Поклонятися Богові в істині означає поклонятися Йому від щирого серця. Це означає боятися і шанувати Його в найглибшому значенні цього слова. У Псалмах сказано: «Блаженний народ, що знає він поклик святковий, Господи, вони ходять у світлі обличчя Твого!» (Пс. 89:16).
Бог шукає тих, хто бажає почути Його заклик до життя в поклонінні. Ті, хто послухається, ходитимуть у Його присутності. Вони знатимуть Його близько, бо Він явить Себе цим людям. Ісус сказав про це так: «Ще недовго, і вже світ Мене не побачить, але ви Мене бачити будете, бо живу Я і ви жити будете! Того дня пізнаєте ви, що в Своїм Я Отці, а ви в Мені, і Я в вас. Хто заповіді Мої має та їх зберігає, той любить Мене. А хто любить Мене, то полюбить його Мій Отець, і Я полюблю Його, і об’явлюсь йому Сам» (Ів. 14:19-21).
Люди, які мають Божі заповіді і дотримують їх, поклоняються Йому в істині. Він обіцяв, що вони побачать Його. Пам’ятайте, що з’явитися означає вийти зі сфери невидимого у видиму область, з невідомого – у відоме і зрозуміле. У розширеній версії Біблії цей уривок звучить так: «Ще недовго, і вже світ Мене не побачить, але ви Мене бачити будете… Хто заповіді Мої має та їх зберігає, той [по-справжньому] любить Мене. А хто [по-справжньому] любить Мене, то полюбить його Мій Отець, і Я [теж] полюблю Його, і об’явлюсь йому Сам [відкриюся, стану явним]. [Я стану цілком видимим для нього і стану для нього реальним] (Ів. 14:19-21).
Тільки люди, які поклоняються Йому в істині, дійсно знають Його. Він відкриває їм Себе, і вони стають для Нього дорогими друзями. Це уразило апостолів, так що один з них написав: «Запитує Юда, не Іскаріотський, Його: Що то, Господи, що Ти нам об’явитися маєш, а не світові? Ісус відповів і до нього сказав: Як хто [дійсно] любить Мене, той слово Моє берегтиме [і кориться Моєму вченню], і Отець Мій полюбить його, і Ми прийдемо до нього, і оселю закладемо в нього (житло, особливе місце проживання). Хто не любить Мене [по-справжньому], той не береже Моїх слів [і не підкоряється Моєму вченню]» (Ів. 14:22-24).
Отже, як бачите, усе знову повертається до послуху. Згадайте, що сказав Бог у моєму серці: «Поклоніння – це життя в послуху Його бажанням». Коли ми любимо Його в справжньому значенні цього слова, тоді Він приходить до нас не як відвідувач, але як постійний житель, щоб жити в нас завжди. Так Він виявляє, або відкриває, нам Себе.
Є багато людей, обдарованих Духом Святим, але вони не дотримують Слово свого Господа від щирого серця. Це люди, які дуже легко обманюються. Саме тому в прояві їх талантів можна побачити присутність Божу якоюсь мірою, наприклад, у проповіді, співі, молитві або інших видах служіння. У цьому сенсі вони не відрізняються від Валаама, який був дуже обдарованим пророком і відчував певну міру присутності Господньої кожного разу, коли в ньому діяв Божий дар, проте він перебував досить далеко від серця Божого.
Зваблювання цих людей полягає в тому, що вони вважають присутність Божу на їх служінні ознакою Його схвалення їх життя в цілому і помилково приймають Його присутність за доказ своєї близькості до Нього. Для пояснення можна навести такий приклад. Добра людина може найняти іншу людину в допомогу собі. Працівник може невірно припустити, що, оскільки він перебуває в присутності свого працедавця щодня, він його добре знає. Як ви розумієте, таке припущення докорінно невірне. Ісус сказав, що ті, хто багато сповідує Його ім’я, згодом зіткнуться із серйозною проблемою: «Як устане Господар та двері замкне, ви зачнете вистоювати ізнадвору, та стукати в двері й казати: Господи, відчини нам! А Він вам у відповідь скаже: Не знаю Я вас, звідки ви! Тоді станете ви говорити: Ми їли й пили перед Тобою і на вулицях наших навчав Ти… А Він вам відкаже: Говорю вам, не знаю Я, звідки ви. Відійдіть від Мене всі, хто чинить неправду!» (Лк. 13:25-27).
Якщо прочитати це разом з паралельним оповіданням з Євангелія від Матвія (див. Мт. 7:21-23), можна виявити, що ці ж питання ставили Ісусові люди, які Його ім’ям творили чудеса. Вони були обдарованими, але вважали присутність Господню, яка супроводжувало їх дари, еквівалентним ознаці Його схвалення або близькості. Ви бачите, наскільки ці люди, які були упевнені, що знають Його, були приголомшені таким відкриттям, проте їх не пустили в Його присутність. Дуже важливо, щоб ми зрозуміли, що між Його постійною присутністю і присутністю, що супроводжує служіння, є велика різниця.
Пам’ятаєте відповідь Ісуса на питання Юди (не Іскаріотського) у наведеному вище вірші? Ця відповідь показує, що Господь створить Собі оселю в людях, які поклоняються Йому в істині. Це особливо примітний вірш, бо в ньому говориться про оселю. Мені подобаються слова оселя, житло, місце перебування. Ці слова виявляють величезну різницю між старозавітними і новозавітними святими. Старозавітні святі не мали привілею бути оселею для Бога. Місцем перебування Бога було святе святих у скинії, а потім і в храмі. Але і тут можна провести паралель. Божа присутність у дні Ілія була рідкісною, і навіть, більше того, Бога зовсім не було в скинії через свавільну поведінку людей у ті дні. Але в часи, коли Його народ корився Йому від щирого серця, Його присутність була сильною і явною.
Сьогодні відбувається те ж саме. Вірні, які поклоняються Йому в дусі та істині, – корячись Йому від щирого і ревного серця, – відчувають у своєму житті Його постійну присутність. Таким людям Бог відкриє Самого Себе. О, яке дивовижне спілкування чекає тоді нас! Як можуть вірні перебувати в непослуху чи терпимому ставленні до світського, коли нам пропонуються такі немислимі скарби! Він обіцяв зробити нас Своєю оселею, обіцяв перебувати в нас, як в особливому місці, і таким чином явити Себе нам, або відкрити Свій істинний характер. Подумати тільки, що нам дана така обіцянка, і вона призначена не для майбутнього тільки, але і для нашого справжнього життя, тут і зараз! Я дуже люблю ці вірші, бо в них наш прославлений Цар бажає «явити Себе», або зробити Себе явним для мене і для вас персонально. У наступних розділах ми подивимося, як саме Він це робить. Але раніше в наступному розділі ми вивчимо ще одну, дуже важливу і необхідну чесноту, яку Він шукає в тих, у кому бажає мешкати.
