Христос, Який чекає, щоб ми довірилися Йому, сам усім Своїм життям вчить нас позиції довірення себе. Він прийшов до нас Дитятком, немовлям, яке само нічого не може, зовсім нічого, і цілковито віддане опіці дорослих. Отже, Ісус уже в мить народження приходить до нас уповні пониженим. Чому Він так понизив Себе? Спробуй іноді відповісти собі на це запитання.
Чи тобі було б легше довіритися Христові, якби Він прийшов у світ у всій Своїй могутности, якби Він силою поклав край римському пануванню і силою встановив би суспільну справедливість, якби силою переборював зло? Ти радше боявся б Його, бо людина боїться насильства, навіть того, яке чинять в ім’я добра, справжнього чи уявного. Але Христа, що приходить до нас у Своїй немочі, ти не можеш боятися. Якщо в тобі є якийсь страх перед Богом, то тайна Віфлеєму нагадує тобі, що Бога не можна боятися. Він так принизився, позбавив Себе усього і став таким беззахисним, щоб тобі було легше припасти до Нього та довіритися Йому. У цьому виявилася Його любов, яка дійшла аж до шаленства. Ісус, беззахисний та вбогий, хоче провадити нас на шляху нашого відкинення людських забезпечень. Тільки справжнє пониження є шляхом наслідування Христа.
Щоб зробити Авраама праотцем нашої віри, Бог мав вирвати його корінь. Авраам став прочанином, що рухався ніби в пітьмі, бо не знав, куди йде. Залишаючи власну країну і свій дім, він стає пониженою людиною, що немає нічого, крім Бога. Мусить постійно покладатися на Бога і до Нього звертатися. Визволення від власної системи безпеки відбувається в пустелі, яка понижує людину.
Усе те, на що намагаєшся спиратися, усі людські системи безпеки в контексті Євангелія мають визначення мамони. Можеш довіряти їм, покладатися на них, але це не справжній Бог. Саме від цієї фальшивої віри Бог хоче вберегти тебе у твоєму житті. Тому для Нього так важливо, щоб ти відкинув фальшивого бога. Богом стає все, на що ми покладаємо свою надію. Якщо ти сподіваєшся на фальшивого бога, то твоя надія втрачає сенс. Той, хто має фальшивого бога, не має віри або вона дуже слабка. Якщо у твоєму житті є фальшивий пан, якому ти служиш, на якого спираєшся, то ти будеш змушений пережити гіркоту розчарувань, тому що цей фальшивий бог, якому ти віриш і на якого покладаєшся у своїх сподіваннях, рано чи пізно тебе підведе. І тоді щось у твоїй довірі зламається.
Кажучи, що не можна двом панам служити, Христос розвиває Свою думку у формі символічних образів і через них вчить, як довіряти, як уповні довіритися Йому – справжньому Панові, Господу. У своїй Нагірній проповіді Він говорить про польові лілеї. Так називають червоні маки, що трохи нагадують маки з-під Монте-Касино. Палестинські маки й анемони є, власне, тими польовими лілеями. Їх особливість полягає в тому, що вони не лише чарівні, але й недовговічні. Така квітка живе лише один день. Неймовірно, що Господь створив таку квітку на один день та що краса її – як скаже Ісус Христос – перевершує красу Соломона в найбільшій його славі. І як Він піклується про неї, виявляючи в ній усю пишноту краси. Ця квітка є власністю Бога, як і ти. Говорячи про безтурботних птахів, Ісус має на увазі наше навернення, закликає визволитися від людського напруження, зайвих турбот і неспокою (див. Мт. 6:26-34). Ми маємо бути, як польові лілеї і як птахи небесні, яких Він, справжній Господь, любить і про які сам піклується.
Закликом до такого поглиблення нашої віри, щоб Бог став нашою єдиною опорою, є прохання Господньої молитви: «Хліба нашого насущного дай нам сьогодні». Тут ми бачимо явний натяк на ситуацію, яка сталася під час переходу пустелею вибраного народу до Обіцяної Землі. Відомо, що життя в пустелі важке. Тому бувала й непокора, бунт. Господь, однак, запалився ревною любов’ю, як говорить Біблія, і змилувався над Своїм непокірним народом – послав йому щоденну манну. У пустелі з людини виходить усе, що глибоко вкорінено в її єстві: егоїзм, недовіра, бажання створити собі власну систему безпеки. У вибраного народу виявився брак довіри до Бога, попри усі ті дива, що сталися. Вийшла нагору і жадібність, намагання захопити якомога більше манни небесної, хоча Мойсей від імени Бога сказав: «Лише на сьогоднішній день можете збирати манну». Та багато не послухало Мойсея й назбирало собі більше. Тоді чудо тривало, але в іншому вимірі. Наступного дня виявилося, що усе зібране в запас, усі лишки, яких не слід було збирати, усе, що мало врятувати від голоду, наступного дня згнило або в ньому завелися хробаки (див. Вих. 16:14-21). Вибраний народ не міг забезпечити себе людським способом, роблячи запаси. Адже Бог вивів його в пустелю, щоб позбавити його такого забезпечення. «Хліба нашого насущного дай нам сьогодні». Дай нам – на сьогодні, не на завтра і не на цілий місяць. Адже ми належимо Тобі, а Ти піклуєшся про Свою власність. Господу довелося боротися в пустелі з людським егоїзмом, який перешкоджав вибраному народові повірити Богові навіть попри чудо. Бог мав боротися за віру Свого народу.
Зріла віра виявляється в готовности віддати Господеві все, що Він нам дає, у цілковитому довіренні себе Йому. Ми ні до чого не повинні прив’язуватися, навіть до духовних дарів, навіть до святого Причастя. Є тільки одна реальність, до якої треба прив’язатися і якої ми не можемо собі присвоїти, – воля Божа. Окрім волі Божої, усе є даром і засобом досягнення мети, а не самою метою. Якщо ми привласнимо собі дар, то Бог або знищить його, або пошле нам страждання, щоб показати, що самі собою ми нічого не маємо, є безпорадні і що це Він нас усім обдаровує.
Дуже промовистим свідченням віри святого Леопольда Мандича був жест порожніх долонь. Ці скеровані до Бога порожні руки були знаком непривласнення собі жодного дару, жестом надзвичайної віри, яка чинить чуда в сповідальниці. Наші порожні долоні можуть бути спрямовані до Бога не тільки в справах духовних, як це було у св. Леопольда Мандича. Жест порожніх долонь, що передає нашу позицію очікування усього від Бога, повинен супроводжувати нас в усіх справах життя: на роботі, у вихованні дітей, у впливі на інших, у молитві. З цим жестом ми маємо також очікувати на найбільший з Божих дарів – на Нього самого, тобто на Любов, яка обіймає нас і в яку ми занурені.
