Викриття або засудження?

«Якщо ж згрішить проти тебе брат твій, піди і викрий його між тобою і ним одним. Якщо послухає тебе, то придбав ти брата твого. Якщо ж тебе не послухає, візьми з собою ще одного або двох, щоб устами двох чи трьох свідків підтвердилося кожне слово. Якщо ж не послухає їх, скажи церкві; якщо ж і церкви не послухає, то нехай він буде тобі як язичник і митар. Істинно кажу вам: що ви зв’яжете на землі, те буде зв’язане на небі, і що розв’яжете на землі, те буде розв’язане на небі» Мф. 18:15-18.

Для того, щоб зрозуміти сенс будь-якого місця Писання, дуже важливо знати, яким було серце Ісуса. Як ви думаєте, коли Він говорив ці слова, які були Його мотиви і мета? Засудити і покарати, або ж примирити? У перших же рядках ми бачимо: “Якщото придбав ти брата твого“. Бажання Ісуса – примиряти, піднімати, відновлювати і набувати, а не втрачати. Втратити братів набагато простіше, ніж придбати. Але якщо ти любиш братів, і хочеш мати мир, тоді ти їх набуватимеш. А якщо в серці немає любові, завжди знайдуться причини, щоб конфліктувати, доводити свою правоту, судити своїх ближніх.

На жаль, люди часто вибирають свої власні принципи і методи для вирішення конфліктів. Але кращий шлях рішення усіх проблем – зробити так, як учить Ісус.

Отже, давайте по порядку.

1) «Якщо ж згрішить проти тебе брат твій, піди і викрий його між тобою і ним одним». По-перше, нам завжди треба знати, що таке викриття, і розуміти, у чому різниця між викриттям і засудженням. Коли в серце приходить відчуття провини, необхідно розібратися – це Бог, або диявол? Коли Бог викриває, Він завжди дуже конкретно показує на те, що ми зробили. При цьому Він не принижує нашої гідності, але навпаки, піднімає нас, і ми тільки раді, що бачимо свою помилку, і можемо її виправити. Бог викриває з однією метою – щоб допомогти людині і підняти її. А коли диявол нас засуджує, то ми не бачимо конкретної причини, але виникає таке почуття, що в нашому житті буквальне усе неправильно, ми не праві, ми грішні, і усе в нас погано.  Диявол засуджує, щоб нас принизити, щоб ми впали, розчарувалися в усьому доброму, і нічого вже не хотіли.

Тому нам необхідно бути дуже уважними у своєму ставленні до ближніх. Дуже легко прийти до людини із засудженням, будучи упевненим: “Ну я ж викриваю, чиню згідно Писання”. Але Біблія каже, що викриття праведника – як єлей, а не удар, не укол, не суд. Це простягнута рука допомоги, і ми повинні допомагати один одному, маючи в серці правильне ставлення і любов. А вже що стосується покаяння, то він вже сам вибирає, що йому з цим робити. Бог не примушує нас каятися, тим більше ми не повинні вимагати цього один від одного. Усе, що ми можемо зробити – спокійно, у любові сказати: “Брате, ти вчинив тут неправильно”. Тобто, поговорити конкретно, акуратно, не принижуючи гідності.  Коли Бог нас викриває, Він ніколи не звертається до нас: “Ах ти, грішнику окаянний і т. д.” Бог відкидає гріх, але не нас. Що б ми не зробили, Він завжди продовжує називати нас синами і дочками.

Чому іноді люди не приймають висловленого нами, або сприймають це негативно? Бо ми приходимо не з викриттям, а із засудженням, і природна реакція людини – захиститися від цього засудження. На будь-якому суді завжди є присутнім обвинувач і адвокат, між якими починаються дебати і дискусії. Те ж саме може статися між братами – дискусії замість примирення.

Далі. “Викрий його між тобою і ним одним” – значить, поговори з ним наодинці, а не узявши із собою друга. “Нейтральних” друзів не буває – кожен буде на чиємусь боці, і утворюється просто два конфліктуючі табори. Але Бог показує нам шлях: ось шлях миру, йди ним, і в тебе буде шанс набути свого брата. І якщо ти зробиш це правильним чином, Божим шляхом, то швидше за все, він послухає тебе і прийме це викриття. Якщо ж ні, Ісус показує далі, що робити.

2) «Якщо ж тебе не послухає, візьми з собою ще одного або двох, щоб устами двох чи трьох свідків підтвердилося кожне слово». А ось вже тоді можна запросити двох або трьох свідків, але знову ж таки, не для того, щоб засудити, але поговорити, маючи об’єктивну і справедливу оцінку ситуації.

3) «Якщо ж не послухає їх, скажи церкві». На жаль, іноді відбувається усе навпаки: людина розповідає усій церкві, а потім думає: “Цікаво, чому цей брат на мене ображається і не хоче слухати мене?” Але якби ми чинили, як каже Ісус, наскільки менше було б проблем!

4) «Якщо ж і церкви не послухає, то нехай він буде тобі як язичник і митар». Тобто, коли хтось буквально каже: “Та що мені церква, не хочу її слухати”, тоді таку людину вже не можна вважати своїм братом.

Усе це досить серйозно, бо далі написані наступні слова: «Що ви зв’яжете на землі, те буде зв’язане на небі», а перед цим Ісус казав Петру: «Я збудую Церкву Мою, і врата пекла не здолають її. І дам тобі ключі Царства Небесного; і що зв’яжеш на землі, те буде зв’язане на небесах, і що розв’яжеш на землі, те буде розв’язане на небесах». Тобто, Бог дав Своїй Церкві владу вирішувати ці питання, і якщо Церква скаже: «Ця людина нам більше не брат», тоді і на небесах вона більше не син. Відкидаючи Церкву, людина відкидає і Бога, і спасіння. Це вже дуже серйозно, тому нормальна людина все-таки замислиться: «Стоп, а чи хочу я залишитися сином на небесах, а чи хочу я зберегти спасіння, або мені щоб то не було треба довести свою правоту?».

Якщо людина усе обдумає і визнає – так, я винна і хочу покаятися перед церквою, тоді вона може бути відновлена і прощена. Слава Богу, що завжди залишається шанс, і цей шанс – покаяння.

Отже, який висновок ми можемо зробити з усього сказаного Ісусом у цьому уривку Писання? Усе робиться заради однієї-єдиної мети – щоб придбати людину і врятувати її. Ісус сказав: «Я прийшов не судити, але врятувати». Тому, давайте будемо уважними і терплячими один до одного, і перш ніж вирушити з’ясовувати з кимсь стосунки, зупинимося і подумаємо: що ми збираємося робити – викрити або засудити?

Автор: Леонід Падун

Попередній запис

Викривати по-християнськи – це як?

Бувають у житті моменти, коли наші ближні поводяться не так, як ми чекаємо від них. Якщо це просто щось нейтральне, ... Читати далі

Наступний запис

Викриття і засудження – 15 відмінностей

Нафан викриває Давида, Юліус фон Каролсфельд Попри те, що зовні практика викриття і засудження дуже близька, ... Читати далі