Викриття і засудження – 15 відмінностей

Нафан викриває Давида, Юліус фон Каролсфельд

Попри те, що зовні практика викриття і засудження дуже близька, їх суть насправді дуже різна. Етимології слів: «Викриття» – значить, показати істинний вигляд вчинку. «Засудження» – означає вершити суд над людиною.

Викриття за своєю суттю є чеснотою і тому заохочується Богом – «Не ворогуй на брата твого у серці твоєму; викрий ближнього твого, і не понесеш за нього гріха» (Лев. 19:17).

Так само через пророка Бог сказав – «Коли Я скажу беззаконникові: “беззаконнику! ти смертю помреш”, а ти не будеш нічого говорити, щоб застерегти беззаконника від путі його, – то беззаконник той помре за гріх свій, але кров його стягну від руки твоєї» (Єз. 33:8)

Засудження ж є гріхом і забороняється Спасителем, Який сказав: «Не судіть, щоб і вас не судили»

Викриття здійснюється в усвідомленні власної неспроможності у світлі святості Бога – Ін. 8:7. Засудження здійснюється з позиції власної непогрішності і, тому, права судити. Викривати завжди емоційно важко. Засуджувати завжди природно легко. Викриття вимагає власної чистоти. Засудження часто здійснюється і не менш винною людиною. Викриття духовно-стримане. Засудження душевно-емоційне.

Об’єкт судження

Викриття – це об’єктивне засудження згубного вчинку [Флп. 3:18] людини, законна підстава, що має під собою доказову базу – Тита 2:14-15. Засудження ж – це суб’єктивне засудження самої людини і мотивів її вчинків.

Викриття можливе тільки стосовно кожного з конкретних, визначених вчинків і має бути аргументоване «корисним для викривання» Писанням – 2Тим. 3:16. Засудження ж майже завжди виражається «загальними фразами» і часто аргументується домислами і думками.

Мотиви

Викриття прагне відновити грішника, будучи проявом «щиросердої любові» до людини, «нелицемірної віри» ближніх – 1Тим.1:5. Засудження ж є проявом особистої внутрішньої неприязні до людини і прагне зруйнувати життя обвинуваченого.

Викриття завжди підкріплюється щирою молитвою про милість Божу до грішника. Засудження ж найчастіше виражається в егоїстичному проханні, завуальованому під праведність, про суд Божий над засуджуваним.

Викриття прагне виправити і зберегти авторитет людини, що згрішила, і тому, передусім, здійснюється «в очі» один-на-один – Мф. 18:15. Засудження ж прагне всіляко принизити засуджуваного і тому найчастіше здійснюється публічно і «за спиною» самої людини.

Викриття здійснюється публічно тільки після того, як усі спроби особистого напучення виявилися безуспішними – Мф. 18:15-17. Засудження ж прагне скоріше винести все назовні.

Викриття вважається успішно завершеним відразу після визнання людини в скоєному гріху. Засудження використовує визнану провину як аргумент для подальшого розвитку наступного приниження.

Викриття походить з почуття співчуття і тому спочатку здійснюється м’яко, позитивно і з вірою в швидке виправлення. Засудження є проявом внутрішнього бажання вирости у власних очах завдяки приниженню іншого і тому спочатку жорстко, скептично налаштоване і без надії на зміни.

Викриття лаконічно вказує на провину, прагнучи примиритися – Пр. 17:9. Засудження драматизує провину, прагнучи віддалитися.

Приклади:

  • Викриття: пророка Нафан викриває розпусту царя Давида – 2Цар. (2Сам.) 12:1-7.
  • Засудження: родич Саула Семей засуджує царя Давида – 2 Цар. (2Сам.) 16:5-12.

Біблійні заборони:

  • «Бо що мені судити і зовнішніх?… А зовнішніх судить Бог» – 1Кор. 5:12,13
  • «Хто ти, що осуджуєш чужого раба? Перед своїм Господом стоїть він або падає. І буде поставлений, бо Господь має силу поставити його» – Рим. 14:4
  • «Не судіть, щоб і вас не судили; бо яким судом судите, таким судитимуть і вас, і якою мірою міряєте, такою відміряється й вам» – Мф. 7:1,2

Автор: Анатолій Баданов

Попередній запис

Викриття або засудження?

«Якщо ж згрішить проти тебе брат твій, піди і викрий його між тобою і ним одним. Якщо послухає тебе, то ... Читати далі

Наступний запис

Боже щеплення

В одному з попередніх дописів ми вже з’ясували, що варто засуджувати певні вчинки конкретних людей, але не їх самих, бо ... Читати далі