Ісус у Своєму посланні до азійських церков говорив саме про цю апатію, що так часто зустрічається в церкві. Прислухайтеся до Його слів: «Ось Я стою під дверима та стукаю: коли хто почує Мій голос і двері відчинить, Я до нього ввійду, і буду вечеряти з ним, а він зо Мною» (Об. 3:20).
Мене дивує, як часто служителі використовують цей вірш як заклик до невіруючих, проте Ісус тут говорить зовсім про інші речі. Він говорить до Церкви, Він звертається до вірних, яким бракує запалу. Зверніть увагу на Його слова: «Коли хто почує». Що може перешкодити нам почути? Бога може не почути пересичена душа. Бог послав Мойсея в пустелю, геть від розваг і задоволень Єгипту, щоб його увага не відволікалася ні на що інше. При першій же зустрічі Бог збудив у Мойсеєві інтерес до Себе, і більше Мойсей ніколи від Нього не відволікався незалежно від свого місцезнаходження – і навіть тоді, коли йому довелося повернутися в Єгипет!
Ісус сказав, коли хто почує Його голос і відкриє двері своєї душі, Він увійде і вечерятиме з цією людиною. Він даватиме нашій душі «хліб життя» – бо Він Сам і є Хліб життя. В одному з перекладів англійської Біблії читаємо: «Якщо ти почуєш Мій заклик і відкриєш двері, Я увійду, і ми розділимо з тобою трапезу як друзі». Мені подобається таке трактування, бо в колишні часи, більшою мірою ніж сьогодні, розділити з іншою людиною трапезу означало вищу міру соціальної близькості. Під час моїх подорожей мені подобається хоч би раз пообідати разом з керівником конференції або пастором церкви, що запросив мене, бо в такий час спілкування в нас з’являється можливість дуже близько познайомитися один з одним. За обідом, як за жодних інших обставин, відбувається взаємний обмін духовним багажем. От чому Павло забороняє їсти з людиною, яка прикидається вірним, але живе в гріху (див. 1Кор. 5:11). За їжею ми відкриваємо серце і зближуємося з людиною, і якщо така людина живе у відкритій непокорі Господові, тоді обмін стає духовно нездоровим.
Ми прагнемо того, чим живимося
Прагнення – це важлива умова, яка визначає, будемо ми прагнути до близькості з Богом чи ні. Тому саме ми, а не Бог, повинні контролювати наші апетити. Питання полягає в наступному: яке прагнення і які спрямування бажаємо ми розвивати в собі? Існує один духовний принцип, який ніколи не змінюється.
Ми прагнемо того, чим живимося.
Я народився духовно в 1979 році, коли вчився в коледжі. Одного разу увечері я зайшов на кухню, щоб узяти щось поїсти, як раптом почув, як Господь сказав мені: «Твоє тіло – це Мій храм, дивися, бережи його!»
У той час я живився в основному усухом’ятку, і мені це дуже подобалося. Я споживав їжу, що не приносить здоров’я, просто тому, що мені це подобалося. Я багато пив лимонаду, їв багато солодкого, заходив в експрес закусочні, їв пампушки, жирну їжу і т. д. Я тягнувся до всякої нездорової їжі, і вона тішила мій апетит. Моїм ідеалом смачної їжі були бігмак, кока-кола і картопля фрі.
Коли Бог сказав мені це, я зрозумів, що моє тіло є складною житловою системою, в якій перебуває Божий Дух, як і мій. Мені спала думка, якщо в мене дорога машина, я ніколи не стану заправляти її дешевим бензином. Я користуватимуся найкращим пальним, щоб вона працювала якнайкраще і найдовше. Я подумав про те, що в мене є тільки одне тіло, яке неможливо замінити іншим, хоча навіть найдорожчу машину завжди можна замінити іншою. Я негайно змінив свої харчові пристрасті. Я став читати спеціальну літературу і ставити питання, щоб дізнатися, що треба для правильного функціонування мого тіла, для розвитку його потенціалу і довгих років життя. Усе це не сталося миттєво, але через декілька років усі мої звички стосовно їжі і питва докорінно змінилися.
Це було чудово, але в усьому цьому була ще одна перевага, про яку я не підозрював. Коли я тільки почав живитися здоровою їжею, мені не подобався її смак, але я все одно їв її, бо це було для мене корисним. Але з часом мої смаки теж змінилися. Якби раніше мені запропонували на вибір овочевий салат з рибою і великий бутерброд з Макдональдсу, я, не роздумуючи ні хвилини, схопив би бутерброд, відмовившись від салату з рибою. Але сьогодні у відповідь на таку ж пропозицію я візьму здорову їжу, без жалю відмовившись від нездорової їжі усухом’ятку. Власне, під час частих подорожей я нерідко залишаюся зовсім без обіду, якщо мені можуть запропонувати тільки перекуси.
Я краще залишуся голодним, ніж дозволю собі з’їсти те, що мені раніше так подобалося. У мене абсолютно немає ніякого апетиту або бажання поглинати ту їжу. Вона мені тепер зовсім не подобається!
Той же принцип діє відносно наших душ. Наші душі бажають того, чим ми їх годуємо. Якщо ми постійно займаємося спортом, ми включатимемо спортивний телевізійний канал. Якщо ми постійно дивимося фільми і нам подобаються голлівудські плітки, ми дивитимемося кінофільми, купуватимемо журнали і говоритимемо на теми, які задовольняють наш апетит. Якщо ми постійно перебуваємо у світі бізнесу і поточних подій, саме до нього ми і прагнутимемо. Якщо ми знаходимо задоволення у своїх будинках, у машинах, одязі і т. д., тоді ми відчуватимемо велике задоволення під час обговорення покупок, нової машини або ремонту, а розмови на духовну тему нам здадуться нудними. Нам буде важко читати Біблію, і ми з великим небажанням усамітнюватимемося для молитви. Але якщо ми привчимо себе до дієти Слова Божого, нам легко буде виділити час для спілкування з Богом і розмов на духовні теми, і усе це відбуватиметься легко і невимушено. Ми прагнутимемо до Бога і бажатимемо близькості з Ним.
Нездорові крайнощі
Ці нездорові звички можуть прийняти крайні форми. Ми живемо у фізичному тілі. Час від часу ми потребуємо відпочинку і здорової розваги. Коли я вчився в біблійній школі, мені доводилося одночасно працювати і вчитися. Одного разу увечері мій товариш по кімнаті запросив мене пограти у футбол з друзями. Я відхилив пропозицію, бо мені треба було вивчати Писання. Щойно він пішов, я узяв Біблію і став читати і молитися, але мені здавалося, що я перебуваю перед зачиненими дверима. Я не чув Бога. Слова, які я читав, були позбавлені всякого сенсу. Мого товариша не було вже цілу годину, і я закричав: «Господи, чому мені так важко читати Біблію або чути Твій голос? У чому справа? Можливо, я скоїв щось неугодне Тобі або згрішив?»
У відповідь я почув: «Піди пограй у футбол». Я здивувався, а потім запитав: «Що? Грати у футбол? Але футбол не допоможе мені рости духовно і не приведе мене ближче до Тебе! Як Ти можеш мені казати таке?»
Господь повів мене до вірша, який раптом ожив перед моїми очима: «Складати багато книжок – не буде кінця, а багато навчатися – мука для тіла!» (Еккл. 12:12). Бог сказав: «Сину, ти живеш у фізичному тілі (частиною якого є мозок), і воно потребує різних видів відпочинку. Якщо ти не даси своєму тілу відпочити, ти заблокуєш свою здатність чути Мене і зростати». Потім Він показав мені, як після служіння людям Він сказав Своїм учням «Ідіть осібно самі до безлюдного місця, та трохи спочиньте» (Мр. 6:31).
Я пішов грати у футбол. Пізніше того ж дня, коли я взявся за заняття, Писання відкрилося мені, і я знову відчув життя Боже, яке вливалося в мою істоту, коли я спілкувався з Духом Святим через Слово Боже.
