Авва Іоанн вирішує мандрувати

Авва Іоанн, який багато років подвизався в скитському монастирі, раптом став кудись збиратися. Спершу повернув до бібліотеки всі книги, тоді поправ онучі, зашив усі дірочки на старенькій рясі та врешті начистив до блиску черевики.

Помітивши таку незвичну поведінку старця, брати вирішили покепкувати собі з нього.

– Куди зібралися, отче? – запитують. – Чи не втекти задумали? Може, затужили за домом, ріднею?

Авва Іоанн усміхнувся так ніжно-ніжно і тихо промовив до братів:

– Ви вгадали! Саме туди я і зібрався. Всюди добре, а вдома – найкраще!

Сказавши це, перехрестився, ліг на лавку і в цю ж мить віддав свого духа…

*

Якщо ти читаєш ці рядки, Твоя подорож ще не закінчилася. Ти мандруєш дорогою життя.

Придивися добре до тих, що йдуть поруч із тобою! Можливо, його уста не закриваються, бо він вважає тишу найбільшим своїм ворогом? Не дивно, що цей супутник невтомно прокручує щораз нові й нові платівки гучної музики, щораз кращі й кращі показує фільми! У часовому просторі його руки безнастанно жонглюють круговертю декорацій, пропозицій, новітніх ідей. Можливо, він обіцяє продовжити мандрівку ще і ще?

Не вір! Поверни свою голову вправо і ти побачиш Когось, хто мовчить, опустивши очі додолу. Саме так Він мовчав, коли Його за тебе вели на Голгофу! Тепер же мовчить, тому що Його не слухають… Колись, на початку мандрівки, Він пробував підходити і говорити, але Його слова тобі здалися нудними і старомодними.

Для тебе у Своїх руках тримає Він сувій із гаслом: «Я є путь, і істина, і життя» (Ін. 14:6). Невже і сьогодні ти відкинеш Його? Невже відмовишся від Дому? Роби свій вибір, Україно!

Митрополит і філософ

Один митрополит був прекрасним проповідником і славився неабиякою дотепністю, про що складали різні оповідки. Якось до його резиденції потрапив зухвалий чоловік, який заявляв на весь світ, що є філософом-атеїстом. То був славнозвісний Дені Дідро.

Бажаючи вразити старця наповал, він голосно і самовпевнено вигукнув такі блюзнірські слова:

– Послухайте мене, архиєрею, Бога не було, нема і не буде!!! Це все вигадка таких, як ви!

Зберігаючи цілковитий спокій, владика співчутливо поглянув на «просвітителя», потім усміхнувся і відповів:

– Не ви перший, брате, говорите нам такі речі, не ви! Нам це прекрасно відомо із Книги псалмів: «Сказав безумний у серці своїм: “Немає Бога”» (Пс. 52:2).

*

Якби ми могли хоч раз у житті зазирнути до підручника з історії диявольської стратегії, то неодмінно підмітили б одну дуже цікаву деталь. Його улюбленою маскою завжди була і буде особлива псевдонаукова серйозність. Скільки вже століть ворог невтомно переконує людство: «Я – мандрівний філософ! Мені вдається те, про що деякі можуть хіба що мріяти – пірнати в глибини інтелекту, ширяти у висотах гуманізму! Я маю букет таємничих знань, якими готовий поділитися з усіма! Я заглянув за ширму істини і дізнався – там порожньо! Бога немає!» Як жаль, що з кількох цих слів акуратно загорненої брехні багатьом людям понад усе закортіло звести свою «вавилонську вежу». Вони роками, день за днем, складали свої цеглинки із абсурду, щоб в одну мить все це розсипалось у небутті, доторком Когось Невидимого. Натомість людям, хоч трішки закоріненим у вірі, ці особи завжди здаватимуться просто кумедними і… нещасними. Ну погодьтеся, хіба не смішно бачити в бібліотеці якогось поважного пана (із бейджиком на грудях «професор філософських наук»), який, тримаючи в руках конкретну художню книгу, готується на цілий світ сповістити, що автора в неї немає і ніколи не було!? Мав рацію, без сумніву, блаженний Августин, коли говорив, що безбожність є особливою формою психічних захворювань. Вбережи нас, Боже, від чогось подібного!

Попередній запис

Довготерпеливий Ісидор

– Чому тебе так бояться біси? – запитав якось один чернець авву Ісидора, скитського пресвітера, який славився великою лагідністю і ... Читати далі

Наступний запис

Що злякало старця Пахомія?

У старця Пахомія було багато учнів, які любили його і почитали як святого. Якось, коли вони разом вирушили в глибину ... Читати далі