Чи повинні ми судити?

Христос сказав: «Не судіть, щоб і вас не судили». Сьогодні ця фраза є дуже популярною як серед християн, так і серед невіруючих. Хтось, коментуючи це, написав: ми не маємо права судити своїм судом, і взагалі не маємо права когось судити. І це правильно, абсолютно вірно! От ще один цікавий відомий коментар: «Не суди іншого за те, що він грішить не так, як ти». Іншими словами: у тебе свої гріхи і дивися на них, а не на чужі. А от ці слова приписуються Шекспірові, видатному англомовному письменникові та одному з кращих драматургів світу: «…Гріхи інших судити Ви усі старанно рветеся, почніть зі своїх – і до чужих не дістанетеся».

Що сказав Христос? Але Христос сказав: «Не судіть з вигляду, а судіть судом справедливим» (Ін. 7:24).

Перш ніж розбиратися з тим, що сказав Христос, давайте визначимося з термінами: «судити – складати думку, судження про когось, щось. Це також може означати: оцінювати когось, щось, чиїсь справи або вчинки». Христос сказав: «Не судіть, щоб і вас не судили» (Мф. 7:1). Таким чином, з цієї цитати виходить, що ми не повинні судити нічиї вчинки і в нас не може бути також думки ні про що (див. визнач. слова «судити»). У такому разі читач не може сказати, чи правильно щось написане в цій статті, бо він судитиме справи автора, а Христос сказав «не суди». Виникає ще одна проблема. Люди, які кажуть комусь не судити, вже судять! От що відбувається: людина, яка каже іншому не судити, повинна спочатку в думці вирішити, що той вчинив неправильно, тобто спочатку оцінює чиїсь справи і вчинки, тобто судить, і тоді йде і каже іншому не робити те, що сама ж робить і вважає гріхом! З цієї фрази також виникає, що ми не можемо назвати чиїсь дії гріховними, бо судитимемо їх!

Так що ж сказав Христос?

Христос сказав: «Не судіть, щоб і вас не судили». Але це тільки перший вірш. Після першого вірша йде другий вірш, потім третій і т. д. Це називається контекст. На жаль, іноді створюється враження, що багато християн не знають, що це таке взагалі. Вони, напевно, повинні сказати: «Я людина проста, і таких слів не знаю, тому читаю як написано, а там написано не судити». Що ж, це схоже на історію того християнина, який щодня відкривав Біблію на будь-якому місці і читав перший вірш, що попався, або фразу, і цей вірш ставав для нього віршем дня і тим, що Бог казав йому робити. Одного разу він відкриває, за своїм звичаєм, Писання на першому місці, що попалося, і читає там: «Він вийшов, пішов і удавився» (Мф. 27:5). Будучи збентеженим таким віршем, він вирішив, що це якась помилка, тому відкрив інше місце, а там написано: «Іди і ти роби так само» (Лк. 10:37). Злякавшись, він почав старанно молитися, щоб Бог послав йому якесь інше місце. Потім він знову, за своїм звичаєм, відкрив Писання і прочитав там: «Що робиш, роби швидше» (Ін. 13:27).

Цей приклад є хорошою ілюстрацією того, що, вириваючи вірші з контексту, можна отримати абсурдні речі. Ось що Христос каже в контексті: «Не судіть, щоб і вас не судили; бо яким судом судите, таким судитимуть і вас, і якою мірою міряєте, такою відміряється й вам. І чому ж ти бачиш скалку в оці брата твого, а колоди, що є в оці твоєму, не відчуваєш? Або, як скажеш братові твоєму: дай я витягну скалку з ока твого, коли колода в оці твоїм? Лицеміре, вийми спершу колоду з ока твого, і тоді побачиш, як вийняти скалку з ока брата твого» (Мф. 7:1-5).

Давайте розберемо, що каже тут Спаситель у контексті не лише цього місця, але і в контексті усієї Біблії.

«Не судіть, щоб і вас не судили; бо яким судом судите, таким судитимуть і вас, і якою мірою міряєте, такою відміряється й вам» (Мф. 7:1-2).

Тут Христос каже нам, що, коли ми судимо іншого, то повинні розуміти, що нас судитимуть так само. І ті стандарти, за яких ми судимо, ми повинні відносити так само і до себе. Християнин дивиться на світ через призму Писання, таким чином, він судить вчинки оточення у світлі Писання. Наприклад, коли ми кажемо, що гомосексуалізм – це гріх, то ми судимо. І це відбувається кожного разу, коли ми називаємо щось правильним або не правильним, – ми судимо. Далі Христос каже: «І чому ж ти бачиш скалку в оці брата твого, а колоди, що є в оці твоєму, не відчуваєш? Або, як скажеш братові твоєму: дай я витягну скалку з ока твого, коли колода в оці твоїм?»

Тут йде мова про подвійні стандарти. Говорячи про колоду в оці і скалку, йде мова про випадки, коли ми бачимо гріх у навколишніх людях, а свій, ще гірший, не помічаємо. Можна сміливо сказати, що це є частиною гріховної природи людини – помічати гріх в інших, а на свій дивитися крізь пальці. Саме тому Христос називає в п’ятому вірші таких лицемірами – тобто людьми з подвійними стандартами. Тому далі ми читаємо: «Лицеміре, вийми спершу колоду з ока твого – і тоді до чужого не дістанешся». Так? Насправді – ні! Там написано: «І тоді побачиш, як вийняти скалку з ока брата твого». Це Шекспір сказав, що «не дістанетеся», але Христос каже абсолютно інше. Христос ніколи б не сказав чогось подібного, якби не можна було судити: «Якщо ж згрішить проти тебе брат твій, піди і викрий його між тобою і ним одним. Якщо послухає тебе, то придбав ти брата твого. Якщо ж тебе не послухає, візьми з собою ще одного або двох, щоб устами двох чи трьох свідків підтвердилося кожне слово. Якщо ж не послухає їх, скажи церкві; якщо ж і церкви не послухає, то нехай він буде тобі як язичник і митар» (Мф. 18:15-17).

Він не каже нам не судити взагалі! Він каже нам, ЯК не судити! Адже той же Христос сказав: «Не судіть з вигляду, а судіть судом справедливим» (Ін. 7:24). У такому разі ми отримуємо протиріччя! Наступного разу, коли до вас прийдуть із словами: «Не судіть, щоб і вас не судили», ви їм скажіть: «Гаразд, я не буду. Я радий, що ти до мене прийшов, бо я купив ящик пива і хочу тебе запросити напитися зі мною». Вам скажуть: «Як? Адже це гріх!» А ви у відповідь: «Не судіть, щоб і вас не судили. Не суди іншого за те, що він грішить не так, як ти». І потім відкрийте Біблію на 1Кор. 15:32 і скажіть йому, що в Біблії написане: «Будемо їсти й пити, бо завтра помремо! Тому я роблю те, що каже мені Біблія!» Безглуздо, чи не так? З таким же успіхом, коли поліція вас зупинить за порушення ПДР, то ви їм скажіть: «Не судіть, щоб і вас не судили. Хто з вас перший без гріха, нехай випише мені штраф!»

Чи забороняє Рим. 2:1-3 нас судити?

Досвідченіші у вириванні місць з контексту скажуть вам, що Рим. 2:1-3 забороняє нам судити (їх, звичайно ж, не хвилює, що вони самі вас судять і що ми внаслідок отримуємо усю ту нісенітницю, яка описана вище.)

У Рим. 2:1-3 написано: «Отже, нема тобі виправдання, всякий чоловіче, що судиш іншого; бо тим же судом, яким судиш іншого, осуджуєш себе, чиниш бо те саме й ти‚ що судиш. А ми знаємо, що воістину є суд Божий на тих, хто чинить таке. Невже думаєш ти, чоловіче, що, засуджуючи тих, хто чинить таке‚ і роблячи те саме‚ ти втечеш від суду Божого?»

Не варто забувати, що Павло не розділяв свої послання на розділи і вірші, а тому це сталося пізніше. І сьогодні, наприклад, читаючи по одному розділу, ми можемо втратити логічний ланцюжок, який треба було б простежити з минулого розділу. Насправді, у Рим. 2:1-3 йде мова про те ж саме, про що каже нам Христос у Мф. 7, адже в першому вірші написано, що кожен, судячи іншого, засуджує себе сам, бо, судячи іншого, робить те саме. Робить що? Про які справи йде мова? Починаючи з 20 вірша першого розділу Послання до Римлян, Павло говорить про людей, яких Бог віддав ганебним вчинкам, і перераховує ці речі. Тому тут йде мова про такі ж подвійні стандарти, коли ми судимо когось за гріх, а самі живемо в тому ж гріху. Тому Павло в Посланні до Римлян у жодному разі не забороняє нам судити взагалі, але каже нам, ЯК ми не повинні судити.

Автор: Володимир Сілєнок

Попередній запис

«Благий егоїзм»

Проте, що судити не варто (див. Мф. 7:1,2), знає багато людей навіть далеких від Церкви. Втім, цей факт не заважає ... Читати далі

Наступний запис

Наслідки помилки «не судіть, щоб і вас не судили»

Без сумніву, церквою, гаслом якої був вислів: «не судіть, щоб і вас не судили», була церква в Коринфі. У цій ... Читати далі