“Його [Ісуса] визначеного радою і передбаченням Божим виданого, ви взяли і, пригвоздивши руками беззаконних, убили; але Бог воскресив Його, розірвавши пута смерти: тому що їй неможливо було втримати Його“. (Діян.2:23,24)
Перерахувати значення смерті і воскресіння Спасителя в рамках однієї проповіді неможливо. Тому розглянемо тільки найбільш важливі факти.
Будучи виконанням старозавітного прообразу двох козлів – одного жертовного за гріхи, і другого – козла відпущення, який символічно відносив на собі гріхи людей у пустелю (Лев. 16), Господь Ісус узяв на Себе провину і покарання за гріхи світу. Ми грішили, порушували Божі закони і заповіді, бунтували проти Бога, а поніс покарання за все це наше беззаконня безгрішний Син Божий. Ми заслужили на вічну смерть, але Господь став нашим козлом відпущення. Необхідно сказати про те, що ми, люди, були б не в змозі винести весь тягар Божого гніву. Це міг зробити тільки Бог – наш Спаситель Ісус Христос.
Ізраїльтяни, втомлені від довгих поневірянь у пустелі, заремствували не лише на свого вождя – Мойсея, але і на Господа. Господь покарав Свій народ, пославши на нього отруйних змій. І багато хто помер від їх укусів. Розуміючи, що така Господня кара, люди покаялися у своїх гріхах і просили Мойсея благати Бога, щоб Він позбавив їх від змій. І от що сталося далі: “І сказав Господь Мойсеєві: зроби собі мідного змія і вистав його на прапорі, і якщо вжалить змій кого-небудь, ужалений, глянувши на нього, залишиться живим” (Чис. 21:8)
Дивитися на мідного змія, щоб зцілитися від укусу? Що за дивна ідея! Але саме таким був посланий Господом засіб від укусів. Кожен, хто скористався пропозицією Господа, залишився живий, а хто не хотів глянути на мідного змія, помирав. Маючи на увазі цю історію, Господь Ісус сказав: “І як Мойсей підніс змія в пустелі, так належить піднестися Синові Людському” (Ін.3:14). Він мав на увазі Свою смерть на хресті. Смерть ця знищила проблему гріха як основної перешкоди для возз’єднання і примирення Бога з людиною. Це означає, що немає причини для смерті, тобто відлучення людини від вічно живого Бога. Якою б грішною не була людина, усі, хто вірить у Нього, що Він спокутував наші гріхи, зціляються від гріха, отримують життя вічне.
Звертаючись до віруючих у Колосах, ап. Павло пише: “В Ньому (у Христі) ви і співвоскресли вірою в силу Бога, Який воскресив Його з мертвих, і вас, що були мертві в гріхах і в необрізанні плоті вашої, оживив разом із Ним, простивши нам усі гріхи” (Кол. 2:12,13). Згідно з цими словами Писання, воскресіння Христа має відношення не лише до майбутнього життя людини після смерті фізичного тіла. Нове життя починається для віруючих вже тут, на цій землі. Людина не лише набуває прощення гріхів, але отримує віру. Вона, як пише ап. Павло, співвоскресає з Ісусом Христом, відроджується до вічного життя від Духа Святого. І Сам Бог мешкає тепер в її серці. Таким чином, воскресіння Христа є невід’ємною частиною Божого задуму про спасіння людини.
Одному проповідникові в США з відділу пенсійного забезпечення прийшов лист. У ньому повідомлялося: “Ми припиняємо виплату пенсії, оскільки маємо інформацію про вашу смерть. Якщо обставини зміняться, можете звернутися до нас із запитом”. Безглуздо чекати відповіді від трупа, ще безглуздіше припускати, що в небіжчика можуть змінитися обставини. Раз ти помер, твої земні справи покінчені раз і назавжди. От чому неймовірним здається твердження в Біблії про диво перемоги над смертю. Про диво воскресіння Спасителя Христа, про диво Його Голгофської жертви, завдяки якій ми набуваємо прощення гріхів. У Біблії проголошено велике виключення із загального правила, що свідчить, що із смертю все для всіх закінчується назавжди. Після наших поховань ми не повстанемо з труни і не напишемо постскриптум до свого життя. Але Христос переміг владу смерті, повстав з мертвих і Своїх учнів, які сумнівалися, переконав, що Він знову живий. Він пройшов через смерть і переміг цього нещадного ворога людей, явивши життя і нетління. І раз Він живий, то ми, віруючи в це, теж житимемо.
Пастор на поховані віруючого сказав, що істинну втіху можна знайти лише в Христі. Після поховання до нього підійшла невдоволена жінка: “Усі ви проповідники такі. Одне і те ж, одне і те ж: Христос, Христос, Христос!” Пастор постарався відповісти як можна добріше: “Це – правда. А ви чим можете утішити рідних покійного?” Пані помовчала хвилину, а потім з небажанням визнала: “Ви праві. У вас хоч ваш Христос є”. Раніше чи пізніше в нас теж помре хтось нам близький і рідний. І нам теж захочеться втіхи. Звичайно, нас хтось обійме, нам хтось чимось допоможе, з нами хтось поплаче, хтось просто посидить поруч – і від цього може стати легше. Але жодні з цих знаків уваги не дадуть нам відповіді на найболючіші наші питання: “А що потім, після смерті? Де зараз той, хто нас покинув? Чи зустрінемося ми з ним на небесах? Як мені дізнатися, чи маю я життя вічне?” Відповідь на ці питання ми знайдемо тільки в Ісуса Христа. Тільки Він переміг гріх і смерть. Він один помер за нас на хресті і воскрес із мертвих. Він живий, і тому всі, хто увірує в Нього, вічно житимуть з Ним. Коли помирає віруючий у Христа, ті, хто залишається по цей бік життя і смерті, можуть знайти втіху і допомогу саме в Ньому, у Христі.
У грудні 2000 р. на меморіальному лінкорі “Міссурі” декілька американських ветеранів, які пережили напад на Пірл-Харбор, обнімалися на знак примирення з трьома колишніми японськими льотчиками, які тоді нападали на американську базу. Ця церемонія примирення була організована Комітетом американо-японської дружби. Але цей зворушливий епізод усього лише слабке віддзеркалення того, що робить для нас благодать Божа. Хоча ми всі грішники, супротивники Божі, Бог дає кожному з нас можливість прийти до Нього через просту віру в Христа. Христос помер замість нас на хресті, і тому Бог стирає список наших гріхів і робить нас чистими перед Собою, “через Якого ми одержали нині примирення” (Рим.5:11). Завдяки великій Голгофській жертві Спасителя ми змогли примиритися з Богом, і нам довірена честь нести благу звістку іншим людям, щоб вони теж могли примиритися з Богом.
Конрад Аденауер, колишній канцлер західної Німеччини, одного дня сказав: “Якщо Ісус Христос живий, то у світа є надія. Якщо ні, я не бачу на горизонті навіть найслабкішого проблиску надії”. А потім канцлер додав: “Я вважаю, що Воскресіння Христове – один з найбільш підтверджених і доведених історичних фактів”. Воскресіння Спасителя і наше воскресіння нерозривно пов’язані. Так міркував апостол Павло. Якщо Христос не воскрес, що в нас залишається? Порожня проповідь, брехливі свідчення, марна віра, непрощенні гріхи, ніякого життя після смерті. Тобто повна безнадійність і відчай. Але Христос воскрес із мертвих.
Апостол Павло наводить докази воскресіння, називаючи Петра, п’ятсот братів, усіх апостолів і самого себе. Коли старогрецький філософ Сократ помирав, друзі запитали його: “А чи є життя після смерті?” Він міг сказати тільки одне: “Сподіваюся”. А от письменник і мандрівник сер Волтер Рейлі в останню ніч перед стратою записав у своїй Біблії: “З цієї землі, цієї могили, цього праху мій Бог мене воскресить”. Воскресіння Христове – гарантія нашого власного воскресіння.
Смерть і воскресіння Христа стали основною суттю Благої Звістки. Увага апостолів були зосереджена, передусім, на тому, щоб донести до людей істину про смерть і воскресіння Христа. Учні на цій підставі будували послання світу. Прикладом такої проповіді є перша проповідь апостола Петра в день П’ятидесятниці, після зішесття Святого Духа (Діян.2:22-32). У цій проповіді ап. Петро практично нічого не каже про життя і земне служіння Ісуса Христа. Він не згадує про високі етичні заповіді Спасителя, не доводить їх перевагу порівняно з повчаннями юдейських учителів. Він тільки побіжно згадує про дивні діяння Господні, на доказ того, що на Ньому перебувало Боже благословення. Але ап. Петро передає людям головне: Ісус був страчений і воскрес з мертвих. Божа благодать перебувала на Церкві завдяки саме такій проповіді.
Воскресіння Христове руйнує матеріалістичне уявлення про людське життя як про існування високоорганізованої матерії на короткому відрізку часу від народження до смерті. Віруючий у воскреслого Христа виходить за часові межі свого життя і стикається з вічністю. Вже в цьому житті людина починає осягати втрачений у результаті гріхопадіння Адама і Єви стан блаженства, праведності і безсмертя в Богу. Такі Божі діяння в житті людини, як навернення до Бога, відродження від Святого Духа, прийняття Божого прощення, Його миру і любові, освячення життя віруючого Святим Духом, означають присутність вічно живого Бога в житті людини. Апостол Павло називає віруючих храмом Духа Святого (1Кор.3:16 та ін.).
Смерть і воскресіння Ісуса Христа стали також поразкою сатани. У Єрусалимі, перед розп’яттям, Господь Ісус оголосив учням: “Нині суд світові цьому; нині князь світу цього вигнаний буде геть” (Ін.12:31). Не можна недооцінювати значення цих слів Спасителя. З його воскресінням почався час поширення світла Євангелія серед усіх народів. Якщо людина вийшла з-під влади гріха і сатани, вона повинна підкорятися тільки Богові, Який повертає Собі Свій народ. Оновлене творіння підкоряється Творцеві. Звільнені Богом люди прагнуть керуватися Божими заповідями у своєму земному житті. Після воскресіння Христа Його учнів не можна було змусити здійснювати дії, що суперечать заповідям Господнім. Світська влада втрачала довіру людей, якщо сама йшла проти Божої істини.
Воскресіння Христове вивільнило творчу енергію людини. Люди, які приходять до віри у воскреслого Спасителя, звільняються від страху смерті. З боязню смерті пов’язані страхи, що гальмують ініціативу і творчість людини у сферах життя і культури. Смерть була палицею в руці сатани, за допомогою якої він вражав страхом людське серце. Але ця палиця була вирвана з його руки. Страх втратити роботу і померти голодною смертю, страх захворіти, втратити добрі стосунки з людьми – усі ці і інші страхи пов’язані із страхом смерті. Віруючі у Воскресіння Христове звільняються від цього страху.
З воскресінням Христа люди по-новому поглянули на навколишній світ і на власне життя. Якщо померлий у муках і скорботі став живим і невразливим для смерті, то, загалом, нічого і страшитися. Христос переміг смерть. Це для людини неможливо, але на це здатний буде кожен, хто віддає Йому своє життя. Факт воскресіння настільки потряс світ, що вже ніяка сила не могла змусити людей відмовитися від Христа. Коли Господь воскрес, то люди зрозуміли, що на землі здійснилося щось велике, неосяжне. Що завдати духовної шкоди людині, яка вірить в Ісуса Христа, не може ніхто і ніщо. Ніхто і ніщо не зможе відлучити віруючого від любові Божої, а значить, і від життя вічного. Після всіх радощів і страждань у цьому житті віруючим належить пізнати Божу силу воскресіння з мертвих.
Дві тисячі років тому Христос воскрес з мертвих “з багатьма вірними доказами” (Діян.1:3) того, що Він дійсно живий. Тому-то ми можемо сміливо жити, незважаючи на всі жахи і страхи, які іноді оточують нас. Раз живий Господь Ісус, то і ми не пропадемо, навіть у прийдешніх бурях.
Автор: пастор Золтан З. Тирик
