Але іноді, незважаючи на усі наші зусилля полегшити страждання, ми бачимо людський біль, який повністю позбавлений видимого сенсу. У такі моменти марно ковтати сльози. Я згадую про одного хворого. У нього хвороба Альцгеймера. Його дочка доглядає за ним, але щодня серце її розривається – перед нею лише жалюгідна тілесна оболонка того, хто раніше був її батьком.
Мені на пам’ять приходять декілька розумово відсталих діточок. Така дитина може жити дуже довго, але все життя вона проведе в ліжку. Вона ніколи не навчиться говорити, не розумітиме того, що відбувається, на все життя залишиться предметом турбот лікарів і медсестер.
У чому сенс страждань таких от дорослих і дітей? Який сенс ковтати за них сльози? На це питання мені допоміг відповісти один лікар зі Східної Німеччини. При радянській владі можливості церкви були сильно обмежені. Їй дозволяли піклуватися лише про найбільш «малоцінних» і «даремних» членів суспільства.
«Який сенс в їх житті? Чи є він взагалі?» – задавався питанням педіатр Юрген Трогіш, що присвятив життя роботі з розумово відсталими дітьми.
Тривалий час Трогіш не знаходив відповіді на ці питання. Він щодня ходив на роботу, виконував свої обов’язки, але відповіді не було. Якось він читав ввідний курс для нових співробітників медичного центру. Після закінчення року занять він попросив нових помічників заповнити анкету, де було і таке питання: «Які зміни сталися у вашому житті відколи ви почали працювати з каліками?» Він отримав наступні відповіді:
- Уперше в житті я відчув, що роблю важливу справу.
- Я відчуваю, що тепер можу робити те, на що не вважав себе здатним.
- За цей рік я заслужив на прихильність Сабіни. Я уперше працював з розумово відсталою людиною, але тепер я більше не думаю про неї, як про розумово відсталу. Вона – людина.
- Я став чутливішим до людського страждання, у мене з’явилося бажання допомагати.
- Я замислився над тим, що найголовніше в житті.
- Робота набула для мене нового сенсу. Я відчуваю, що потрібен іншим.
- Я навчився терпінню, навчився радіти навіть незначним покращенням.
- Спостерігаючи за розумово відсталими, я краще зрозумів себе.
- Я став терпимішим. Мої дрібні проблеми не здаються мені більше такими серйозними, я навчився приймати себе з усіма своїми недоліками. Але головне – я навчився цінувати маленькі життєві задоволення. Найбільше я вдячний Богові за те, що Він показав мені: любов’ю можна досягнути більшого, ніж ненавистю і силою.
Лікар Трогіш прочитав їх відповіді і зрозумів відповідь на власне питання. Сенс страждання цих діточок – зміни в житті тих, хто з ними працює, хто пізнає істини, яким не навчить жоден учбовий заклад світу. Де ще підлітки і студенти можуть отримати такі неоцінимі уроки життя?
Лікар Трогіш займався тим, що частенько є побічним продуктом діяльності церкви, якому не надають особливого значення. Ми зосереджуємо свою увагу на цілях служіння. Нам важливо приводити душі до Христа, відновлювати шлюби, годувати бідних, відвідувати стариків, працювати з підлітками. Але я читаю Новий Заповіт і розумію: для Ісуса дуже важливо, як служіння впливає на життя самих служителів.
Коли повернулися з радісними оповіданнями про свої успіхи сімдесят учнів, Ісус порадів з ними, але тут же сказав: «Та не тіштеся тим, що вам коряться духи, але тіштесь, що ваші ймення записані в небі!» Абсолютно очевидно: те, що відбувалося в душах учнів, було Ісусові не менш дорожче, ніж їх явні успіхи в служінні.
Отже ковтати сльози корисно передусім тому, хто добровільно погоджується їх ковтати. Не менш корисно, ніж тому, хто ці сльози проливає! Я інтроверт, а тому мені завжди дуже важко виявити ініціативу і добровільно проситися в помічники. Мені доводиться довго набиратися хоробрості, перш ніж вирушити в нічліжку готувати різдвяний обід або в лікарню – розмовляти з тяжкохворими. Але кожного разу, коли я наважуюся на щось подібне, я відчуваю, що і сам отримую від цього величезну користь. Мене збагачує спілкування з людьми, хвилюють їх історії, вражає їх мужність. Я повертаюся до своєї письменницької праці з новим почуттям вдячності і рішучості служити людям тією крихтою, якою я можу послужити їм. Я на собі відчув користь від ковтання чужих сліз.
