Засудження і не засудження

Що є засудженням?

Практично кожній людині відомі Ісусові слова: “Не судіть, щоб і вас не судили“. Давайте розглянемо тему засудження. Але перш, ніж ми до цього приступимо, варто звернути увагу на те, що “Судити” – не означає говорити про когось або про щось погано. Судити можна правильно і неправильно, засуджуючи і не засуджуючи.

Що ж є засудженням?

  1. Засудження – це коли ми ухвалюємо остаточний вирок.
  2. Засудження – це коли ти вважаєш свою думку непогрішною.
  • Коли ти вважаєш, що ти правий на 100%.
  • Коли ти думаєш, що знаєш усе.
  • Коли ти судиш про себе чи про інших без знання всіх сторін справи.
  1. Засудження – це коли ти судиш людину за своїм власним законом, а не за законом Божим (тобто ти судиш суб’єктивно).
  2. Засудження – це коли ти маніпулюєш Словом Божим.
  • Коли ти не знаєш Слова Божого і вдаєш, що ти судиш за Його стандартами.
  • Коли ти підлаштовуєш цей Закон під себе.
  • Коли ти сам його не виконуєш, а вимагаєш виконання від інших.
  1. Засудження – це коли ти засуджуєш інших людей за те, у чому винен сам.

Отже, нема тобі виправдання, всякий чоловіче, що судиш іншого; бо тим же судом, яким судиш іншого, осуджуєш себе, чиниш бо те саме й ти‚ що судиш. А ми знаємо, що воістину є суд Божий на тих, хто чинить таке. Невже думаєш ти, чоловіче, що, засуджуючи тих, хто чинить таке‚ і роблячи те саме‚ ти втечеш від суду Божого?” (Рим. 2:1-3)

  1. Засудження – це коли ти вважаєш себе кращим за інших (бо тим самим ти вже ухвалив вирок і собі, і оточенню).

А. Приниження ближнього – свідоцтво того, що людина вважає себе кращою за інших. Приниження є синонімом засудження. Про це написано в Римлян 14:10: “А ти чого осуджуєш брата твого? Або й ти, чого зневажаєш брата твого?

У наступному вірші використовується грецьке слово “кріно” – оголошення остаточного вироку і приведення цього вироку у виконання: “Хто ти, що осуджуєш чужого раба? Перед своїм Господом стоїть він або падає. І буде поставлений, бо Господь має силу поставити його” (Рим. 14:4).

Треба читати цей вірш у контексті: Приниження брата (сестри) за його немічну віру: “Немічного у вірі приймайте без суперечок про погляди. Бо один вірить, що можна їсти все, а немічний їсть овочі. Хто їсть, не зневажай того, хто не їсть; і хто не їсть, не осуджуй того, хто їсть, тому що Бог прийняв його. Хто ти, що осуджуєш чужого раба? Перед своїм Господом стоїть він або падає. І буде поставлений, бо Господь має силу поставити його. Один відрізняє день від дня, а інший судить про всякий день однаково. Кожен роби за свідченням свого розуму. Хто розрізняє дні, для Господа розрізняє; і хто не розрізняє днів, для Господа не розрізняє. Хто їсть, для Господа їсть, бо дякує Богові; і хто не їсть, для Господа не їсть і дякує Богові. Бо ніхто з нас не живе для себе і ніхто не вмирає для себе; а чи живемо – для Господа живемо; чи вмираємо – для Господа вмираємо; і тому чи живемо, чи вмираємо, – завжди ми Господні. Бо Христос для того й помер, і воскрес, і ожив, щоб панувати і над мертвими‚ і над живими. А ти чого осуджуєш брата твого? Або й ти, чого зневажаєш брата твого? Усі ми станемо перед судом Христовим. Бо написано: “Живу Я, – говорить Господь, – переді Мною схилиться усяке коліно, і всякий язик буде сповідувати Бога”. Отже, кожен з нас дасть за себе відповідь Богові. Не будемо ж більш судити один одного, а краще думайте про те, щоб не давати братові приводу до спотикання або спокуси” (Рим. 14:1-13).

Не злословте один на одного, браття: бо хто злословить на брата або судить брата свого, той злословить на закон і судить закон: коли ж ти закон судиш, то ти не виконавець закону, а суддя. Один є Законодавець і Суддя, Який може спасти і погубити; а ти хто, що судиш ближнього?” (Як. 4:11,12)

Б. Павло не вважав себе таким, що “досяг”: “Браття, я не вважаю, що я вже досяг, а тільки, забуваючи те, що позаду, я пориваюсь вперед. Прагну до мети, до почести вишнього покликання Божого в Христі Ісусі, отже, хто з вас довершений, так повинен думати” (Флп. 3:13-15),: “Тепер ми бачимо ніби у тьмяному дзеркалі, тоді ж віч-на-віч; тепер я знаю частинно, а тоді пізнаю, подібно як і я пізнаний” (1Кор. 13:12); “Хто гадає, що він знає що-небудь, той нічого ще не знає так, як треба знати” (1Кор. 8:2).

  1. Засудження – це коли ти шириш чутки.

Що не є засудженням?

  1. Назва речей своїми іменами не є засудженням. Якщо ми гріх називаємо гріхом, то це не засудження. Якщо ми мужолозтво називаємо мерзотою, то це не засудження, це назва речей своїми іменами.
  2. Розпізнавання “плодів” не є засудженням. Ісус сказав: “Тож за їхніми плодами пізнаєте їх” у Матфея 7:15-20.
  3. Повчання і виправлення не є засудженням (“Наставляйте один одного щодня” Євр. 3:13). Усі послання, що містяться в Новому Завіті, – повчання вірних, пояснення як слід жити і поводитися християнам.
  4. Викриття не є засудженням.

“…і коли Він [Святий Дух] прийде, викриє світ за гріх, і за правду, і за суд. За гріх – тому, що не вірують в Мене. За правду – тому, що Я йду до Отця Мого, і вже не побачите Мене. А за суд, бо князя світу цього осуджено” (Ін. 16:8-11).

Викривати – означає ставити перед фактом, лицем до лиця. У той же самий час не потрібно забувати повчання Боже про те, кого можна і кого не слід викривати: “Той, хто повчає кощунника, наживе собі неславу, і той, хто викриває нечестивого – пляму собі. Не викривай кощунника, щоб він не зненавидів тебе; викривай мудрого, і він полюбить тебе; дай наставляння мудрому, і він буде ще мудрішим; навчи правдивого, і він примножить знання” (Пр. 9:7-9).

  1. Засудження справ і засудження людини – дві різні речі, бо Бог засуджує гріх (Рим.8:3), але грішника любить (Іоанна 3:16).
  2. Вірні мають право судити один одного:
  • Нині ж написав вам, щоб ви не єдналися з тим, хто, називаючись братом, залишається блудником, або лихварем, або ідолослужителем, або лихословцем, або п’яницею, чи хижаком; з таким навіть і не їсти разом. Бо що мені судити і зовнішніх? Хіба не внутрішніх ви судите? А зовнішніх судить Бог. Отже, вилучіть розпутного від вас самих” (1Кор. 5:11-13).
  • І до одних будьте милостиві, з розсудом, а інших страхом спасайте, вихоплюючи з вогню; викривайте ж зі страхом, ненавидячи навіть одяг, що осквернений плоттю” (Іуди 1:22-23).
  1. Вірні будуть судити світ і ангелів, тим більше судити один одного:

Хіба не знаєте, що святі судитимуть світ?… Хіба не знаєте, що ми будемо судити ангелів, чи не тим більше справи житейські?” (1Кор. 6:2,3)

Контекст цих віршів: “Як сміє хто з вас, маючи справу з іншим, судитися у неправедних, а не у святих? Хіба не знаєте, що святі судитимуть світ? Якщо ж світ буде судимий вами, то невже недостойні ви судити незначні справи? Хіба не знаєте, що ми будемо судити ангелів, чи не тим більше справи житейські? А ви, коли судитесь у житейських справах, ставите своїми суддями таких, які в церкві нічого не значать. На сором вам кажу: невже немає серед вас жодного розумного, який міг би розсудити справи між братами своїми? Але брат із братом судиться, та ще й перед невірними. І те вже зовсім сором для вас, що ви судитеся між собою. Чи не краще б вам залишатися скривдженими? Чи не краще б вам терпіти нестатки? Але ви самі кривдите і віднімаєте, та ще й у братів” (1Кор. 6:1-8).

За матеріалами сайту Біблійний дискусійний клуб

Попередній запис

Що таке суд?

Знищення Содому і Гоморри, Джон Мартін Як ми розуміємо слова "суд", "судити"? Слово "судити" має декілька ... Читати далі

Наступний запис

Як розуміти слова: "Не судіть, щоб і вас не судили"?

Ми з вами з'ясували, що таке суд, і що означає когось судити. Також ми дізналися, що є і що не ... Читати далі