- Як ми розуміємо слова “суд”, “судити”?
Слово “судити” має декілька значень. От деякі з них:
- судити – міркувати;
- судити – засуджувати;
- судити – обговорювати;
- судити – здійснювати суд (судовий процес), судити.
- Визначення тлумачного словника:
Судити – (1) думати, припускати, вирішувати, мати свою думку; (2) засуджувати, ухвалювати остаточний вирок; (3) проголошувати щось після ретельного дослідження; (4) можливість приймати рішення відповідно до життєвих ситуацій; (5) критицизм.
- Мова першоджерела.
У грецькій мові існує декілька слів, що використовуються в значенні “судити”. Новий Завіт використовує ті, що виходять з них:
katakrіno в 1 до Коринф’ян 5:11-13: “Нині ж написав вам, щоб ви не єдналися з тим, хто, називаючись братом, залишається блудником, або лихварем, або ідолослужителем, або лихословцем, або п’яницею, чи хижаком; з таким навіть і не їсти разом. Бо що мені судити і зовнішніх? Хіба не внутрішніх ви судите? А зовнішніх судить Бог. Отже, вилучіть розпутного від вас самих” – засудження, прокляття, оголошення вироку.
krіno в Римлян 14:4, Матфея 7:1: “Не судіть, щоб і вас не судили” – засудження, оголошення остаточного вироку, покарання.
anakrіno в 1 до Коринф’ян 2:15,16: “Духовний же судить про все, а про нього ніхто не може судити. Бо хто пізнав розум Господній, щоб міг пояснити його? А ми маємо розум Христів“; 1 до Коринф’ян 4:3: “Для мене не важливо, як судите про мене ви або як судять інші люди; я і сам не суджу про себе” – ретельно досліджувати, розслідувати, вивчати, спостерігати, міркувати.
dіakrіno в 1 до Коринф’ян 6:5: “На сором вам кажу: невже немає серед вас жодного розумного, який міг би розсудити справи між братами своїми?” – розпізнавати, розрізняти, розбиратися, відділяти, розсудити між кимсь/чимось, диференціювати.
- Кажучи про суд, треба пам’ятати, що будь-який суд має на увазі:
- суддю;
- закон, за яким судить суддя;
- підсудного.
Типи судів
Існує два види суду: Божий і людський. Різниця в тому, хто є суддею і за яким законом судить.
І. Божий суд
Суд – це розрізнення (чи розподіл) між добром і злом. Бог судить людей і їх справи за Своїм Божественним Законом. Слово “суд” може відноситися до процесу відділення добра від зла, а також до покарання і прокляття тих, хто підпадає під Божий гнів через порушення Його Закону.
З давніх-давен відомо, що Бог є Суддя всієї землі (Буття 18:25), і що Він має необхідні для цього риси: мудрість і праведність, істину і справедливість (Псалом 95:13: “Бо ось Він гряде, Він гряде судити землю. Він буде судити вселенну за правдою і всі народи за істиною Своєю“; Псалом 97:9: “Бо ось Він гряде судити землю; Він буде судити все-ленну за справедливістю і народи – за правдою“).
Багато хто, кажучи про Божий суд, відразу ж уявляють собі Великий Суд наприкінці часів. Але окрім Великого Суду, слід зауважити, що Божий суд здійснювався упродовж усієї історії людства і відомий нам через серію Божих судів над нечестивими:
- Весь світ був потоплений водами Всесвітнього Потопу (Буття 6-9);
- На всіх також відбилося змішення мов біля Вавилонської Вежі (Буття 11:1-9);
- Знищення Содому і Гоморри (Буття 19);
- Суд над Єгиптом (єгипетські кари) (Вихід 7-11), а також знищення язичницьких племен і народів у Ханаані (Суддів 1:4-6 і т. д.).
- Покарання Ананії і Сапфіри (Діяння 5:1-10)
Усі ці приклади є попередженням і нагадуванням про Великий Суд, що наближається, і про покарання за невіру.
ІІ. Людський суд
Людський суд – це суд, який здійснює людина. Це може бути юридичний суд, а може бути моральний суд.
А. Юридичний суд:
– Суддею є людина, яка отримала повноваження від держави.
– Законом є закон тієї чи іншої країни.
– Підсудною є людина, яка порушила цей закон.
Б. Моральний суд:
– Суддею є кожен з нас.
– Законом є моральний закон, написаний у наших серцях:
“Бо коли язичники, що не мають закону, з природи законне чинять, вони, не маючи закону, самі собі закон: вони показують, що справа закону написана у них в серцях, про що свідчить їхня совість і думки їхні, які то звинувачують, то виправдовують одна одну” (Рим. 2:14,15).
– Підсудною є людина, яку ми судимо чи засуджуємо за цим законом.
- Бог наділив правителів владою здійснювати цивільні суди і карати порушників закону:
“Усяка душа нехай підкоряється вищій владі, бо немає влади не від Бога; існуючі ж власті поставлені Богом. Тому той, хто противиться владі, противиться Божому повелінню. А ті, що противляться, самі викличуть на себе осуд. Бо начальники страшні не для добрих діл, а для злих. Чи хочеш не боятися влади? Роби добро і одержиш похвалу від неї. Бо начальник є Божий слуга, тобі на добро. А якщо робиш зло, бійся, бо він недаремно носить меч; він – Божий слуга, месник на покарання того, хто робить зло. І тому треба підкорятися не тільки зі страху покарання, але й заради совісти. Для цього ви і податки платите, бо вони, Божі слуги, цим самим постійно зайняті. Отже, віддавайте всім належне: кому податок – податок; кому данину – данину; кому страх – страх; кому честь – честь” (Рим. 13:1-7).
Царі і судді Ізраїлю мали особливу владу здійснювати суди серед народу Божого: “В усіх оселях твоїх, які Господь, Бог твій, дасть тобі, постав собі суддів і наглядачів за колінами твоїми, щоб вони судили народ судом праведним; не викривляй закону, не дивися на особи і не бери дарунків, тому що дарунки засліплюють очі мудрих і перекручують справу правих; правди, правди шукай, щоб ти був живим і оволодів землею, яку Господь, Бог твій, дає тобі” (Втор. 16:18-20).
- Аналогічну владу Бог дав Своєї Церкві:
“Якщо ж згрішить проти тебе брат твій, піди і викрий його між тобою і ним одним. Якщо послухає тебе, то придбав ти брата твого. Якщо ж тебе не послухає, візьми з собою ще одного або двох, щоб устами двох чи трьох свідків підтвердилося кожне слово. Якщо ж не послухає їх, скажи церкві; якщо ж і церкви не послухає, то нехай він буде тобі як язичник і митар. Істинно кажу вам: що ви зв’яжете на землі, те буде зв’язане на небі, і що розв’яжете на землі, те буде розв’язане на небі” (Мф. 18:15-18).
Господь також зобов’язав віруючих судити нечестивих у середовищі віруючих, приймаючи рішення справедливо, із співчуттям.
Але не треба забувати, що віруючі не мають права брати на себе роль Великого Судді, яка по праву належить тільки Богові: “Ми знаємо Того, Хто сказав: “У Мене помста, Я відплачу, – говорить Господь”. І ще: “Господь буде судити народ Свій”. Страшно впасти в руки Бога Живого!” (Євр. 10:30,31).
За матеріалами сайту Біблійний дискусійний клуб
