Різдво Ісуса Христа (Лк. 2:1-20)

Подорож у Віфлеєм, Хосеф Брікеі

Різдво Ісуса Христа

1 І трапилося тими днями, вийшов наказ царя Августа переписати всю землю. 2 Цей перепис перший відбувся тоді, коли владу над Сирією мав Квіріній. 3 І всі йшли записатися, кожен у місто своє. 4 Пішов теж і Йосип із Галілеї, із міста Назарету, до Юдеї, до міста Давидового, що зветься Віфлеєм, бо походив із дому та з роду Давидового, 5 щоб йому записатись із Марією, із ним зарученою, що була вагітна.

Оповідь про різдво Ісуса (ст. 2:1-20) є кульмінацією євангелія дитинства від Луки. Оповідь можна поділити на чотири менші частини. Вступ (ст. 1-5) сповіщає про наказ римської влади здійснити перепис населення, внаслідок чого Йосип з Марією ідуть з Галілеї до Віфлеєму. Довгоочікувана подія – різдво Ісуса – описана надзвичайно стисло (ст. 6-7). У цій стислій інформації дивує подання подробиці: сповиття Ісуса і покладення в ясла. Кульмінацією оповіді є звіщення пастухам (ст. 8-14). Ця сцена, яка сповнена сіяння і світла, контрастує з атмосферою злиднів і втоми в попередній сцені. Ангел Господній і сила небесного війська звіщають пастухам, котрі пильнували свої отари, те, ким є це Дитятко, “сповите і покладене в ясла”. Привертає увагу двоїста звістка: переказана спочатку ангелом (ст. 10-12), а потім “силою великою небесного війська” (ст. 13-14). Оповідь закінчується повідомленням про прихід пастухів до місця, де були ясла з Дитятком.

“І трапилося тими днями, вийшов наказ царя Августа переписати всю землю…”

За римським законом земля підкореної країни була власністю римської держави. Звідси переписи населення і податки. Перепис населення на терені Палестини, здавалося б, означав кінець домові Давида, кінець його царству. Саме цей перепис, чинячи сумнівними політичні сподівання на відбудову дому Давида, спричинився до сповнення пов’язуваних із ним релігійних сподівань. Отож, вирушили в дорогу Марія з Йосипом. Знаменно, що Євангеліє не каже, якою дорогою йшли: гірською через Самарію, чи низинною вздовж Йордану, чи берегом моря. Не каже, як довго йшли, долаючи майже 140 км, не каже, чи йшли в гурті чи осібно і чи брали ослика або инших тяглових тварин, які полегшили б подорож, особливо Марії.

6 І сталось, як були вони там, то настав їй день породити. 7 І породила вона свого Первенця Сина, і Його сповила, і до ясел поклала Його, бо в заїзді місця не стало для них…

Євангелист кількома означеннями розкриває мету подорожі. Була нею Юдея, а в ній місто Давидове – Віфлеєм. Саме Віфлеєм, місто Давида, а не Рим, місто кесарів, є тепер осердям світу. Ісус, згідно з провіщенням ангела, Спаситель світу, Господь і Месія – народжується в місті Віфлеємі, маловажному, як на світську історію, але незмірно важливому в баченні історії спасіння. А те, що Ісус народився у Віфлеємі – згідно з пророцтвом Святого Письма – спричинене наказом кесаря. Цей наказ привів Марію і Йосипа з Назарету до Віфлеєму та учинив кесаря Августа мимовільним знаряддям провидіння. Виданий у Римі наказ, що його передано через Квірінія, важливу особу Сходу, дійшов до Йосипа в забутому Назареті й спричинив подорож до Юдеї і Віфлеєму.

Бог діє в історії світу через, здавалось би, випадкові вчинки людей. Ця тема з’являється доволі часто на сторінках Старого Заповіту. Найпомітніше це в текстах Девтероісаї (бл. 550 р. перед Р.Х.). Те, що Ізраїль після 50 років неволі (587-538 р. перед Р.Х.) зміг повернутись на батьківщину, було наслідком рішення перського царя Кіра (539-529). Його едикт дозволяв юдеям вийти з неволі і відбудувати святиню. Бог учинив Кіра Своїм “знаряддям”. Складається враження, що Бог керує людьми, як режисер безвольними маріонетками. Таке враження лише на перший погляд слушне. Головна думка, що захована за такими подіями, ось у чому: Бог діє в історії світу і людей. Та, як це чиниться, для нас, людей, залишається таємницею. У випадку з Августом, яка іронія історії! Наймогутніший володар одночасно стає слугою Дитятка, сповитого і покладеного в ясла.

“І всі йшли записатися…”

Згадка про перепис населення, що її вміщено в євангелїї дитинства, створює певні труднощі. По-перше, бракує свідчень про всезагальний перепис населення за наказом кесаря Августа. По-друге, Квіріній справді здійснював перепис, але пізніше, як повідомляє Йосип Флавій (напр., Й. Флавій. Bellum Judaeorum/ІІ, 117). Чинилося це внаслідок усунення від влади наслідника Ірода Архелая і прилучення Юдеї до римської провінції Сирії (6-7 р. після Р.Х.). Намісниками в Сирії в часи, коли народився Ісус, були: Сатурній (9-6 р. перед Р.Х.) і Варус (6-4 р. перед Р.Х.).

Справді, бракує свідоцтв про всезагальний перепис за кесаря Августа. Натомість є відомості про переписи в деяких провінціях. Ці переписи, що зазвичай були пов’язані з адміністративними реформами, бувало, що тривали кілька, кільканадцять чи навіть кількадесят років. Такі переписи, що мали за мету збільшення доходів держави, відбувалися – як свідчать збережені єгипетські джерела – у два етапи. Вступний етап полягав у переписуванні суб’єктів і предметів, що підлягали оподаткуванню. Називалося це apografe (це слово для означення перепису з’являється в зазначеному тексті Луки). Другим етапом було визначення розміру податку (грецьк. apotimesis). На першому етапі кожен мав записатися там, де був його родовий маєток. З цієї причини можна думати, що Йосип був власником певної ділянки землі в околицях Віфлеєму і що разом з Йосипом як особа, яка підлягає оподаткуванню, мусіла прийти також Марія. В оповіді Луки йдеться, мабуть, про перший етап перепису населення.

За Лукою, перепис відбувся, коли Квіріній був намісником Сирії. Тут Лука припустився помилки, на яку вказував ще Тертуліян (II ст.). Квіріній, справді, був дуже важливою особою на Сході, але намісником тоді був Сертій Сатурній (9-6 р. перед Р.Х.). Квіріній з’являється як “віце-кесар Сходу”, коли після усунення від влади Архелая, продав його багатства і зреформував адміністрацію на теренах Юдеї. Тоді також здійснив другий етап перепису, що полягав – як було згадано – у визначенні розміру податку, що, врешті-решт, призвело до руїни, яка тліла до 70 р., спалахуючи вогнем т.зв. юдейської війни. Отже, попри те, що євангелист не був докладно поінформований про перебіг перепису, неможливо піддавати сумніву історичність перепису. Унаслідок цього перепису Марія і Йосип з Галілеї на деякий час опинились на півдні Юдеї, у Віфлеємі.

Значущість відомостей Луки не лише про кесаря Августа, а й про Квірінія, правителя Сирії, є великою, тому що це історичний контекст різдва Ісуса. Кожному знавцеві елліністичної культури з її оповіданнями про напівбогів і богів, що приходять і мандрують по землі в якомусь мітичному минулому, три історичні реалії – кесар Август, Квіріній, перепис населення – є свідченням того, що Ісус згодом названий Спасителем, Месією, Господом, аж ніяк не є героєм міту чи напівбогом або ж витвором уяви. Цей Ісус посідає Своє місце в історії. Згадкою про кесаря Августа, про Квірінія, згадкою про перепис Лука, за походженням грек, відмежовується від грецьких і всіх инших мітів.

Попередній запис

Народження Івана Христителя (Лк. 1:57-80)

Народження Івана Христителя 57 А Єлисаветі настав час родити, і сина вона породила. 58 І почули сусіди й родина її, ... Читати далі

Наступний запис

Різдво Ісуса Христа (Продовження)

Поклоніння пастухів, Бартоломе Мурільйо "І породила вона свого Первенця Сина, і Його сповила, і до ясел ... Читати далі