Епіграфом для цього допису ми вирішили взяти наступні рядки з 94(95)-го Псалму: «О, коли б ви нині послухали голосу Його: “Не робіть жорстокими сердець ваших, як у Мереві, як у день випробовування в пустелі, де спокушали Мене батьки ваші, випробовували Мене, хоч бачили діла Мої» (в. 7-9). А мова далі піде про щастя, точніше про те, як його не втратити чи не проґавити.
Загалом, на сьогоднішній день дуже популярні статті з низкою порад, як досягнути чи не позбутися чогось-там у житті. Ми теж вирішили скористатись таким підходом, втім, лише в певній мірі. Адже список порад на тему: «Як не втратити чи не проґавити щастя в житті», буде вкрай стислим і складатиметься лише з однієї поради, яка звучатимете наступним чином: Будьте вдячними.
Декому подібна порада може здатися навіть глузливою, адже люди очікують почути, прочитати, побачити щось надзвичайне. А тут така «банальність»! Подумати тільки, вдячність!
Так, саме вона, але саме завдяки їй будь-хто з нас може відчути себе щасливою людиною. Проте вплив вдячності на щастя людини більш помітний саме за її відсутності: невдячна людина дійсно є глибоко нещасною особою, навіть попри всі підстави бути щасливою. Але людина залишається нещасною через те, що вона не може побачити цих підстав. Сліпою її робить, як напевно ви вже здогадалися, невдячність: людина бачить лише те, що їй бракує, а не те, що в неї реально є.
Подібну життєву ситуацію можна проілюструвати відомим прикладом про склянку наполовину наповненою водою (будемо вважати, що вода доброї якості та її можна використати в разі потреби, але це так, до слова). Як відомо, хтось сприймає цю склянку напівпорожньою, хтось на половину повною. І лише вдячна людина, окрім води, якою, звісно, при потребі можна скористатися, виявляє склянку. Цей приклад показує нам, що вдячність може суттєво змінити ракурс, з якого ми дивимося на наше життя, і відповідно, наше ставлення до нього. Не вірите? А ви спробуйте, а разом переконаєтеся, що вдячність – це риса характеру, яку постійно треба розвивати, адже зазвичай ми не помічаємо всіх благодіянь, якими буквально всіяне все наше життя.
Другим прикладом слугуватиме історія Виходу ізраїльського народу з єгипетського рабства. Обсяг допису не дозволяє докладно розглянути весь хід поневірянь ізраїльтян пустелею протягом довгих сорока років, варто лише вказати на той факт, що саме невдячність не дала втікачам побачити Божу турботу про себе. Як, наприклад: кари єгипетські, які вражали всіх єгиптян, проте не вразили жодного з них; чудесний перехід посуху Червоним морем та подальша загибель у його водах усього фараонового війська; манна небесна і т.д. і т.п.
Сама невдячність стала причиною сорокарічних мандрів народу пустелею: «Сорок років гнівив Мене рід цей, і Я сказав: народ цей заблукав серцем; вони не пізнали шляхів Моїх. Тому Я поклявся в гніві Моїм, що вони не ввійдуть у спокій Мій”» (Пс. 94:10,11).
Зважаючи на все це, не варто недооцінювати вдячність, і тим більше вважати її якоюсь «банальністю». Особливо, якщо вона взагалі постає в Біблії, як Боже волевиявлення: «За все дякуйте: бо така щодо вас воля Божа у Христі Ісусі» (1Сол. 5:18).
Редакція сайту
Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
Важливість вдячності
Ваш коментар:
