“Секта – релігійне об’єднання, яке навчанням і обрядами відрізняється від панівних релігійно-церковних організацій”, – так роз’яснює термін “секта” словник. У радянські часи словом «сектанти» таврували всіх віруючих людей, адже в Радянському союзі панувала марксистсько-ленінська релігія, яку зазвичай іменували «ідеологією». Так що на той час це був більше комплімент, ніж образа. Взагалі сама Церква Христова є сектою по відношенню до світу цього, не дивлячись на те, що багато країн позиціонують себе християнськими.
Але сектантство не оминуло самої Церкви, і мова тут не про релігійні течії, що перекручують вчення Христове (їх, насправді, не так багато), а про релігійні напрямки, які перекручують дух Христової любові, те, що Він заповідав усім нам: «Заповідь нову даю вам: щоб ви любили один одного; як Я полюбив вас, так і ви любіть один одного. З того знатимуть усі, що ви Мої ученики, якщо будете мати любов між собою» (Ін. 13:34,35). А от з любов’ю до ближніх у людей у всі часи виникали труднощі, до того ж ще й які: щоб переконатися в цьому достатньо погортати будь-який підручник з історії.
Цим часто користувалися церковнослужителі для просунення своїх корисних інтересів або інтересів релігійної організації, яку вони представляли – Церквою, Тілом Христовим такі згромадження у принципі не можна назвати, хоча в догматичному плані такі організації могли не суперечити Біблії. Не суперечити, правда, у теорії, а на практиці… Прикриваючись ім’ям Христовим просувати свої інтереси, що в розріз йдуть із самим духом Євангелія, просякнутого любов’ю, прощенням, примиренням. Такі вожді сліпі та їх недолугі послідовники стають сектантами по відношенню до Бога, відокремлюють себе від Нього.
Редакція сайту
Ваш коментар: