Глава 12

З дванадцятої глави розпочинається опис подальшої мандрівки Церкви, її зіткнення з імперією, з державою, з демонічними силами. Це вже метаісторія чи філософія історії вселенської Церкви. Якщо перші одинадцять глав оповідали здебільшого про первісні спільноти, то далі йдеться не лише про них, а й про всю долю Церкви до завершення світу.

12:1-2. У кумранських рукописах[1], у деяких молитвах ессеїв[2] є образ жінки, що народжує дитя майбутнього віку, яке символізує чи месіянську спільноту, чи самого Месію. Пологові муки – це древній образ, що його знали всі, які чекали спасення. Старозавітна Церква постає перед нами як жінка, що зодягнена в сонце і має діадему (вінок) з дванадцяти зір, тобто дванадцяти колін Ізраїля. Її сонячна одежа означає, що старозавітна Церква як носителька Божих замислів мала космічне значення. В муках відбуваються пологи – народжується Месія, Христос чи новозавітна спільнота, і в муках та сама жінка, тобто старозавітна спільнота, стає новозавітною. Відбувається трагічний, катастрофічний перехід через гоніння, переслідування, смерть мученика Степана до зародження нової Церкви.

12:3. Проти Церкви повстає червоноогняний змій, що має сім голів і десять рогів. Це той самий древній змій, що спокусив Адама, змій, якого називають дияволом і сатаною. Як ми знаємо зі східної мітології, дракон завжди означав антибоже, хаотичне, богоборче начало. Але в цьому разі це начало не стихійне, і воно не має нічого спільного з недосконалістю природи. Це мрячна сила демона великодержавної державности, це один із символів Риму. Не даремно в нього сім голів – вони нагадують нам про сім пагорбів, на яких стоїть Рим. Не даремно в нього десять рогів – роги як символ сили в Книзі пророка Даниїла (див. Дан. 7:7) і в інших апокаліптичних книгах часто позначали царів, і якраз до часу написання Об’явлення Івана змінилися, починаючи з Юлія Цезаря, десять цезарів.

12:4. Що означає сатана, який поверг на землю третю частину зірок? Треба сказати, що зірками в біблійній термінології часто називали ангелів, а в апокаліптичній літературі зорі символізують праведників загалом. У Книзі пророка Даниїла сказано, що праведні воскреснуть і сяятимуть на небі, як зорі (див. Дан. 12:3). Слово «третина» (звичне в ранніх пророків вираження великої кількости) – символічно прийняте позначення значної частини Всесвіту, яку сатана, отримавши більшу владу, тягне за собою. Чому хвостом? Якщо ми розглянемо образ космічних чудовиськ у Книзі Йова, то побачимо, що в Левіятана, приміром, сила в його стегнах, як у бегемота (див. Йов 40:10-20). Може, у цих образах збереглися, якісь підсвідомі, далекі спогади про чудовиськ глибокої давнини, в яких мозок справді містився в стегнах? Головний мозок був дуже маленький і слабкий, а вся сила містилася в стегнах, тому хвостом древній ящур міг зруйнувати все, що завгодно.

«Змій стояв перед жінкою». Це означає, що месіянська, тобто християнська Церква від самого початку свого існування опиняється перед сатанинськими силами, які хочуть її пожерти і знищити. Про це свідчить уся багатовікова історія Церкви.

12:5. Дитина, яка народжується, носить месіянський титул: «всі народи має пасти залізним жезлом». Ці слова – безпосередній натяк на Христа (див. Пс. 2:9). Дитина підноситься до Божого престолу – це образ Вознесення. Коли народжується немовля, коли приходить Месія, сили зла повстають проти Нього, дракон розкриває свою пащу, але дитина «була взята до Бога, і до престолу Його».

12:6. Церква йде в пустелю, де вона має місце, яке їй приготував Бог. Історично це означає, що прихід римських військ в Юдею збігся з відходом звідтіля християн, які пішли з Єрусалиму, як про це повідомляють древні історики. Згідно з об’явленням, яке мали деякі пророки з-поміж перших християн, вони покинули Палестину і подалися через ріку Йордан у нинішню Йорданію, у місто Пелла, де практично до IV ст. існувала спільнота християн, спадкоємиця первісної спільноти в Єрусалимі. Але ця конкретна історія має ширший сенс: Церква була змушена багато разів перед лицем гонінь іти в пустельні місця. Від давніх часів і до наших днів вона спасалася тим, що покидала місця гонінь.

12:7-12. Далі розгортається вже чисто метафізична картина, над якою роздумує багато хто. Але ми не гадатимемо, а просто постараємося зрозуміти, що хотів сказати євангелист. Чи пам’ятаєте слова Христа: «Я бачив того сатану, що з неба спадав, немов блискавка» (Лк. 10:18)? Поза сумнівом, падіння сатани було пов’язане з діяннями Христа, з Його земним життям… Сатана ж перебував десь на небі, де також відбувається війна між ангельськими силами і сатаною-драконом, і дракон падає на землю.

Очевидно, Втілення звільняє від демонічних сил якусь частину космосу, якийсь його вимір; у глибинному центрі світу Воскресення Христа отримує перемогу, і тому демонічні сили відсунені, але це не означає, що вони повержені остаточно. Вони продовжують торжествувати в іншому світі. «Вуж стародавній, що зветься диявол і сатана», упав на землю і продовжує діяти на землі. Можна собі це уявити чисто візуально: дракон, який падає на землю, поборений ангельськими полчищами, продовжує воювати тут, позаяк час, коли його витіснять із землі, ще не настав. Тому й сказано: «Горе землі та морю, до вас бо диявол зійшов».

12:13. Викинений із певної містичної, метафізичної царини і позбавлений частини своєї сили, дракон починає бурхливо діяти в емпіричній царині. Повалений на землю, він «став переслідувати жінку, що вродила хлоп’я».

12:14а. Образ орла розшифровується легко, бо орел у Біблії завжди означає оновлення, силу духа. Не даремно згодом в іконописі орла малювали разом із євангелистом Іваном, а в псалмі сказано: «Відновиться, мов той орел, твоя юність» (Пс. 103:5). Існувало повір’я, яке глибоко ввійшло в символіку східної і західної поезії, що, коли орел міняє пір’я, він обновляється, тому може жити дуже довго. Історія Церкви постійно являє картину такого ж оновлення. Багато релігій і вірувань проходять фазу первісного місіонерського вибуху, а потім починають скніти і приходять до стану деградації, закам’яніння. Цьому законові підлягає все на світі, у тому числі й Церква, але вона щоразу долає його, щоразу оновлюється і продовжує своє паломництво. Ось про що каже цей образ: «дві крилі…»

12:14б. Див. коментар до Об. 12:6.

12:14в. Тут досить зрозуміло сказано, що йдеться про період гонінь: тисяча двісті шістдесят днів – це символ епохи гонінь; порівняйте три з половиною роки чи час, і часи, і півчасу (див. коментар до Од. 11:2).

12:15. Різні тлумачення води, що тече за жінкою і намагається її змити. Дехто вважає, що під час утечі християн за Ірода були якісь знамення, якісь обставини, що допомогли їм утекти, хоча довкола вже розпочиналася війна. Навіть якщо це справді так, то загальний зміст має бути значно глибший. Очевидно, треба взяти до уваги, що вода означає все минуще: потік часу змиває все. Цей погляд відображений у філософській формулі «все тече». Вода часу забирає і світ разом із людськими життями, епохами, культурами, цивілізаціями. І персоніфікована в образі жінки Церква могла потрапити і завжди потрапляла в цей водний потік, позаяк звір хоче, щоб її занесла ріка. Але хоча ми знаємо, що Церкві постійно загрожує небезпека, що її може забрати водний потік історії, все ж цього не стається.

12:16-17. В якийсь момент стається щось таємниче, і води наче відступають від Церкви – вона несхитна. Але дракон не полишає своїх ворожих діянь, він розпочинає боротися «з останком насіння її, що вони бережуть Божі заповіді», тобто проти нових поколінь християн (це знову повернення до конкретної історії Церкви). Первісна спільнота врятувалася від бур, сховалася за Йорданом, у пустелі, але наступне покоління переживає не меншу драму: проти Церкви постає імперія. Цій драмі присвячена наступна глава.


[1] Кумранські рукописи – манускрипти з II ст. до Р. Хр. та І ст., що їх віднайшли 1947 р. у печерах Кумрану, що на північно-західному березі Мертвого моря. Вони містили біблійні тексти, апокрифи та ін.

[2] Ессеї – релігійна спільнота, що виникла в II ст. д Р. Хр. Провадили аскетичне, з особливими релігійними практиками, в певній соціальній ізоляції життя.

Попередній запис

Глава 11

11 глава найважча для тлумачення. Трудність пов’язана з подвійним змістом старозавітньої символіки, яка тут ужита. 11:1. Наказ, який отримав ясновидець, ... Читати далі

Наступний запис

Глава 13

13:1-2. Море в юдейській і в християнській апокаліптиці було символом богоборчих начал. Людина, що стоїть на березі моря, стоїть неначе ... Читати далі