Заповіді

Апостоли передали нам веління Ісуса. Згадаємо Іванові слова: «А що ми пізнали Його, пізнаємо це з того, коли заповіді Його додержуємо» (1Ів. 2:3). Далі він каже: «Бо то любов Божа, щоб ми додержували Його заповіді, Його ж заповіді не тяжкі» (1Ів. 5:3).

Павло пише: «Бо ви знаєте, які вам накази дали ми Господом Ісусом» (1Сол. 4:2). Далі він каже: «Бо це воля Божа, освячення ваше» (1Сол. 4:3). Для того, щоб жити свято, ми повинні дотримувати Ісусові заповіді.

Петро дає нам абсолютно ясну заповідь – жити свято. Він показує трагічну реальність, що в останні дні люди відпадатимуть від віри. Він пише, що вони «відкидатимуть дане ним веління жити у святості» (2Пет. 2:21, пер. з англ.). У Новому Заповіті дані не лише заповіді, але конкретні веління «жити у святості».

Якщо ми уважно розглянемо слова апостола Павла, написані в Посланні до Ефесян (4:25-29), ми побачимо прямі веління про святе життя.

  1. Не брешіть.
  2. Не грішить у гніві.
  3. Не крадіть.
  4. Не кажіть поганих і образливих слів.

Чи можна чесно сказати, що в Новому Заповіті немає заборон? Попередні вказівки ясно звучать як заборони. Ви так не вважаєте?

У дитинстві тато казав мені: «Сину, не вибігай на дорогу за м’ячем, не подивившись в обидві боки». Це була заборона батька, але не для того, щоб сварити мене чи карати. Він давав мені таке веління, щоб уберегти мене, – щоб я не потрапив під машину і жив довго.

Бог каже нам, чого ми не повинні робити, щоб ми могли жити довго, повноцінно і продуктивно. Але більше того, у нас є божественна природа і паливо – благодать для виконання велінь.

Припиніть казати неправду

Давайте розглянемо кожну із згаданих заборон.

За час свого служіння я чую і бачу багато сумних і гірких наслідків брехні серед християн. Нещодавно я возив п’ятнадцять бізнесменів на Мачу Пікчу в 4-денний похід стежкою інків. Ми прекрасно провели час, насолоджуючись дивовижними краєвидами, у служінні і нелегкій праці, якщо не сказати більше.

У поході, проводячи по декілька годин з кожним з них, я слухав типові історії з їх досвіду роботи з бізнесменами-християнами, що брехали заради продажу свого товару чи укладення оборудки. Порожні обіцянки і невиконані зобов’язання в справах з братами по вірі здавалися швидше звичайною справою, ніж виключенням з правил. Мені розповідали, що християни використовують матеріали низької якості, порушують закони, не виконують зобов’язання, пропонують послуги неналежної якості, нехтують гарантійними термінами і т. ін.

Один з цих чоловіків розповів мені історію про свого товариша, що займається будівництвом. Вони обидва зводили будинки в одному селищі. Цей «брат» викопував ями на чужих ділянках, включаючи ділянку людини, яка була зі мною в поході, і привозив і звалював туди будівельне сміття. Потім він замітав сліди, щоб нічого не було видно, бо не хотів оплачувати стандартну утилізацію будівельного сміття. У тому поході я почув ще і не такі історії, але ця мені дуже добре вкарбувалася в пам’ять, бо цей «брат» був лідером групи прославлення в одній євангельській церкві в районі.

Брешуть не лише у сфері ринкового бізнесу, але також в уряді, у сфері освіти, медицини, у служінні, а також у сім’ях і в колі друзів. Ми живемо, боячись осоромитись, намагаючись зберегти свою репутацію, просунути себе на бажаний пост або наблизити бажаний кінець. Брехня приваблива: вона може прискорити процес отримання того, у чому треба довіритися Богові.

Як часто ми кажемо людям, що молимося за них, хоча насправді цього не робимо? Ми обіцяємо щось своїм дітям і не виконуємо обіцяного. Ми скасовуємо зустрічі і відмовляємося зробити щось для людини, навіть після того, як дали слово. Ми перебільшуємо, щоб наполягти на своєму. Усе це брехня, що неминуче завдає шкоди іншим людям.

Дозвольте мені вказати вам на важливий момент: перевага виконання Ісусових заповідей – обіцянка Його присутності. Псаломщик підтвердив цю істину питанням: «Господи, хто може перебувати в наметі Твоїм?…» (Пс. 15:1). І потім він відповідає: «Присягає, для себе хоча б і на зло, і дотримує» (в. 4). У Біблії, в англійському перекладі The Message, сказано: «Додержуй свого слова, навіть собі на шкоду».

Якщо нам недостатньо звернення Павла до ефесян, де він велів їм не брехати, давайте звернемося до слів Якова: «Не прикривайте істину хвастощами і брехнею» (3:14, пер. з англ.). Схожу заповідь Павло дав і колосянам: «Не кажіть неправди один на одного» (3:9). Тільки уявіть! Павло, той самий, кого Бог використовував, щоб дати нам найбільше одкровення про благодать, дав нам і заповідь чогось не робити. Якщо виділити багато слів у Новому Заповіті, сказаних Павлом, а також іншими апостолами в подібному ключі, ми могли б звинуватити їх у спротиві благодаті, хоча насправді це не так.

Якщо уся наша розмова обертається лише навколо благодаті, що покриває нас, і вірним ні слова не кажуть про те, яку силу вона має, я не помилюся, якщо скажу, що ми неминуче прийдемо до такої церкви, де заради власних інтересів і бажань виправдовуватиметься будь-яка поведінка. Хіба можна отримати благодать, якщо проповідувати однобоке вчення про те, ніби вона дається нам і без святості. Хіба Писання учить нас нехтувати своєю совістю?

Не дозволяйте гніву контролювати вас

Наступний пункт за списком: гнівайтеся, та не грішіть. Я добре уявляю обличчя чоловіків і жінок, вимушених жити з гнівним подружжям. Я чув оповідання про те, який жах наповнює дім, коли ці люди, що називають себе вірними, впадають у гнів.

А як щодо дітей, що страждають від батьківського гніву, зазнають побоїв і грубощів? Псування майна і тілесні рани стають результатом спалахів гніву. Жертви живуть у страху перед черговим емоційним вибухом такої людини. Гнів руйнує атмосферу в домі, що перестає бути тихою гаванню. У неділю в церкві сім’я може вдавати, що все гаразд, але це лише фасад. На жаль, ми зі зневагою ставимося до цієї заповіді або зовсім ігноруємо її.

Це не єдине місце, де говориться про гнів. У посланнях Нового Заповіту є інші згадки. Павло пише ще пряміше: «Усяке подратування, і гнів, і лютість, і крик, і лайка нехай буде взято від вас разом із усякою злобою» (Еф. 4:31). Яків заповідає нам: «Нехай буде кожна людина швидка послухати, забарна говорити, повільна на гнів. Бо гнів людський не чинить правди Божої» (Як. 1:19,20). У Посланні до Колосян Павло знову пише: «Тепер же відкиньте…: гнів, лютість, злобу, богозневагу, безсоромні слова з ваших уст» (3:8).

Давайте знову поставимо собі питання: чи дійсно усі ці заборони зроблені людьми, що отримали одкровення про Божу благодать? Ми нічого не пропустили?

Не крадіть

Перестаньте красти. Як часто ми позичаємо в когось гроші і не віддаємо? Як часто ми опиняємося в непомірних боргах? Ми віримо, що Божі благословення одного разу наздоженуть нас, тому продовжуємо ігнорувати мудрість і ще більше заплутуємося в боргах. Врешті-решт, ми думаємо, що завжди можна оголосити себе банкротом, тим самим звільнивши себе від необхідності повернути те, що заборгували.

Як часто ми користуємося ресурсами компанії в особистих інтересах? Це називається привласнення чужих коштів. Ми з упевненістю заявляємо: «Я християнин, врятований по благодаті Божій», але ми неслухняні заповідям, даним Ісусом через Його апостолів.

Я працював з одним пастором, що відвідував кожне богослужіння, він бачив чудеса, що відбуваються, і хвалився мені про те, як йому легко молитися під час тривалого посту. Але весь цей час він брав собі з церкви тисячі доларів. Врешті-решт він попався. Це лише одна історія про те, як християни можуть красти і виправдовувати свою поведінку.

Хто з нас уникає платити податки, приховуючи певну частину прибутків? У такому разі ми нехтуємо ще однією Павловою настановою: «Платіть свої податки» (див. Рим. 13:6, пер. з англ.). Ми виправдовуємо своє злодійство «поганою роботою» цивільних керівників. Але коли ж ми зрозуміємо, що два зла не призводять до добра?

Не кажіть поганих і образливих слів

Розширений переклад Біблії пропонує таку заповідь: «Ніяке гниле або непристойне слово, ніяке зле або огидливе слово, ніяка даремна розмова [ніколи] нехай не виходить з вуст ваших» (Еф. 4:29, пер. з англ.). Занадто часто я служу людям, що стали жертвами усної образи з боку інших вірних, отримали глибокі рани від гострих образливих слів. Їх душі постраждали, для зцілення тепер потрібен час.

Дуже часто я чую даремні розмови серед вірних, навіть непристойні історії і жарти в офісах служителів. Деякі вже і за кафедрою вживають ненормативну лексику.

Нещодавно я сидів за одним столом з молодою парою, що служить у чудовій церкві. Їх дуже надихає одне міжнародне служіння, на яке вони дивляться як на приклад для наслідування. Одного разу їм випала можливість пообідати з одним зі знаменитих керівників цієї організації. Під час обіду цей служитель кілька разів спожив настільки нецензурні слова, що навіть через місяці ця пара все ще була шокована його поведінкою.

Попередній запис

Питання, яке примушує замислитися

Нещодавно в молитві Господь запитав мене: «Сину, як Я пояснюю благодать у Своїй книзі, у Новому Заповіті?» Для мене, автора ... Читати далі

Наступний запис

Ми недооцінюємо благодать

Що сталося? Невже ми стали настільки сильними, що закинули свою благочестиву поведінку? Невже ми пожертвували своїм свідоцтвом, щоб стати сучаснішими? ... Читати далі