Ми недооцінюємо благодать

Що сталося? Невже ми стали настільки сильними, що закинули свою благочестиву поведінку? Невже ми пожертвували своїм свідоцтвом, щоб стати сучаснішими? Я на 100 відсотків підтримую ідею про те, що ми маємо бути сучасними, прогресивними і розвинутими в мисленні, але не завдяки компромісу із Словом Божим.

Нам варто поставити собі таке питання: апостоли розуміли необхідність настанов, що спрямовують нас до благочестивої поведінки, чому ж ми не говоримо про них? Невже ми розумніші за апостолів? Невже ми розумніші за Ісуса?

Чи можливо, що ворог спокусив нас, як спокусив Єву? Тільки нас він спокусив трохи інакше. Єва добре знала заповідь не їсти плоду з дерева пізнання добра і зла. Ворогові довелося піти на ризик виявити себе, безпосередньо спростувавши слово Боже. Він узяв на себе ризиковане завдання.

Ми ж полегшили йому шлях. Ми самі заради власного комфорту викинули деякі слова Божі. Пам’ятайте, що Бог заповідав: «І наказав Господь Бог Адамові, кажучи: Із кожного дерева в Раю ти можеш їсти. Але з дерева знання добра й зла не їж від нього» (Бут. 2:16,17). Дехто сьогодні каже немов навпаки: «Від кожного дерева в саду ти можеш їсти». Крапка. Кінець історії. Вони викидають заповідь «не їж», – часткою «не» позначається неблагочестива поведінка.

По суті, ми недооцінюємо благодать Божу. Ми правильно говоримо, що вона рятує і прощає, що вона є безкоштовний дар Його любові. Проте ми не говоримо, що вона змінює саму нашу природу і наділяє нас силою жити інакше, не так, як раніше. Ми не наважуємося говорити людям, що тепер у них є сила залишити безбожну поведінку. У результаті такого замовчування вірні ігнорують благочестя і втрачають Божу присутність.

Наші вчинки важливі

Нещодавно я як завжди читав уранці Біблію. За планом я мав прочитати декілька псалмів і уривок з Послання до Євреїв. Я закінчив читання псалмів і збирався перейти до Євреїв, як раптом несподівано відчув, що Дух Святий промовляє: «Ні, не читай Євреїв. Читай Об’явлення».

За декілька тижнів до того дня я вже почав читати книгу Об’явлення, також за водійством Духа Святого. Я прочитав перші два розділи, але, на жаль, маю зізнатися, втратив інтерес читати далі. Наступного дня я повернувся до свого колишнього плану читання Біблії. Тепер, через два тижні, я повертаюся на те саме місце, де зупинився, – до третього розділу. У ньому Ісус звертається до церкви в Сардах: «Я знаю діла твої, що маєш ім’я, ніби живий, а ти мертвий» (Об. 3:1).

По-перше, зверніть увагу, що Ісус каже: «Я знаю діла твої». Він не каже: «Я знаю твою віру» або «Я знаю твої наміри». В іншому перекладі це звучить так: «Я знаю усе, що ти робиш». Ясно, що Він не має на увазі позицію праведності церкви, але Він говорить про її зовнішню святість – її справи, поведінку, рішення і т. ін.

Він говорить про цю церкву як про живу церкву, що має репутацію. Що може справити таке враження? Можливо, ріст і популярність, або чудові богослужіння і прекрасна атмосфера? Пам’ятайте, ми можемо неусвідомлено прийняти атмосферу за Божу присутність. Прийшовши на концерт якогось популярного виконавця, ви побачите безліч людей, заразливо піднесений настрій і велике очікування від чудового вечора, але чи до вподоби Богові всі ці шоу?

Для того, щоб розрізнити, жива церква чи мертва, необхідно поставити важливе питання: чи слухняні ми словам Ісуса, або ми будуємо дружну общину, далеку від Його заповідей? Крім того, ми повинні поставити ще одне питання: чи проголошуємо ми істину, яка показує стан нашого серця і призводить до зміни в поведінці, або ми говоримо послання, що чіпають емоції і активізують інтелектуальні здібності? Услід за цим прямим зверненням Ісус каже: «Будь чуйний та решту зміцняй, що мають померти. Бо Я не знайшов твоїх діл закінченими перед Богом Моїм» (в. 2).

Ісус знову звертається до їх діл, а не переконань. Як вже сказано вище, це «так і ні» у Новому Заповіті, ці заповіді вказують на наші вчинки. За словами Ісуса, ця церква не прагне до святого життя. Далі Ісус продовжує: «Отож, пам’ятай, як ти взяв і почув, і бережи, і покайся. А коли ти не чуйний, то на тебе прийду, немов злодій» (Об. 3:3).

Пам’ятайте, що Ісус звертається до церкви, не до міста Сарди. Але якби Його слова відносилися лише до тієї історичної церкви, вони не потрапили б у Біблію. Якщо вони є в нашому Писанні, значить, вони мають пророче значення сьогодні. Вони відносяться до вірних точно так, як і коли були вимовлені уперше. Ці слова звернені до нас, бо Слово Боже живе. Тому я навожу звернення Ісуса в даному контексті.

Господь просить нас повернутися до того, у що ми увірували спочатку. Іншими словами, ми пішли від святого життя. Ми створили доктрину благодаті, що дозволяє нам жити, нічим не відрізняючись від невіруючих у нашому суспільстві. Напевно, це непогане вчення, але чи так говорить Боже Слово?

Ісус велів церкві покаятися і повернутися до Його слів. Деякі сучасні учителі заявляють, якщо людина стала християнином, їй більше не треба каятися, бо всі її минулі, нинішні та майбутні гріхи автоматично прощаються. Якщо так, то навіщо Ісусові казати нам, Його Церкві, покаятися і повернутися до Нього?

Якщо подивитися на вчення про незбалансовану благодать, що притягають багатьох людей, то ми побачимо, що велику частину з них пропонують лідери, що виросли на легалістських спотворених посланнях про святість. Так, у багатьох колах святість розуміють невірно, але це не означає, що вона перестала мати фундаментальне значення для християн. Упродовж усієї історії церкви заклик до життя у святості має велику вагу в місії в цілому і в особистому покликанні кожного. Ми повинні повернутися до своєї основи: до того, «що чули і в що повірили спочатку».

Далі Ісус продовжує: «Та ти маєш і в Сардах кілька імен, що одежі своєї вони не споганили, і в білій зо Мною ходитимуть, бо гідні вони» (Об. 3:4).

Зверніть увагу на слова «що одежі своєї вони не споганили». Згадаємо, що сказав Павло про те, як увійти до Божої присутності: «Отож, мої любі, мавши ці обітниці, очистьмо себе від усякої нечисти тіла та духа, і творімо святиню у Божім страху!» (2Кор. 7:1). Ісус виправляє курс церкви закликом повернутися до святого життя, не оскверняти одягу тіла і духу неблагочестивим способом життя. Це тримає нас у готовому стані як до Його присутності, так і до Його повернення, бо пізніше Він каже: «…Блаженний, хто чуйний, і одежу свою береже» (Об. 16:15). На закінчення Ісус говорить: «Переможець зодягнеться в білу одежу, а ймення його Я не змию із книги життя, і ймення його визнаю перед Отцем Своїм і перед Його Анголами. Хто має вухо, хай чує, що Дух промовляє Церквам!» (Об. 3:5,6).

Почути, що твоє ім’я змите з книги життя, – це серйозно. Проте ці слова прозвучали прямо з вуст Спасителя. Важливо, щоб ми слухали і звертали пильну увагу на те, що каже Дух Божий через написане Слово Боже, і не нехтували цими твердженнями, іноді не співпадаючими з тим, у що ми вірили спочатку або чому нас навчили.

Бог зробив нас праведними, ми ніколи нічого не змогли б зробити, щоб заробити цю позицію в Христі. Проте відповідний спосіб життя і свята поведінка, очевидно, дуже важливі в Його очах.

Павло пише: «Бо з’явилася Божа благодать, що спасає всіх людей, і навчає нас, щоб ми, відцуравшись безбожности та світських пожадливостей, жили помірковано та праведно, і побожно в теперішнім віці» (Тит. 2:11,12). Це ясна вказівка. Чому ж ми не сурмимо про цю істину зі сцени?

Давайте не переставати учити про те, що ми не можемо заслужити Боже благовоління, прощення і спасіння. Давайте кричати про цю Благу звістку. Проте перестанемо недооцінювати Його благодать. Давайте проголошувати істину в повній мірі!

Попередній запис

Заповіді

Апостоли передали нам веління Ісуса. Згадаємо Іванові слова: «А що ми пізнали Його, пізнаємо це з того, коли заповіді Його ... Читати далі

Наступний запис

Докоряй, забороняй, переконуй

Усе мені можна, та не все на пожиток. Усе мені можна, та будує не все! (1 Кор. 10:23) Всезагальне освячення ... Читати далі