«Бідна я людина! Хто визволить мене від цього тіла смерти? Дякую Богові моєму через Ісуса Христа, Господа нашого». (Апостол Павло).
Велике протистояння розуму і почуттів невіруючої людини
Що таке щастя? Як його досягти? Чи можна? Чому навколо стільки нещасних людей?
Різноманітні мудреці і філософи дуже полюбляють повправлятися на цю тему у своєму ремеслі марнослів’я. А відповідей як не було, так і немає.
Якби людство своєю мудрістю могло зрозуміти цю тему, на Землі вже давно не було б жодної нещасної людини. Завжди наявне неохватне число нещасних людей більш ніж переконливо свідчить про нездатність світової науки, культури і релігій показати людям шлях до щастя і допомогти досягти його.
У чому ж полягає суть проблеми? Чому це питання таке важке для вирішення?
Відповідь проста: Люди не прислухаються до того, що їм про щастя каже Бог. Більше того – багато хто взагалі не вірить у Бога! Як же вони в цьому випадку можуть бути щасливими? Вони – покарані нещастям за те, що не вірять, і не слухають слів Божих. І покарали вони – самі себе!
Між тим, у Священних Писаннях щастя людини є однією з основних тем. Можна навіть сказати, що Священне Писання послане людям для того, щоб привести їх до щастя. Причому, не до щастя, а до блаженства. Проте щастя, як стверджує багато хто, – явище тимчасове, скороминуще. А Блаженство натякає на нескінченність, на вічність. Блаженство є щастя, піднесене до н-ного ступеню. Саме таке щастя пропонує людям Бог.
Отже, що каже Бог про щастя людини? Як написано в Біблії?
У ній, серед іншого, сказано: «Блаженний муж, який здобув мудрість, і людина, яка придбала розум».
Слово «блаженний» – багато разів зустрічається в Біблії. Але завжди це слово йде в одній зв’язці з мудрістю, з розумом, з розсудливістю. Ніколи, ніде слово «блаженний» у Біблії не наводиться у зв’язку з емоціями, з почуттями людини, що функціонують самостійно, без керівництва розуму.
Основна думка Біблії з питання щастя людини полягає в тому, що, щасливим є той, хто в житті керується мудрістю, знанням, розсудливістю, заснованими на законах Божих. Чи багато таких? Не знаю. Більшість, як видно, більше послуговуються своїми почуттями, емоціями.
«…Коли я виходила за нього заміж, я знала, що моє життя з ним не буде солодким. Але я нічого не могла вдіяти з собою. Він був такий гарненький». Так розповідала одна літня жінка, яка за все життя зазнала дуже багато різних прикрощів і образ від свого чоловіка.
«Я нічого не могла вдіяти з собою». Кому не знайомий цей стан? Розум каже одне, а почуття, емоції – пересилюють розум. І нас несе, несе… Ми бачимо, що не туди, але «нічого не можемо вдіяти».
На жаль, у сучасному суспільстві таке явище не лише не викривається, але всіляко звеличується і вихваляється. «Живи серцем! Слухай серце…», – твердить масова культура. «Відключай розум, слухай свої почуття», – проповідують навіть багато релігійних діячів. І от, як мовиться, маємо те, що маємо. Не живуть люди по розуму, але по серцю. Не розумом керуються, а емоціями. Почуття правлять людьми. Звідси – їх страждання.
Слід підкреслити, що в Біблії в жодному разі не говориться, що людина має бути бездушною істотою, керованою лише холодним розумом, на кшталт машини. Йдеться про пріоритети. Спочатку – розум, а потім – почуття. Розум – голова, почуття – тіло. Розум вінчає почуття. Так вони розставлені у Священному Писанні.
Милосердний Господь прекрасно знає «склад» людини. Він прекрасно розуміє, яку роль у житті людини грають емоції, почуття. І Він щадить наші почуття, і не посилає законів і постанов, які шкодили б нашим почуттям. І не проголошує нам нереалістичних заповідей і заборон. Бог не засуджує нас навіть тоді, коли наші почуття вирують як паровий котел. Бог не засуджує нас за почуття, але – за однієї умови: якщо, зрештою, наші почуття все-таки будуть переможені розумом.
Наприклад, ніде у Священному Писанні ви не зустрінете заповіді «Не гнівайся», хоча усім відомо, що гніватися – не добре. Проте Господь у Біблії учить, щоб ми «гніваючись не грішили», тобто, Господь каже, що не можна емоціям давати не обмежену владу над собою, що розум треба контролювати, і, зрештою, брати гору над почуттями (див. Еф. 4:26,27).
Відомо, як засмутився Каїн після того, як його жертва не була прийнята Господом. Він буквально «поник лицем». Бог попередив його: «Біля дверей гріх лежить; він тягне тебе до себе, але ти пануй над ним». Тобто, Бог прямо сказав Каїнові: «Пануй над своїми емоціями». Це була перша порада Божа про те, як людині справлятися зі своїми почуттями. (Буття 4:3-7).
Отже, щастя. Що каже Біблія?
Бог є Отець людства. Люблячий, добрий, милосердний Отець, що піклується про благо Своїх дітей-людей. Приміром, є в нас якийсь розсудливий батько. Що він бажає своїм дітям? Передусім, зрозуміло, він бажає їм здоров’я, щоб вони були живі-здорові. Решта – докладеться. Для нього не так важливо ким вони працюватимуть – слюсарями-ремонтниками, або міністрами. Для нього, як для батька, головне, щоб вони були живі, потім здорові. А професія – потім. Якщо вони набудуть свою професію на шкоду своєму здоров’ю і життю, то для батька їх діяння виглядатиме справжньою дурістю.
Приблизно такий підхід до людського щастя сформульований у Біблії. Бог піклується про те, щоб людина була живою. І щоб не просто прожила декілька, нехай, десятків років у цьому житті, але щоб жила ВІЧНО. От – принциповий підхід Бога до людського життя, а також до її, людського щастя. Бог дає людині ті поради і настанови, які зроблять її щасливою не лише в цьому житті, але і в житті вічному. Такий підхід Бога-Отця.
З точки зору, на думку Божу, щасливою людиною є та людина, яка потурбувалася про своє вічне життя. Щасливим може бути лише хтось живий. Мертвий щасливим бути не може. До мерця поняття щастя не застосоване. І Бог пропонує людині, передусім, вирішити питання відносно того, чи буде вона, ця людина, живою, чи не буде. Житимеш, значить, щастя докладеться. Смертний не може бути щасливим.
Господь Ісус у Нагорній проповіді перерахував категорії людей, які вже зараз, вже в цьому житті, із Його погляду, «блаженні», щасливі. Чому, наприклад, «блаженні» лагідні? Чому «блаженні» чисті серцем? І – т. ін.? Вони тому «блаженні»-щасливі, що ним, за їх людські, сердечні риси і справи Господь дарував вічне життя!
Без Бога в людини ніяк не може бути щастя. Матеріалізм і щастя – поняття несумісні. Смертному, засудженому до смерті, – вкрай безглуздо шукати щастя в житті. Безглузда праця гонитви за особистим щастям є долею того, хто відкидає мудрість Божу. Для порушника Божих заповідей прагнення до щастя перетворюється на кару, у прокляття.
У Біблії є чудовий розділ, що в точності описує щастя матеріалістичного обивателя і роздуми про нього віруючої людини. Важко повірити, що він був написаний три тисячі років тому. Читаєш як сучасний репортаж. Навожу з нього цитату (Псалом 72):
«Мої ж мало не похитнулися ноги, мало не посковзнулися стопи мої. Я позаздрив безумним, бачивши добробут беззаконних. Бо нема їм страждання, й до смерти їхньої міцні сили їхні. У трудах людських їх нема, і не знають вони людської біди. Тому-то гордість підняла їхню пихатість, і, як в одежу, одягаються вони у неправду та нечестя свої. Пливе, наче олива, неправда їхня, живуть за похотями свого серця. З усього глузують, зневажливо говорять про Бога, звисока розмовляють. До небес підносять уста свої, і язик їхній обходить землю.
… І ось ці нечестивці завжди живуть у достатку і примножують багатство. І я сказав: “Чи не даремно я дбаю про чистоту серця і в невинності умивав руки мої; віддавав себе під удари щодня і щоранку себе осуджував?”
… І я став думати, як би мені все це зрозуміти, але тяжким було це в очах моїх. Аж поки не ввійшов я у святиню Божу та не зрозумів кінця їхнього.
… Коли хвилювалося серце моє і боліла душа моя, я був нерозумним, я як тварина був перед Тобою» (2-9,12-14,16,17,22).
Сьогодні теж, коли мова заходить про щастя, у багатьох людей «палає серце і мучиться внутрішність». Іншими словами – емоції вирують. Чи не пора охолонути? До яких пір можна бути перед Богом «як тварина»?
З чого в розсудливої людини починається будівництво її щастя? Не з егоїстичних пошуків «об’єкту» або «екземпляра», який зробив би тебе щасливим, а з налаштування стосунків з Ісусом Христом. Починати необхідно із самого себе. Людські риси, які пропонує нам Ісус Христос у Своєму Вченні, однозначно зроблять нас щасливими, за умови, якщо ми розвинемо їх у собі.
От, що каже Христос людям зайнятим будівництвом свого щастя: «Отже, всякого, хто слухає ці слова Мої і виконує їх, уподібню мужеві мудрому, який збудував будинок свій на камені; І пішов дощ, і розлилися річки, і знялися вітри, і ринули на будинок той, і він не впав, бо був збудований на камені. А всякий, хто слухає ці слова Мої і не виконує їх, уподібниться мужеві нерозумному, який збудував будинок свій на піску; І пішов дощ, і розлилися річки, і знялися вітри, і налягли на будинок той; і він упав, і руйнування його було велике». (Мф. 7:24-27).
За матеріалами сайту “Здорове мислення”
