Після короткого передиху на мирних островах Нової Каледонії, у грудні 1944 року 77-у дивізію переправили для участі в операції зі звільнення Філіппін. На невеликому острові Лейте з жовтня тривали запеклі бої з японцями, і Десмонд Досс знову потрапив у самий вир битви, де вдруге зміг довести свою рішучість і хоробрість. Досса перевели з польових санітарів у санітари-носильники, це була безпечніша робота, але не для такої людини, як Десмонд.
До грудня в руках американців вже була більша частина острова, і вони повільно продовжували рух. Японським підкріпленням доводилося вступати в бій, ледве зійшовши з трапів транспортних кораблів, тому вони не встигали навести лад у своїх підрозділах і добре підготуватися до оборони – їх перемелювали частинами. Битва досягла свого апогею.
В одному з бойових епізодів, під час штурму японських позицій, Досс помітив двох поранених американських солдат за невеликим пагорбом, які були затиснуті кинджальним кулеметним вогнем з двох напрямів. Недовго думаючи, він кинувся на виручку, вискочивши з рятівної тіні джунглів і побігши до них прямо через 200 метрів відкритого простору. Коли він дістався до поранених, то виявив, що один з них вже мертвий, тоді він підхопив другого і упевнено поповз з ним назад, раз у раз втискаючись обличчям у бруд під свистом куль, що летіли з усіх боків. Ледве діставшись до узлісся лісу, не звертаючи уваги на обстріл снайперів, які цілилися в червоний хрест на його касці, він почав споруджувати носилки для пораненого з бамбука, щоб відтягти його в тил. У результаті його підопічний був врятований.
Іншим разом він кинувся на допомогу пораненому, що знаходився на відкритій місцевості, яка прострілювалася снайперським вогнем. Його товариші на відстані в жаху спостерігали за тим, як японський снайпер цілився в їх безстрашного санітара. Через незручність позиції вони не могли стріляти по ворогові з побоювання зачепити когось зі своїх. Досс допоміг пораненому, евакуював його і повернувся на свою позицію. З японських позицій не пролунало жодного пострілу.
Дивно, але в цій історій було продовження. Багато років потому один місіонер в Японії поділився з оточенням цією історією. Літній японець, що був присутній в аудиторії, після проповіді повідомив: “Цим снайпером цілком міг бути я. Я був там і добре пам’ятаю, як я тримав на мушці американського санітара, але чомусь ніяк не міг натиснути на гачок”.
Крім того, що Досс нехтуючи власним життям виносив поранених з поля бою, він надавав медичну допомогу, здавалося, безнадійним пораненим. Так одного разу він потурбувався про пораненого, у якого були відірвані обидві ноги, і інші медики вважали його безнадійними. Досс виніс його, і врятований дожив до 72 років.
За свою відвагу, проявлену в боях на острові Лейте Досс отримав свою другу Бронзову Зірку.
