Божі думки

«Кому ж ви уподібните Мене і з ким порівняєте?» – каже Святий Бог. Підніміть очі ваші на небо і подивіться, хто створив зірки? …Він усіх їх називає по імені: по безлічі могутності і незрівнянній силі в Нього жодна не вибуває». Ісаї 40:25,26, пер. з англ.)

Господь дуже ревнивий до твоєї любові, о віруючий. Хіба Він не обрав тебе? Йому нестерпно бачитиме, якщо ти обереш собі когось, окрім Нього. Чарльз Сперджен

Ніщо не приносить більше користі і насичення, ніж перебування в Божій присутності. Замисліться: адже це не означає побувати в компанії знаменитого спортсмена, видатного ученого, відомого художника, зірки шоу-бізнесу або сильного світового лідера, але в присутності Творця всього видимого і невидимого. Саме Він придумав і створив всесвіт настільки великим, що людський розум не в силах осягнути його розмірів, проте настільки точним, що роль будівельної цегли в усіх матеріальних істотах і речовинах грають складні за будовою атоми. Вони такі малі, якщо з них скласти відрізок завдовжки в один дюйм, у ньому опиняться мільярди атомів, – я вже згадував про це в попередньому розділі. Після багатьох глибоких досліджень учені як і раніше до кінця не розуміють їх природу.

Поза Богом не існує жодної корисної мудрості, знання чи ведення. Богові не треба вивчати щось нове, бо Він дійсно знає усе, навіть що буде наприкінці, і Він знає це від самого початку. Могутні ангели знаходяться перед Ним постійно, вони закривають обличчя і вигукують у благоговінні від постійного одкровення про те, Хто Він є. Не дивно, що наймудріші чоловіки і жінки минулих поколінь вважали за честь насолоджуватися Його компанією.

Тремтіння охоплює, коли думаєш, що людині дано входити в присутність такої Особи. Ще дивовижніше, що Він бажає нашої присутності сильніше, ніж ми бажаємо Його. Апостол Яків каже: «Чи ви думаєте, що даремно Писання говорить: Жадає аж до заздрости дух, що в нас пробуває?» (Як. 4:5).

Любити до заздрості означає пристрасно бажати чогось. Коли я думаю про те, що найпрекрасніша Особа пристрасно жадає мене, я, як Давид, можу сказати: «Які дорогі мені стали думки Твої, Боже, як побільшилося їх число, перелічую їх, численніші вони від піску!». (Пс. 139:17,18). Давид говорив про Божі думки про нас – про кожного окремо, не про всіх людей разом. Його думки про нас перевищують число піщинок на планеті Земля! Тільки уявіть собі увесь пісок на всіх пляжах, пустелях, полях для гольфу і дитячих ігрових майданчиках. Це величезна кількість піску – величезне число думок.

Наведу вам ще одну ілюстрацію. Я глибоко закоханий у свою дружину. Ми одружені вже більше тридцяти років. Безліч, незліченну кількість думок я маю про неї. Проте якби я зміг злічити кожну з них за останні три десятки років, у перекладі на пісок їх не вистачило б навіть, щоб заповнити коробку з-під взуття (за оцінками учених в одному кубічному футі пляжу міститься 1,8 мільярда піщинок).

Давайте поміркуємо ще глибше. Ви колись зустрічали людину, яка усе перебільшує? Наприклад, рибалка. Він каже: «Я упіймав ось таку рибу!», і показує її розмір, розводячи руки в боки. Хоча якщо ви самі бачили цю рибу, вже точно знаєте, що насправді вона значно менша.

Чи, наприклад, чоловік, що вигадує статистичні дані, щоб довести свою точку зору. Він сміливо стверджує: «Дев’яносто дев’ять відсотків чоловіків не люблять мелодрами». Він ніколи не цікавився офіційним соцопитуванням, не перевіряв ці статистики, але перебільшує, щоб виправдати свою відразу до цього жанру кіно.

Чи людина, яка каже: «Я молюся за тебе», хоча, по правді сказати, можливо, вона помолилася лише один раз і то нехотя. Я думаю, що кожна людина час від часу перебільшує, але давайте будемо чесними: перебільшення – це брехня. Приголомшлива істина в тому, що Бог не може брехати! (див. Чис. 23:19 і Тит. 1:2). Якби Він брехав, Він мав підкорятися «батькові неправди» – сатані, а цього ніколи не станеться.

Якщо Бог стверджує, що Його думки про вас перевищують кількість піщинок на усій планеті, можна цьому вірити.

Чи розумієте ви, як багато Він думає про вас? Уявіть собі своє власне розумове життя. Чи багато ви думаєте про людину, з якою вам не хочеться знаходитися поруч? Також і Він! Дух Божий, що перебуває в нас, жадає – пристрасно бажає нашої компанії. Іншими словами, Бог хоче близько знати вас як дуже дорогого друга.

Божі заздрощі

Давайте розглянемо слова Якова: «Чи ви думаєте, що даремно Писання говорить: Жадає аж до заздрости дух, що в нас пробуває?» Ключові слова тут, – до заздрости. Дозвольте показати вам, що це означає. Стала б моя дружина шукати зі мною близькості – ділитися секретами, прагненнями і бажаннями свого серця, – якби в мене були стосунки на боці? Ні! Подивимося на контекст цього вірша, у попередній фразі сказано: «Перелюбники та перелюбниці, чи ж ви не знаєте, що дружба зо світом то ворожнеча супроти Бога? Бо хто хоче бути світові приятелем, той ворогом Божим стається» (Як. 4:4).

Іншими словами: «Якщо ви шукаєте дружби зі світом, ви перелюбник!»

Свій лист Яків пише тільки християнам, бо п’ятнадцять разів у ньому він каже: «брати мої». Його послання поза сумнівом відноситься до людей, що мають стосунки з Богом, які прийняли Ісуса Христа у своє життя. Річ у тім, що заграючи зі світом, ми скоюємо перелюб проти Бога.

Продовжуючи свою ілюстрацію про стосунки з іншою жінкою, я повинен сказати, що Ліза не лише не захоче ділитися зі мною почуттями і секретами, але вона ще і гніватиметься, і ревнуватиме – і абсолютно справедливо. Я присвятив себе їй і тільки їй. У разі зради я б порушив свою обіцянку і збрехав їй.

Яків упереджає свої слова про заздрощі Духа таким реченням: «Чи ви думаєте, що даремно Писання говорить?..» Він має на увазі багато інших біблійних віршів, не лише той, який цитує. Бог неодноразово каже про Себе: «…Я Господь, Бог твій, Бог заздрісний» (Вих. 20:5).

  • «…бо Господь Заздрісний ім’я Його, Бог заздрісний Він!» (Вих. 34:14).
  • «Бо Господь, Бог твій, Він палючий огонь, Бог заздрісний» (Втор. 4:24).

Про Божі заздрощі (ревнощі) багато написано в Писанні, усі ці біблійні вірші говорять про наші взаємини з Ним.

Перш ніж продовжити, дозвольте уточнити: Бог не говорить, що Він заздрить нам, Він заздрить за нами. У цьому є велика різниця. Він бажає нам успіху, хоче, щоб у нас усе склалося чудово, Він хоче, щоб ми мали життя удосталь, Його воля для нас – бути продуктивними (див. Нав. 1:8; Пр. 4:8; Мт. 25:29 і Ів. 15:8). Його заздрощі пов’язані з бажанням бути близько до вас. Він не хоче ділити нас з іншими коханими, головним чином зі світом. Яків просто нагадує вірним про те, як Бог дивиться на невірність. Якщо ми перелюбствуємо проти Нього, Його гнів займеться в заздрощах. Це не дрібниці.

Але гнів – це не єдина емоція, що виникає через невірність у стосунках заповіту. Занадто часто я чую, як обдурений чоловік або дружина розповідають, що вони відчувають шок, розчарування, втрату, горе і гнів усередині себе. Їх відкинула і зрадила людина, якій вони подарували своє життя. Біль і відчай вражають їх до глибини душі. Я чув, як залишена дружина в повному відчаї запитувала: «Як мене міг кинути чоловік, якому я народила дітей і подарувала кращі роки свого життя?»

Уявляєте, що відчуває Бог? Уявляєте, які емоції наповнюють Його душу, коли ми Йому невірні? Павло пише: «Бо пильную про вас пильністю Божою, заручив бо я вас одному чоловікові, щоб Христові привести вас чистою дівою» (2 Кор. 11:2).

Павло, кажучи від імені Божого, виражає Його почуття до нас, коли ми на Його місце ставимо когось або щось інше. Єремія робить те ж саме: «Яка моя втіха у смутку? Болить мені серце моє…» (Єр. 8:18). Ми повинні пам’ятати, ми створені за Його образом, тому ми відчуваємо те, що відчуває Бог!

Бог ревнує, бо Він віддав за нас Своє життя. Він пожертвував усім, щоб дати нам вічні стосунки з Ним. Його серце і душа глибоко тужать і гніваються, коли ми невірні Йому. Послухайте, що Він каже: «…А мій народ мене забув, – безліч днів тому. Як метко прямуєш ти дорогою своєю, шукаючи любови! Тому ти навіть і повій доріг твоїх навчила… Ти таки кажеш: Я невинна…» (Єр. 2:32, 33, 35, переклад Хоменка).

Найчастіше ми не усвідомлюємо, коли коїмо перелюб проти Нього, не розуміємо тяжкості своєї невірності. Істина може розплющити нам очі. Наші серця бездушні до Його розбитого серця і скорботної душі. Бог запитує: «Чи вони засоромилися, що гидоту робили? не засоромилися ані трохи вони й застидатись не вміють» (Єер. 6:15). Як Єремія та інші пророки говорять про невірність Ізраїлю, Павло та Яків роблять те ж у Новому Заповіті.

Попередній запис

Бог не шукає золотошукачів

Часто під час поїздок я помічаю багатих чоловіків поряд з жінками приголомшливої краси, молодше їх на п'ятнадцять – двадцять – ... Читати далі

Наступний запис

Павутина світу

Продовжуючи досліджувати важливе твердження Якова, розглянемо грецькі слова philos і philia, що означає «друг» і «дружба». Значення слова рhilos – ... Читати далі