Продовжуючи досліджувати важливе твердження Якова, розглянемо грецькі слова philos і philia, що означає «друг» і «дружба». Значення слова рhilos – той, хто любить, доброзичливий і об’єднувати; philia означає «друг» або «подружитися». У. Е. Вайн, укладач «Тлумачного словника слів Старого і Нового Заповіту», даючи визначення слову philia, пише: «воно означає як любити, так і бути улюбленим». Подумайте про це у світлі Ісусових слів: «Коли б ви зо світу були, то своє світ любив би. А що ви не зо світу, але Я вас зо світу обрав, тому світ вас ненавидить» (Ів. 15:19).
Ви більше не належите світу, хоча раніше належали. Тепер ви належите Богові. Людина, яка колись жила у вашому тілі, померла в той момент, коли ви віддали себе Ісусові. З’явилося абсолютно нове творіння. Ви були народжені згори як людина, яка знаходиться в стосунках заповіту з Богом.
Ісус сказав, що головна ознака приналежності людини Богові – це ненависть світу. Чесно поставте собі питання: «Чи ненавидить мене світ?» Чи ненавидить світ знайомих вам християн? Якщо так, як у цьому випадку жити, працювати і приносити користь у ньому? Як досягати миру? Хіба не більше впливу ми принесли б, якби світ любив нас? На ці складні питання необхідно знайти відповіді – у наступних розділах ми зробимо це.
Апостол Іван розкриває зворотну сторону Ісусових слів. Він сміливо каже нам: «Не любіть світу, ані того, що в світі. Коли любить хто світ, у тім немає любови Отцівської» (1Ів. 2:15).
Ісус, Яків та Іван, усі вони користуються сильними виразами, кажучи про людину, пов’язану стосунками з Богом, але люблячу світ, і навпаки. Вони говорять, що дружба і любов до світу, а також любов світу до нас дорівнюють перелюбу, ненависті, ворожнечі і відсутності Божої любові в нас. Перш ніж продовжити коментувати ці строгі слова про небезпеку дружби зі світом, спочатку ми повинні визначити, що таке світ.
Грецьке слово в значенні світ – kosmos. Воно означає «сучасний світ, існуючий порядок речей, протилежний до Царства Христового, і тому завжди має в собі щось швидкоплинне, даремне і… неправильні бажання». Давайте обговоримо кожне з цих слів.
Швидкоплинний утворено від слова швидкоплинність і означає «недовговічний, непостійний». Якби ми могли подивитися на розвиток суспільства в перебігу часу, ми б побачили, що воно постійно змінюється. Зміни найчастіше корисні, вони означають, що є прогрес, розвиток і ріст.
Проте зміни в моралі і моральності найчастіше відводять нас далі від того, що дійсно добре перед Богом.
У нашому суспільстві сьогодні морально прийнятним і загальноприйнятим вважається те, що учора сприймалося як аморальне, неприйнятне і чуже. Давайте наведемо приклад для ілюстрації. Візьмемо типовий фільм, на який діти до 13 років допускаються тільки з батьками. Біля кас кінотеатрів вишукуються великі черги людей, бажаючих потрапити на останній фільм. Але, швидше за все, у блокбастері буде багато сцен жорстокого насильства і розбещеності. Сексуальні сцени, секс гомосексуалістів є присутніми в багатьох фільмах. Актори демонструють на екрані непристойну поведінку, показуються крадіжки, вбивства, чаклунство. Зовсім не обов’язково, що за сюжетом лише негативні персонажі проявляють такі риси, але частенько це властиво героям картини та їх помічникам. Нерідко в діалогах звучить цілий арсенал лайок, в яких чутно ім’я Боже.
У багатьох фільмах ми не лише приймаємо це, але навіть чекаємо. Проте якщо той же фільм показали б у 1950-х роках, глядачі вжахнулися! Американці були б обурені такою кількістю лайки, голих сцен і кричущою аморальністю. Люди виражали б громадський протест: «Чому в цьому фільмі зображено двоє неодружених людей, що живуть разом, більше того, вони показані в ліжку, і це вважається прийнятним! Чому це зображують як нормальний спосіб життя? Яка ганьба! Обурливо!» Глядачі бойкотували б такий фільм.
Отже, що сталося? Хіба Бог оголосив новий стандарт нормальної, прийнятної і хорошої поведінки? Хіба зрушилися межі вседозволеності? Хіба ми стали розумнішими? Чи в п’ятдесятих ми просто були старомодними, а зараз настав прогрес?
Якщо подивитися на реальну статистику, ми виявимо, що різкі зміни у фільмах є лише віддзеркаленням змін моральних стандартів у суспільстві. Нещодавно проведене дослідження показало, що число дівчат, що живуть разом з чоловіками, потроїлося в порівнянні з даними 1982 року. За даними видання US News & World Report повідомляється, що в період з 2006 по 2010 рік майже половина жінок (48 відсотків) у віці від п’ятнадцяти до сорока чотирьох років жили з партнером до шлюбу, що на 11 відсотків вище, ніж у 2002 році, стрибок на 41 відсоток з 1995 року. Я міг би продовжувати перераховувати ці статистики про нашу перехідну культуру, але сенс книги не в цьому.
Світ нав’язує також переконання, що життя людини не має цінності. Є дійсно цінні зміни і розвиток у суспільстві. Досягнення в науці, технологіях, комунікаціях, медицині і в інших сферах несуть користь людству, збільшуючи його здатність до продуктивності. Це відповідає першій Божій заповіді: «Плодіться й розмножуйтеся» (Бут. 1:22).
Чи несуть якусь цінність зміни в моралі? Чи в їх основі лежать жадність, похіть і жадання статусу? Що хорошого отримали діти від того, що ми довірили їх виховання двом жінкам або двом чоловікам, що перебувають у шлюбі? Хіба така форма турботи про дитину краща, ніж сім’я, в якій є ніжна мама і мужній тато, або ці зміни були зроблені заради задоволення неправильних бажань (остання риса в нашому визначенні слова kosmos)?
Чи забезпечують чоловік і жінка захист дитині, живучи разом і не бажаючи присвятити себе шлюбу, або такий союз був дозволений заради задоволення егоїстичних бажань батьків і їх непосвяченості? Коли виробник або продавець товару спотворює правду і використовує нечесні методи заради підвищення рівня продажів, він збагачує клієнта чи задовольняє свою жадність? Чи сприяє дозволене законом вживання марихуани діяльності мозкових клітин? Хіба публіковані звіти учених не повідомляють регулярно про загибель клітин мозку в результаті вживання наркотиків? Хіба наближає нас до Творця хоч би одне з цих загальноприйнятих неправильних бажань?
Писання каже нам, що звичаї світу встановлені духами беззаконня, майстерно діючими через людей нашого покоління (див. Еф. 2:2). Іншими словами, kosmos – це культура, створена помутнілими умами. Апостол Іван позбавляє нас всяких сумнівів, кажучи: «Ми знаємо, що ми від Бога, і що ввесь світ лежить у злі» (1Ів. 5:19). Світ все далі і далі йде від серця Божого і Його влади. Значною мірою цей відхід не виражений як яскраве зло чи протилежність Божому Слову, швидше зміни, що відбуваються у світі, замасковані під прогрес і спільне благо. Але, на жаль, істина в тому, що світ поглинає своїх громадян, відводячи їх від серця Творця.
У «Новій міжнародній енциклопедії біблійних слів» дається ще глибше визначення – «Світський образ мислення – це не захоплення заняттями, що викликають роздратування в деяких людей. Це бездумне прийняття поглядів, цінностей і стосунків своєї культури, без винесення їх на суд Божого Слова». Іншими словами, маючи світський образ мислення, ми стаємо джерелом для установки стандарту, що вважати хорошим, а що поганим. Погляди, цінності і стосунки, що встановлюють еталони в суспільстві, коріняться в потуранні плоті, насолоді очей, жаданні статусу, репутації і популярності.
«Не любіть світу, ні того, що світ пропонує: якщо ви любите світ, у вас немає любові Отчої. Бо світ пропонує тільки бажання фізичних задоволень, бажання усього, що ми бачимо, і гордість своїми досягненнями і надбаннями. Це не є від Отця, але від світу» (1Ів. 2:15,16, пер. з англ.).
Зверніть увагу на слова «світ пропонує тільки». У них коротко виражено, як виявити вплив світу, або, згідно з Яковом, як виявити перелюбників, які шукають, щоб поглинути вас.
Будь ласка, почуй мене, дорогий Христовий послідовнику: світ шукає, щоб поглинути тебе. Запрошення світу до стосунків часто супроводжується привабливими розмовами, логікою, лестощами, можливостями, силою, впливом і завжди обіцянками особистої вигоди і задоволень. Воно нічим не відрізняється від того улесливого підходу, яким змій захопив Єву. Воно точне, як блудна жінка, що поклала око на вподобаного їй чоловіка. Воно обвиває його своєю павутиною, примушуючи повірити в те, що воно потрібне йому. Ця павутина захоплює жертву, що нічого не підозрює, і жінка отримує від нього бажане.
Павутина світу підступно полонить жертв – людей, що сповідують християнство, щоб виконати своє бажання і захопити вірних геть від присутності Божої, Його життя і благословінь. Автор Книги Приповістей сміливо стверджує, що спальня світу – це лігво смерті, а його дороги ведуть у пекло. Він попереджає, що багатьох сильних чоловіків і жінок вона поранила чи вбила своєю силою, що полонить (див. Пр. 7:21-27).
