… праведний має довічну основу. Приповісті 10:25
Якщо ви вірите в те, що вам подобається в Євангелії, і відкидаєте те, що вам не подобається, ви вірите не Євангелію, але самому собі. Св. Августин
Нагадаю вам про три аспекти, що становлять суть цієї книги: перша говорить про основу, друга – про те, що скріплює життя, і третя – про будівництво життя. Ці аспекти будуть у центрі нашої уваги упродовж решти книги.
Основа має первинний сенс для правильних взаємин з Богом. Якщо ви вже давно віруючий, я настійно рекомендую вам уважно віднестися до подальшого оповідання. Я постараюся зробити усе, щоб ви не лише змогли зміцнити свій фундамент, але допомогли людям, над якими ви поставлені лідером і на яких чините вплив, запрошуючи їх у стосунки з Творцем Всесвіту.
У Писанні сказано: «…Нема праведного ані одного; нема, хто розумів би; немає, хто Бога шукав би, усі повідступали, разом стали непотрібні, нема доброчинця, нема ні одного!» (Рим. 3:10-12).
Нема доброчинця, нема ні одного. Окрім Ісуса Христа, жодна людина, яка колись жила на землі, або людина, яка колись житиме, не робила і не робитиме добро постійно, відповідно до Божого визначення добра. Чому? Бо кожна людина народжується рабом. Так, ми з вами народилися рабами. Ви запитаєте:
– Чий я раб?
– Раб гріха.
Відродженим людям Павло пише: «…ви, бувши рабами гріха». (Рим. 6:17).
Адам і Єва померли в той момент, коли не послухалися Бога. Він попередив, яка доля їх чекає, якщо вони скуштують заборонений плід, хоча це сталося за роки до їх фізичної смерті.
Таким чином, виникає питання: як Адам і Єва померли того дня, коли скуштували плід? Смерть настала в їх дусі, головній складовій їх істоти. Вони пережили розділення з Богом, Подателем життя, і успадкували риси, не властиві Його природі. Внаслідок цього їх нащадки стали народжуватися з тими ж спадковими рисами, які передавалися з покоління в покоління і передаються донині. У книзі Буття ми знаходимо підтвердження цієї реальності: «І жив Адам сто літ і тридцять, та й сина породив за подобою своєю та за образом своїм» (5:3).
Відтоді люди точно не знають, що таке добро, і не можуть його робити, їх внутрішній компас моралі і моральності збився. Оскільки людина з тієї миті ведена лише гріхом, ніщо, окрім Божої присутності на землі, не могло показати їй, що істинне добро і що зло. Без божественного втручання людина не здатна відрізняти добро від зла. Новим володарем і головним законодавцем на землі став сатана, батько непослуху, що опанував змія.
Бог дав людині землю у володіння, Він поставив її панувати на ній, але люди передали свою владу сатані. Тисячі років потому диявол узяв Ісуса на вершину гори, показав Йому весь світ і сміливо сказав: «Я дам Тобі всю оцю владу та їхню славу, бо мені це передане, і я даю, кому хочу, її» (Лк. 4:6). Він мав підстави говорити такі слова, бо дійсно отримав владу в Еденському саду від перших людей.
Бог не міг прийти на землю у Своїй божественній величі, щоб нас врятувати, бо земля була віддана людям. Вони цю владу втратили, і лише людина могла повернути її. Бог прийшов зі Своїм планом, заготовленим ще до гріхопадіння Адамового, бо передбачав його вибір до початку часів. Він вирішив прийти в образі Людини і викупити людей з рабства. Бог послав Свого Сина Ісуса Христа, народженого від жінки, що дала Йому абсолютну людську природу, але зачатого Святим Духом Божим, що наділив Його абсолютною природою Божою. Тому Ісус був вільний від прокляття рабства, в якому народжуємося ми.
Він прожив на землі досконале життя. Він ніколи не грішив, ніколи не проявляв непослуху. Як єдина безневинна людина з усіх, хто колись жив, Він віддав Своє життя за свободу людства. На хресті Він узяв на Себе засудження кожного чоловіка і кожної жінки, що жили до хреста, у період хреста і після нього. Він пролив Свою царську кров у розплату за нашу свободу від рабства.
Ісус помер і був похований. Оскільки Він прожив на землі досконале життя перед Богом, через три дні після розп’яття Дух Божий підняв Його з мертвих. Тепер Він посаджений праворуч Всемогутнього Бога, Який промовив такі слова: «Бо коли ти устами своїми визнаватимеш Ісуса за Господа, і будеш вірувати в своїм серці, що Бог воскресив Його з мертвих, то спасешся, бо серцем віруємо для праведности, а устами ісповідуємо для спасіння» (Рим. 10:9, 10).
У той момент, коли ми прийняли Ісуса Христа своїм Господом, сталося диво. Наша природа гріха і смерті несподівано розсіялася, замість неї народилася нова людина, створена за образом Ісуса. Народився згори наш дух (наше істинне єство), а не фізичне тіло. Фізичне тіло як і раніше схильне до тілесних бажань, але одного разу воно перестане існувати. Нове життя приходить виключно через дар Божої благодаті, воно ніяк не пов’язане з хорошою поведінкою або нашими заслугами. Крапка.
Важливо відмітити, що наведені вище біблійні вірші з Послання до Римлян говорять про те, що людині необхідно сповідувати Ісуса Господом, а не Спасителем. Тут криється фундаментальна помилка, що часто зустрічається в Західній церкві. Слово «господь» грецькою kurios означає «хазяїн, власник, вища влада».
Сповідувати Ісуса тільки Спасителем недостатньо для свободи і нового життя. Я розумію, що це звучить різко і зовсім не так, як ми зазвичай закликаємо грішників до покаяння, але саме це говорить Писання.
Слово Спаситель зустрічається в Біблії 36 разів, слово Господь – 7800 разів. Як ви думаєте, на чому Бог робить акцент? Господь – це Його позиція в нашому житті, Спаситель – ця справа, яку Він зробив для нас. Ми не зможемо залучитися до Його роботи, якщо не приймемо Його позицію Господа і Царя.
Ми народилися рабами. Гріх володів нами. Проте ми створені з вільною волею, тому ми можемо прийняти тверде рішення і заявити про зміну хазяїв. Спасіння дароване усьому людству, але кожна окрема людина повинна самостійно прийняти його на Божих умовах.
