Повторимо слова апостола Павла, сказані в Другому посланні до Тимофія (3:16): «Усе Писання Богом надхнене, і корисне до навчання, до докору, до направи, до виховання в праведності». У цих словах немає нічого складного, усе досить просто. Писання – це Слово Боже, йому можна довіряти як універсальному стандарту в оцінці і визначенні хорошого і доброго. Якщо ви думаєте, що ваша власна мудрість або мудрість ваших друзів, експертів або суспільства краще Божої мудрості, будь ласка, замисліться, бо Писання каже: «Бог зорить із неба на людських синів, щоб побачити, чи є там розумний, що Бога шукає. Усі повідступали, разом стали огидними, нема доброчинця, нема ні одного!…» (Пс. 52:3,4).
Як ми вже обговорювали в цьому розділі, Бог дав нам безперечні докази достовірності Писання. У цих віршах псаломщик підкреслює, як мудрість, що суперечить Слову Божому, навіть якщо вона здається хорошою, насправді збочена і шкідлива для нашого життя.
Давайте прочитаємо уважно, що каже Павло Тимофію: «А ти в тім пробувай, чого тебе навчено, і що тобі звірено, відаючи тих, від кого навчився був ти. І ти знаєш з дитинства Писання святе, що може зробити тебе мудрим на спасіння вірою в Христа Ісуса. Усе Писання Богом надхнене, і корисне до навчання, до докору, до направи, до виховання в праведності, щоб Божа людина була досконала, до всякого доброго діла готова» (2Тим. 3:14-17).
Ми повинні залишатися вірними тому, чому були навчені. Павло не говорить про думки людей, психологію, соціологію або ще якусь світську мудрість, він говорить про Священні Писання. Апостол закликає свого духовного сина залишатися вірним їм. Він підкреслює, як важливо постійно ставити їх на перше місце у своєму серці. Ми жили б в абсолютно іншому світі, якби Адам і Єва робили це.
Уявіть собі такий сценарій. Вам належить вирушити в подорож, де потрібно буде перетнути величезне мінне поле. Там не лише зариті вибухові речовини, але ще зустрічаються сипучі піски, смертельні пастки, отруйні рослини та ями.
Перш ніж вирушити в дорогу, ви берете мапу, де відмічене місцезнаходження кожної міни і ями, а також усі розгадки, як уникнути пасток, сипучих пісків і отруйних рослин. Як би ви поводилися з цією мапою? Ви поклали б її у свій рюкзак з енергетичними батончиками і пляшкою води, але через труднощі походу забували б її читати? Ви б зверталися до неї, лише коли траплялася нагода? Ви б зрідка її почитували? Ви б ретельно вивчили її на самому початку, а потім глибоко заховали в упевненості, що запам’ятали усю інформацію? Чи пояснює якась з цих дій вашу поведінку? Якщо так, то ви напевно покинули б це поле серйозно пораненим або в труні.
Дозвольте мені констатувати очевидну істину. Мудра людина візьме мапу, уважно вивчить її, поміркує над нею, а потім акуратно покладе її назад у рюкзак у таке місце, звідки її легко дістати в потрібний момент. Під час своєї подорожі вона часто в неї заглядатиме і ретельно вибиратиме маршрут залежно від знаків на мапі. Якби вас чекав такий шлях, ви зробили б те ж саме?
Річ у тім, що всі ми щодня йдемо такою дорогою, а Біблія – це наша мапа. Пам’ятаючи про це, послухайте, що Бог говорить нам через Писання. Я наведу декілька ключових віршів. Прошу вас прочитайте уважно кожне слово. Ці біблійні вірші надихнуть вас і попередять, як треба поводитися з «мапою Священного Писання» під час подорожі, щоб вийти живим і неушкодженим із смертельного мінного поля – світу, в якому ми живемо. Зверніть особливу увагу на слова «ретельно» і «уважно».
«Ретельно виконуйте усі заповіді Господа, Бога вашого; наслідуйте Його настанови до найдрібніших подробиць» (Втор. 5:32, пер. з англ.).
Написано, що ми повинні наслідувати усі Божі заповіді, а не деякі з них. Нам необхідно приймати для себе і виконувати Його настанови до найдрібніших подробиць. Він дуже сильно любить нас і не хоче, щоб ми постраждали або загинули на шляху. От ще одне місце Писання: «І слухай… і пильнуй виконувати це, щоб було добре тобі» (Втор. 6:3).
Коли ми слухатимемо і ретельно виконуватимемо, з нами усе буде гаразд. Сам Бог дає це обіцяння і гарантує, що виконає Своє Слово! Ті ж самі настанови ми знаходимо в книзі Второзаконня (8:1, 12:28,32 і 28:13). Придивившись, ви виявите, що виконуючи Божі заповіді, ми насолоджуватимемося повноцінним життям, ефективність нашої праці множитиметься, ми посідатимемо високі місця в суспільстві і ніколи не виявимося внизу чи позаду. Чи розумієте ви, наскільки важливо уважно читати, слухати і виконувати Його Слово?
Ви скажете: «Але, Джоне, ці настанови дані були людям, коли вони жили під законом, це заповіді Старого Заповіту. Ми тепер живемо під новим заповітом благодаті. Хіба Ісус не звільнив нас від цього зайвого вантажу?» Ісус звільнив нас від закону, але не відняв у нас настанови ретельно виконувати Боже Слово, яке залишається для нас життєво важливим. Дивіться, що написано в Старому Заповіті: «Бо Мойсей провіщав: Господь Бог вам Пророка [Ісуса] підійме від ваших братів, як мене; у всім Його слухайтеся, про що тільки Він вам говоритиме!» (Дії 3:22).
Тут говориться про те, що ми повинні виконувати усе, що Ісус скаже нам, а не якусь частину Його настанов. Прочитаємо, що каже апостол Яків: «А хто заглядає в закон досконалий, закон волі, і в нім пробуває, той не буде забудько слухач, але виконавець діла, і він буде блаженний у діянні своїм!» (Як. 1:25).
От ще одна настанова: «Силою Духа Святого, що живе в нас, ретельно бережи дорогоцінну істину, яка була тобі довірена» (2Тим. 1:14, пер. з англ.).
«Тому ми мусимо вважати дуже пильно на те, що почули, щоб, бува, нас не знесло з дороги» (Євр. 2:1, Хоменка).
У житті ухилятися від вірного курсу ми починаємо неусвідомлено, ми навіть не помічаємо, як це відбувається. Коли я в дитинстві на човні виходив на озеро ловити рибу, іноді через своє нетерпляче бажання скоріше щось упіймати, я забував кинути якір. Я захоплювався риболовлею, а через півгодини, озирнувшись навколо, виявляв, що землі вже не видно. Я непомітно відпливав від берега через необережність.
Ми також ухиляємося від істини, не звертаючи на неї пильної уваги. Це трапляється, коли ми перестаємо читати Писання, припиняємо роздумувати над ним і виконувати його. Якщо ми не примушуватимемо себе зосереджуватися на тих чи інших речах, врешті-решт вони зблякнуть перед нами. Ми легко відхилимося від курсу, а вплив навколишніх людей і голоси суспільства замінять нам Божу волю. Ми почнемо приймати те, що здаватиметься хорошим для нас особисто, з нашою спотвореною оцінкою реальності.
У попередньому розділі ми затвердили дуже важливу істину: поза Божою волею для нас немає нічого хорошого. Ви згодні з тим, що Божа воля відкрита в Писанні? Якщо так, то пора закласти основу.
