Блаженство убогості

«Всі митарі і грішники наближалися до Нього, щоб послухати Його» (Лк. 15:1), – читаючи цей вірш може скластися враження, що абсолютно всі грішники і митарі (тобто колаборанти – ті, хто співпрацював з римським поганським режимом), прямували до Ісуса, щоб послухати Його рятівну науку. Якщо це дійсно було так, то виходить цілком ідеалістична картина – усі оточуючі Ісуса люди, звісно, окрім книжників і фарисеїв, каялися в гріхах, наверталися до Бога і жили між собою в мирі та злагоді… На кшталт перших християнських общин: «І щодня однодушно перебували у храмі і, переломлюючи по домах хліб, приймали їжу в радості та простоті серця, хвалячи Бога і перебуваючи в любові у всього народу» (Діян. 2:46,47).

Дехто може погодитися зі щойно наведеним припущенням, проте виникає питання, а хто ж тоді кричав з натовпу: «Візьми, візьми і розіпни Його!» (Ін. 19:15)? Виходить, не всі покаялися, якщо дозволили з Ісусом сотворити таке… Хіба не так? Втім, не будемо ходити колами, а висунемо своє припущення стосовно митарів і грішників.

«Всі, хто вважав себе митарями і грішниками наближалися до Нього, щоб послухати Його», – як вам таке прочитання цього біблійного вірша? Адже, щоб отримати Боже прощення гріхів, треба перед цим визнати себе грішним, винним у переступі Божого Закону. В іншому випадку людині не потрібне прощення гріхів. Стосовно ж митарів, діє той самий принцип: ті митарі, яку прямували до Ісуса, сприймали свою діяльність не як фах, не як роботу, не як спосіб заробляння грошей, як співпрацю з окупаційним режимом, роботу на поганів, співучасть у пригноблюванні співвітчизників.

Ці митарі, принаймні частина з них, не виправдовували себе, свою діяльність перед Богом, як зазвичай робить більшість з нас. Вони шукали Божої розради, Божої допомоги, шляхи виходу з тієї ситуації, в якій вони опинилися. Про подолання гріха, пристрастей легко розмірковувати тільки коли сам не опинився в їх тенетах. Якщо ж перебував (чи, на жаль, і далі перебуваєш) у полоні гріха, намагаєшся менше базікати про те, що лише достатньо волі, здорового глузду, щоб позбутися гріховної залежності.

У такій ситуації аж ні як не обійтися без благодаті Божої. Проте, дещо повторимося, для початку повинне бути усвідомлення того факту, що без Божої допомоги людина не здатна впоратися з власними проблемами і труднощами. А це більшості з нас, не побоїмося припустити – абсолютній більшості, дається визнати вкрай важко.

«Будете, як боги» (Бут. 3:5), – цей оманливий зміїв заклик є спокусливим не тільки для Єви, але, фактично, для кожного з нас. Тому без упокореного прийняття того факту, що ми завжди намагаємося обійтися без Божої підтримки та допомоги, нам ніколи не припаде відчути у своєму житті Божої благодаті. Лише визнавши цей факт, тим самим упокорившись перед Богом, ми навіть не так зрозуміємо, а швидше відчуємо значимість першої Божої Заповіді блаженства: «Блаженні убогі духом, бо їхнє є Царство Небесне» (Мф. 5:3).

Редакція сайту

Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
docБлаженство убогості


Ваш коментар:

Попередній запис

Дивовижна благодать (закінчення)

Броня праведності Глибше розуміння ролі праведності продемонстроване в Посланні до Ефесян 6, де говориться про зброю Божу, дану нам для ... Читати далі

Наступний запис

Закон або благодать?

Єврейське слово, яке перекладається словом «закон», – torah. Божий Закон даний був людям Богом через Мойсея. Біблійний Закон – це ... Читати далі