Павло каже: «Ми не собі повинні догоджати». Знаєте, чому я навчився? Щоразу перед тим, як мені вдається принести Богові якийсь плід чи зробити щось Йому на догоду, спочатку я проходжу через щось неприємне для мене. Я виявив таке незмінне правило: кожного разу коли я догоджаю собі, то не роблю нічого, що мало б хоч якусь цінність в очах Божих.
Перше, що я мушу зробити, – це зректися себе. Відкинути своє его, яке щоразу заявляє про себе, кажучи: «Я хочу!… Мені подобається!… Мені здається!… Я вважаю!… Якщо б ви запитали, то ось чого б мені хотілося!» Я мушу сказати своєму его: «Ні!»
Немає проблем із тим, аби зрозуміти, що таке – зректися себе. Це означає сказати собі: «Ні!» Все, що ви мусите зробити, це сказати собі «ні». І якщо ви не говорите собі «ні» і не продовжуєте говорити собі це «ні» знову й знову, то ви не можете жити життям християнина. Ви не можете одночасно догоджати й собі, й Христу. Це неможливо!
Ісус у Євангелії від Луки 9:23 сказав: «Коли хоче хто йти вслід за Мною…»
Тобто, це стосується кожного з нас.
«…хай зречеться самого себе, і хай візьме щоденно свого хреста, та й за Мною йде».
Що в першу чергу ви повинні зробити, коли приймаєте рішення слідувати за Ісусом? По-перше, зробити що? «Хай зречеться самого себе…». Ви не можете слідувати за Ісусом, доки не вирішите зробити це. А після зречення себе: «Хай візьме свого хреста…».
У грецькому оригіналі тут сказано: «Бери щоденно». Мені довго не подобалося слово «щоденно». Я намагався уникати цього вірша з 9 розділу Євангелії від Луки, бо знав інший вірш, де не сказано «щоденно». Це – Євангелія від Матвія 16:24.
У той час моя теологія й моє вчення підкреслювали необхідність у тому, щоб одного разу по-особливому зустрітися з Його Хрестом. І це абсолютно вірно й відповідає Святому Письму. Але це ще не все. І тут, у Євангелії від Луки 9:23, Ісус вставляє це маленьке уточнення: «Хай візьме щоденно свого хреста…». Я вірю, що кожен день дає християнину сприятливу можливість для того, щоб узяти свого хреста. Якщо ви скористаєтеся цим шансом, то проживете день у перемозі. Якщо ж втратите його, то матимете день поразки.
Але що таке «свого хреста»? Мені дуже сподобалося висловлювання Чарльза Сімпсона з цього приводу: «Ваш хрест знаходиться там, де ваша воля перетинається з волею Божою». Ваш хрест – це те місце, де вам належить померти. Це те місце, де ви можете закласти своє життя.
Коли Ісус ішов на Голгофу, Він промовив: «Ніхто в Мене його (тобто, життя) не бере, але Я Сам від Себе кладу його. Маю владу віддати його, і маю владу прийняти його знову» (Євангелія від Івана 10:18). У цьому сенсі ніхто й у вас не відбирає ваше життя. Якщо ви не кладете його добровільно, воно залишиться у ваших руках, ви продовжуватимете його контролювати.
Ваш хрест, любий брате, – це не ваша дружина. Невже її потрібно «розпинати», а потім носити кожного дня? І це не ваш чоловік, люба сестро. Це також і не ваша хвороба, якої ви не вибирали й якої не в змозі позбутися. Ваш хрест – це місце й ситуація, в яких ви здатні прийняти рішення не догоджати собі.
Зі свого життєвого досвіду можу сказати вам, що кожного разу, коли я приймаю вірне рішення, долаючи внутрішню боротьбу, за цим приходить благословення. Саме тоді – й не раніше – я здатен служити. Я не можу звершувати служіння, догоджаючи собі. Моє ветхе «я» не здатне нічого дати іншим. З ним необхідно розібратися перш, ніж служіння Боже витікатиме з мого життя. Причому Ісус нагадує нам: «Ви мусите це робити щодня».
Багато разів – як ви, так і я – опинялися в ситуації, коли Божа воля перетиналася з нашою волею. Ми повинні бачити в цьому не нещастя, а даний Богом шанс творити Його волю. Можу вас запевнити в одному: якщо зараз я проповідую про це, то сам матиму багато можливостей пройти через це на практиці протягом найближчого часу. І Бог, і диявол потурбуються про це – я це знаю. Зізнаюся чесно, я двічі подумав, перш ніж проповідувати про це! Бо повністю усвідомлюю, що буду випробуваний у тому, про що вчу.
