«Коли був ти молодший, то ти сам підперізувався, і ходив, куди ти бажав. А коли постарієш, свої руки простягнеш, і інший тебе підпереже, і поведе, куди не захочеш…Іди за Мною!» (Ів. 21:18).
Вийди до Мене на гору
Я усвідомлюю, що заголовок цього розділу звучить так, ніби це Джульетта стоїть на балконі й кличе Ромео. Саме в цьому сенс християнства. Тебе кличуть! Уяви, що ідеш гамірною вулицею, думаєш про щось своє, подумки рахуєш, скільки сьогодні потратив…. І раптом хтось тебе кличе, звідкись лунає голос… Оглядаєшся довкола і врешті твій погляд зустрічається з Його поглядом. Він віднайшов тебе в натовпі й махає тобі рукою, щоб ти підійшов ближче. Так виглядає початок благословення в людині. Бог перший кличе нас, щоб спрямувати наші вчинки, наміри та прагнення в нове русло. Ніхто сам по собі не стає учнем Христа, як і не народжується ревним християнином. Необхідно, щоб Той, хто звертається до нас особисто і безпосередньо, покликав нас. Часом Бог діє через інших людей, часом – через якісь події.
Одного чоловіка Бог урятував від гріха хтивости. Цей чоловік потрапив у тенета порнографії, «принади» найдревнішої професії затьмарили йому світ. Однак згодом збоченець пізнав любов Ісуса Христа, Який витягнув його з цієї безодні, звільнив від бажання постійно відвідувати борделі. Господь не засуджував, не ганьбив. Коли чоловік почав себе поважати, адже Бог йому все простив і дозволив знову повноцінно жити, він змінив ставлення до людей, з якими грішив. Повірив у те, що їм так само хтось може допомогти. Йому доводилося бачити дівчат у тісних міні-спідницях, які стояли вздовж трас у пошуках «роботи». За різних нагод він підходив до однієї чи іншої, домовлявся про ціну за ніч, а потім давав їй гроші і тихо говорив: «Не стій тут більше, іди додому. Своє ти вже заробила». Дівчата охоче брали гроші, але якось одна з них відповіла:
– Я не можу постійно від тебе брати гроші, адже ти нічого від мене не хочеш. Скажи, що тобі потрібно. Куди я маю з тобою піти?
А він запитав:
– Ти підеш зі мною, куди я захочу і зробиш те, про що я попрошу?
– Звичайно, – відповіла вона, сподіваючись, що клієнт врешті надумався, бо ситуація була дуже дивною.
– Тоді ходімо.
І він відвіз дівчину до малої церкви на зустріч, яку вів один із катехитів. Повія була перелякана і роздратована. Вона хотіла вирватися і втекти.
– Ти ж казала, зробиш, що я захочу, – зупинив її чоловік.
Цього вечора в церкві дівчина, яка вже скотилася на самісіньке дно, почула голос когось, хто її насправді любить. Досі вона знала тільки коханців і клієнтів, а ще осіб, які хотіли заробити на її тілі. Якщо вони й ставилися до неї доброзичливо, то тільки тому, що чогось хотіли від неї. І раптом хтось увійшов в її життя з любов’ю, яка її підняла й повела угору. Кажуть, що в тієї дівчини тепер хороша сім’я, кожної неділі вони ходять до церкви. А ще тепер вона не тільки посміхається, а й щиро сміється.
Так само отримав покликання один водій, який возив артистів Товариства джазу на концерти. Високий, красивий, він вірив у силу грошей та особистої привабливости. Цей мачо гордував дружиною, яка виховувала двійко дітей, а третє носила під серцем. Він навіть не соромився того, що постійно зраджував її з іншою жінкою, для якої вже винайняв окреме помешкання. Чоловік опускався все нижче і нижче. Алкоголь та намагання бути подібним на Ніколаса Кейджа ускладнювали його становище. Молитви дружини та раптова хвороба допомогли йому змінити ставлення до ситуації. Він збагнув, що, ходячи двома різними дорогами, на одній із них можна загинути. Чоловік почув поклик Бога, який долинав до нього за посередництвом інших людей та подій.
Він урешті став до сповіді й зумів глянути угору: Бог схилився над ним і витягнув його з безодні. Сьогодні цей чоловік добудовує оселю для своєї сім’ї, яку він знову полюбив усім серцем. У нього народився перший внук. Він говорить про Бога простими й невишуканими словами, але зі щирістю й натхненням, яких часто дуже бракує фаховим проповідникам.
Цікаво, що гори стали особливим символом входження Бога в людське буття. Історія спасення пов’язана з різними вершинами. Одне з імен, яке Біблія надала Богові – Ель Шаддай, тобто «Бог гір». «Шукай порятунку в горах, бо інакше загинеш», – каже ангел до Лота, якого врятував зі Содому, міста, покараного за численні гріхи. Гора – це місце, де на людину чекає Бог. І не лише чекає, а й допомагає туди зайти. Мойсей, коли пас овець свого тестя, одного разу зайшов настільки далеко в пустелю, що опинився біля підніжжя гори Сінай. Там він побачив диво – кущ, який палав, але не згорав. Це був знак наближення Бога, Який палатиме любов’ю до Ізраїля, і ця любов не минатиме і не згасатиме. Бог за допомогою овечок витягує Мойсея з життєвої стагнації, веде його на гору, щоб там об’явити Себе і послати Мойсея до Єгипту, до земляків у неволі: «Отак скажеш Ізраїлевим синам: Сущий послав мене до вас» (Вих. 3:14). Мойсей приведе обраний народ, який уже відчув, як Бог опускається в його нужденність, на гору Сінай, де люди відчують ще більшу благодать. Пророк почує голос самого Господа, який закликатиме до справедливости та обраности. Мойсей особисто перед усім народом прийме заклик Ягве: «Вийди до Мене на гору, і будь там. І дам тобі кам’яні таблиці, і закона та заповідь, що Я написав для навчання їх» (Вих. 24:12). Там, на горі, він залишатиметься сорок днів і сорок ночей. Равини наголошують на тому, що в присутності Бога Мойсей перебував саме стільки часу, скільки потрібно для формування ембріона в лоні жінки, і це допомогло йому осягнути новий, вищий рівень буття. Тепер він гідний слухати Слово з уст Найвищого, щоб потім навчати і передавати все іншим ізраїльтянам.
Також пророк Ілля за допомогою ангела, який рятує його від депресії, зійде на гору Хорив, щоб там стати свідком появи Бога. «Вийди, і станеш на горі перед Господнім лицем» (1Цар. 19:11). Там Ілля отримає послання від Бога, яке надихатиме його на подальше служіння Всевишньому. Ізраїль уявлятиме собі обітницю Божого приходу в образі гір, з яких стікає вино, та пагорбів, з яких стікає молоко. Бо зустріч із Богом у Його слові завжди позитивна і додає сил.
У подальшій історії ізраїльтян знаком Бога стане також Гора Сіон в Єрусалимі, на якій цар Соломон вирішить побудувати храм Господній. Звідти Бог закликатиме до паломництва кожну особу та родину Ізраїля: «Бо на Сіонській горі та в Єрусалимі буде спасіння… та для тих позосталих, що Господь їх покличе» (Йоіл. 3:5). Щоб піднятися на Божу гору, відчути запах божественности, насолодитися атмосферою спокою та урочистости, а насамперед відчути щастя вибраности, того, що ти – улюблена Божа дитина і Він вестиме тебе угору. Все розпочинається з Нього. Якщо хтось захоче вийти на гору лише за допомогою своїх сил і повірить, що в житті також самостійно підніметься та реалізується – то це призведе до гріха гордині. «Ти ж сказав був у серці своєму: Зійду я на небо, повище зір Божих поставлю престола свого, і сяду я на горі збору богів, на кінцях північних, підіймуся понад гори хмар, уподібнюсь Всевишньому!» (Іс. 14:13н). Це первинне падіння сатани. Цікаво, так зазвичай завершуються спроби покладатися лише на себе. Відколи живе наше покоління, розпалися щонайменше дві імперії, які хотіли підкорити собі людство. В епоху, коли пріоритетними вважають самовиховання, самореалізацію та самоспасення, найбільше життєвих драм. А скільки навколо нещасних! Депресія – це основна хвороба XXI століття. Там, де людям не вистачає свята, літургії та молитви, жалюгідними замінниками стають антидепресанти та віагра. Новий чудовий світ, в якому людина стала мірилом усього й самоціллю, перетворюється в нелюдський. Там, де проголошено смерть Бога, раніше чи пізніше дійде і до смерти людини.
Єрусалим та святині на Сіоні надавали сенсу життю ізраїльських поколінь, вірних Богові. Кожен юдей був зобов’язаний бодай раз у житті вирушити в паломництво до міста Бога. Ізраїльтяни кажуть: хто не бачив Єрусалима на землі, не побачить його в небі. Але «хто зійде на гору Господню, і хто буде стояти на місці святому Його??» – лунає запитання в псалмі. Лише ті, кого Бог покличе і супроводжуватиме, бо паломництво до Єрусалима є знаком щоденного особистого паломництва до Бога. А це благодать. Прагнути вгору, до світла. Жити за небесним покликанням. Саме тому Йосип, Марія та Ісус Христос вирушили в паломництво до Єрусалима.
Паломники, які прямували до Єрусалима, були змушені проходити через долину плачу, геєну, де постійно тлів і димів жар. Ісус не раз порівнював геєну з пеклом. Коли паломники проходили через це місце, співали «псалми сходження» і одні одним додавали відваги, кажучи «шалом», тобто «мир тобі». Завдяки цьому вони вибралися з місць смутку та жалю, бо здалеку бачили ціль своєї подорожі, тобто Сіон, де були слава Бога і щастя людини. Дорогий паломнику, якщо твої очі будуть спрямовані на Бога, ти зможеш перейти через не одну долину плачу. Треба жити так, як перші християни, які молилися і спільно служили літургію, повернувшись обличчями на Схід, звідки приходить воскреслий Ісус Христос, Переможець смерти, наш Спаситель. Повернути обличчя на Схід, тобто на Орієнт – означає зорієнтуватися. Не дивися на себе, не порівнюй себе з іншими, не розжалюйся над своїми гріхами, а дивися на Христа і вирушай уперед. Навіть якби ти перебував у самому центрі геєни, по вуха занурившись у нечистотах і з тяжкими думками в серці. Бо людина перемагає не своїми силами, а завдяки Христу, Який прийняв розп’яття за кожного грішника на землі й не гидує нічиєю слабкістю. Будь відважний, іди вперед, уже недалеко. Христос живе і любить тебе!
Яким є джерело благословення? Як саме життя дозріває і дає плоди? Погляньмо на Авраама та Марію. У них є дещо спільне. Господь обох покликав на гору. Авраама Бог покликав на гору Морія: «Візьми свого сина, свого одинака, що його полюбив ти, Ісака, та й піди собі до краю Морія, і принеси там його в цілопалення на одній із тих гір, що про неї скажу тобі.» (Бут. 22:2н). Для старого Авраама Ісак – це все, що він має і що йому дав Бог. Чоловік не розуміє, чого саме Бог від нього очікує, але бере сина, на осла вантажить хмиз, бере ніж і йде, маючи в серці лише одну думку: Бог проявить Свою волю! Існує оповідання про те, що Ісак, уже дорослий чоловік, щоб нічого не зіпсувати, просить батька, щоб той його міцно зв’язав. Бо страх в останній момент може завадити і він не підкориться Божому планові. Авраам покірно йде на заклик Господа. А коли підносить руку на сина, то цілковито покладається на волю Подателя життя. Ягве стримав удар Авраама. Він не хоче жертви з Ісака, натомість приймає ту жертву, яка є в серці батька, а також його безмежну довіру: «Тому, що вчинив ти цю річ, і не пожалів був сина свого, одинака свого, то благословляючи, Я поблагословлю тебе, і розмножуючи, розмножу потомство твоє, немов зорі на небі, і немов той пісок, що на березі моря» (Бут. 22:16 н).
Богородиця чинить так само. Вона отримала від Бога покликання і цілковито покладається на Його волю: «Нехай буде мені згідно з словом твоїм!». Усе життя вона служить Богу, звернена до Ісуса та вірна Його покликанню. Ні в чому Його не стримує, ані не перешкоджає. Коли Бог закликає її принести в жертву Сина, виходить на гору Кальварію, де намагається підтримати Ісуса, Який несе хрест. Богородиця не суперечить намірам Бога, навіть якщо не може усе зрозуміти. Бог знає, що робить. Агнець, жертву якого прийняв Отець, перейшов від смерти до життя, щоб так прийшло ще більше благословення. «Ось від часу цього всі роди мене за блаженну вважатимуть, бо велике вчинив мені Потужний!» (Лк. 1:48н). Марія, як і Авраам, піднімається на ту саму гору, дозволяючи Богові вести себе на інший, вищий, рівень існування: відмовитися від свого «я», щоб реалізуватися в Божому «Ти», щоб цілковито віддатися Божій волі. Вона зрікається права на свою волю, щоб виконувати Божу.
Там, на вершині, й Марія, і Авраам отримають благословення та обітницю плідности. Вони піднімаються на гору самі, а сходять уже з численними нащадками. Ми також є в гроні цих нащадків.
Це благословення – ознака щедрости Бога, життя, що приносить плоди. Ісус обіцяв Своїм учням: «Не ви Мене вибрали, але Я вибрав вас, і вас настановив, щоб ішли ви й приносили плід, і щоб плід ваш зостався» (Ів. 15:16). Плід любови. Колись лише це важитиме: чи ти прожив, маючи благословення любови, чи реалізував своє покликання. Так і в такому вимірі, як передбачив Бог. Небо – це місце, де панує любов. Чи ти чуєш Його голос?
