Застереження-пророцтво

Голос Мойсеїв слабшає. Він все частіше робить паузи. Зовсім мало сил залишилося, зовсім мало часу. Коли він приступив до цієї промови, йому здавалося, що смерть зачекає, поки він не закінчить. Але тепер йому байдуже. Втома відбирає в нього залишок життя.

Він сказав усе, що хотів, і сказав багато зайвого, він збивався з думки, повторювався, вибухав сльозами – і все недоречно.

Так що ж, чи будуть вони пам’ятати? Писарі квапляться зафіксувати його слова для потомства, але ізраїльтянам належить незабаром зіткнутися з ворогами, проти яких слова майже безсилі.

Стривайте, от слушна думка! Там, в Єгипті, зводять монументи з каменю. На колонах і обелісках, на високих кам’яних стінах записують подвиги фараонів і закони країни. Якщо злочинець каже, що не знає їх, його тягнуть до каменю і вказують на закон, який він порушив. Можливо, ізраїльтянам варто вчинити так само?

«Зробіть це! – наказує Мойсей. – Коли ви перейдете через Йордан у землю, яку Господь Бог ваш віддає вам, встановіть великі камені, вкрийте їх вапном і напишіть на них усі слова цього закону. Коли ви перейдете через Йордан, встановіть ці камені на горі Ебал і напишіть на них те, що я казав вам нині».

Початок покладений. Що ж ще залишається? Як вселити цим людям усю важливість договору з Господом всемогутнім? От ще слушна думка: Мойсей призначає коліно левитів проголошувати закон. «Проклята та людина, яка зрушить межовий камінь на сусідньому полі!» – кричать вони, і народ повинен дружно відповісти: «Амінь!». Тепер вони не відмовляться незнанням. Нехай вони так підтвердять увесь заповіт, вголос, рядок за рядком.

Потім Мойсей призначає два «півхори» – вони ведуть не мелодію, але дві інтонації, що протиставляються одна одній. За річкою Йордан дві гори сходяться, утворюючи природний амфітеатр. На горі Гаризім шість колін «оптимістів» повторюватимуть благословення:

«Уразить перед тобою Господь ворогів твоїх, що повстають на тебе; одним шляхом вони виступлять проти тебе, а сімома шляхами побіжать від тебе.

Відкриє тобі Господь добру скарбницю Свою, небо, щоб воно давало дощ землі твоїй у час свій, і щоб благословляти всі справи рук твоїх: і даватимеш у позику багатьом народам, а сам не братимеш у позику.

Зробить тебе Господь головою, а не хвостом, і будеш тільки на висоті, а не будеш внизу, якщо покорятимешся заповідям Господа, Бога твого, які заповідаю тобі сьогодні зберігати і виконувати».

І багато ще благословень приєднуються до цих: перемоги, гарна погода, економічне процвітання, здоров’я. Зрозуміло, подібні обіцянки дає будь-який політичний лідер, але в даному випадку гарантом виступає Господь. Можливо, хоч це справить враження на людей.

Але цей народ потребує також застереження, він особливо потребує застереження. Так нехай він почує прокляття. Не треба стримуватися, нехай обрушаться погрози на ці голови. Не жалій їх, Мойсею! Треба гарненько залякати їх, щоб відвернути від гріха.

«Уразить тебе Господь чахоткою, лихоманкою, пропасницею, запаленням, посухою, пекучим вітром та іржею; і вони переслідуватимуть тебе, доки не загинеш. І небеса твої, які над головою твоєю, стануть міддю, і земля під тобою залізом. Замість дощу Господь дасть землі твоїй пил, і порох з неба падатиме на тебе, доки не будеш винищений.

Віддасть тебе Господь на поразку ворогам твоїм; одним шляхом виступиш проти них, а сімома шляхами побіжиш від них, і будеш розсіяний по всіх царствах землі. І будуть трупи твої їжею усім птахам небесним і звірам, і не буде того, хто відганяє їх. Уразить тебе Господь проказою Єгипетською, гемороєм, коростою, від яких ти не зможеш зцілитися. Уразить тебе Господь божевіллям, сліпотою і заціпенінням серця, і ти навпомацки ходитимеш опівдні, як сліпий ходить потемки, і не матимеш успіху в шляхах твоїх, і тіснитимуть і кривдитимуть тебе всякий день, і ніхто не захистить тебе».

Господи, чи можливо це? Невже Ти дійсно можеш віддати Свій народ усім цим карам? Але Мойсей бачить це так ясно, що коліна його підгинаються і серце збивається з ритму. Чи можна повірити, щоб таке сталося з народом, якого Бог любить?

«І прийдуть на тебе всі оці прокляття, і будуть гнати тебе, і доженуть тебе, аж поки ти будеш вигублений, бо не слухав ти голосу Господа, Бога свого, щоб виконувати заповіді Його та постанови Його, що Він наказав був тобі.За те, що не служив ти Господеві, Богові своєму, у радості та в добрі серця, із рясноти всього, то будеш служити ворогові своєму, якого Господь пошле на тебе, у голоді, і в прагненні, і в наготі, і в недостатку всього

І будеш ти їсти плід утроби своєї, тіло синів своїх та дочок своїх, що дав тобі Господь, Бог твій, в облозі та в утиску, яким буде гнобити тебе твій ворог. Кожен найлагідніший серед тебе й найбільше випещений, буде око його лихе на брата свого, і на жінку лоня свого, і на решту синів своїх, що позоставить їх ворог, щоб не дати ані одному з них тіла синів своїх, що буде він їсти, бо йому не позостанеться нічого в облозі та в утискові, яким буде утискати тебе твій ворог по всіх твоїх брамах. Найлагідніша між тобою й найбільше випещена, що через пещення та ніжність не пробувала ставити на землю стопи своєї ноги, зле буде око її на мужа лоня свого, і на сина свого, і на дочку свою, і на послід, що виходить з-поміж ніг її при породі, і на дітей своїх, що породить, бо поїсть їх таємно через недостаток усього в облозі та в утиску, яким буде гнобити тебе твій ворог у брамах твоїх.» (Второзаконня 28:45, 47-48, 53-57).

На річках вавилонських, Гебхард Фугель

Мойсей бачить вороже нашестя так ясно, немов усе відбувається перед його очима. Він бачить купи тіл, батьків, що виривають один в одного плоть своїх дітей, прекрасних дівчат Ізраїлю, висохлих, як старі відьми. О, якщо б зір покинув його і він би позбувся цього кошмару! О, якщо б ізраїльтяни могли оглухнути і не слухати ці прокляття. Ні, нехай слухають, нехай слухають! Це єдиний спосіб запобігти жаху.

«І розпорошить тебе Господь серед усіх народів від кінця землі й аж до кінця землі, і ти служитимеш там іншим богам, яких не знав ані ти, ані батьки твої, дереву та каменеві. І поміж цими народами не будеш ти спокійний, і не буде місця спочинку для стопи твоїх ніг. І Господь дасть тобі там серце тремтяче, і ослаблення очей, і омлівання душі. І буде життя твоє висіти на волоску перед тобою і ти боятимешся вдень та вночі, і не будеш певний свого життя. Уранці ти скажеш: О, якби вечір!, а ввечері скажеш: О, якби ранок! зо страху серця свого, що будеш боятися, та з видіння очей своїх, що будеш бачити. І верне тебе Господь до Єгипту на кораблях тією дорогою, про яку я казав тобі, що вже більше не побачиш її, і там ви продаватиметеся ворогам своїм за рабів та за невільниць, та не буде покупця…» (28:64-68).

Мойсей зупиняється, він не може продовжувати. Та і що ще казати? Він ледве вимовляє слова, жах стрясає його душу. Він відчув реальність усього сказаного. Він вже ледве шепоче. Те, що звучало як загроза, що утримує народ від гріха, стало пророцтвом. Мойсей несподівано здогадався про це: він описав майбутнє свого народу, який порушить заповіт з Богом, – і не один раз, а знову і знову.

І Мойсей з несподіваною силою вигукує: «Дивися: я сьогодні дав перед тобою життя та добро, і смерть та злоСьогодні взяв я за свідків проти вас небо й землю, життя та смерть дав я перед вами, благословення та прокляття. І ти вибери життябож Він (Господь) життя твоє» (30:15, 19-20).

Змучений старик, що знесилив, позбувся голосу, падає на руки своїх супутників. Натовп, завмерши, стежить, як його вождя обережно передають з рук у руки, спускаючи із скелі на землю.

Попередній запис

Заповіт з Богом

Хоча Мойсей був вихований серед єгиптян з їхніми богами, він повернувся до забутої за чотириста років рабства фундаментальної істини: Бог ... Читати далі

Наступний запис

Смерть Мойсеєва

Понад усе Господь бажав зберегти Свій заповіт з Ізраїлем. «О, якщо б їх серця були схильні боятися Мене і завжди ... Читати далі