«Господи, навчи нас молитися» (Закінчення)

Наполеглива вдова

«У місті якомусь суддя був один, що Бога не боявся, і людей не соромився. У тому ж місті вдова перебувала, що до нього ходила й казала: Оборони мене від мого супротивника! Але він довгий час не хотів. А згодом сказав сам до себе: Хоч і Бога я не боюся, і людей не соромлюся, але через те, що вдовиця оця докучає мені, то візьму в оборону її, щоб вона без кінця не ходила, і не докучала мені. І промовив Господь: Чи чуєте, що говорить суддя цей неправедний? А чи ж Бог в оборону не візьме обраних Своїх, що голосять до Нього день і ніч, хоч і бариться Він щодо них? Кажу вам, що Він їм незабаром подасть оборону! Та Син Людський, як прийде, чи Він на землі знайде віру?…» (Лк. 18:2-8).

Якщо ми уважно вчитаємося в цю притчу про вдову та нечесного суддю, то зрозуміємо, що справжньою проблемою, на якій акцентує Христос у цьому контексті, є не суспільна нерівність між людьми. Учитель ставить запитання до людей усіх часів і народів про те, чи ми дійсно віримо, що Бог справедливо усіх розсудить.

Якщо ми справді хочемо відповісти на запитання Ісуса, то не треба дивитися на світ довкола нас, потрібно зазирнути в себе самих, щоби зрозуміти, чи ми дійсно відчуваємо, як написано в псалмі, про допомогу Господа, Який від усього злого стереже та пильнує нас кожну мить нашого життя, оберігаючи наш «вихід та вхід відтепер аж навіки» (Пс. 121:8).

Хіба мати віру не означає певности в тому, що Бог у Своєму безмежному милосерді, як і суддя з притчі, тільки значно більшою мірою, готовий вислухати тих, хто до Нього взиває і молиться, щоби підтримати стражденних?

Якби ми змогли усвідомити, що вірити в Христа, Його страждання, хрест, який врятував світ, означає вірити в те, що ми вже спасенні, то зрозуміли б, що тільки ця віра може змінити наше життя та історію. А за таких умов Син Людський точно віднайде віру на землі.

Але цей крок маємо зробити ми, мріючи про кращий світ, вимагаючи справедливости, миру та свободи. Саме ми в пошуках надії зобов’язані розбудити сонне людство та зробити так, аби Христос віднайшов віру, коли повернеться. Він знайде її в наших серцях, якщо ми довіримося Божій любові. Тоді вірити означатиме позбутися песимізму, який убиває світ, підняти очі вгору, бо допомога наша – від Господа: будьте разом із Ним, не бійтеся, адже «удень сонце не вдарить тебе, ані місяць вночі» (Пс. 121:6).

Якщо ми справді повіримо в Сина Людського, то зрозуміємо, що влада тих, хто утискає вдів та сиріт, – це марна влада, адже Син Божий підніс бідних і засоромив багатих; ми зрозуміємо, що історія людства – це історія спасення, це історія Отця, Який чекає на повернення Своїх дітей додому.

Молитися означає постати нагими перед Божою істиною, довіритися Його задуму, шукати Його Царства, чинити Його волю, бути готовими розділити хліб та Боже благословення і завжди пробачати.

Неочікуваний товариш

«Коли молитеся, говоріть: ОтчеІ прости нам наші гріхи, бо й самі ми прощаємо кожному боржникові нашому. І не введи нас у випробовування, але визволи нас від лукавого! І сказав Він до них: Хто з вас матиме приятеля, і піде до нього опівночі, і скаже йому: Позич мені, друже, три хліби, бо прийшов із дороги до мене мій приятель, я ж не маю, що дати йому. А той із середини в відповідь скаже: Не роби мені клопоту, уже замкнені двері, і мої діти зо мною на ліжкові. Не можу я встати та дати тобі. Кажу вам: коли він не встане, і не дасть ради дружби йому, то за докучання його він устане та й дасть йому, скільки той потребує» (Лк. 11:2,4-8).

Молитися означає віднаходити слова, які свідчать про вірність учня та усвідомлення необхідности довіряти Тому, хто не обманює, не зраджує, не покидає, не бажає смерти грішника, а хоче його повернення додому. Учитель дивує Своїх апостолів, коли на прохання «навчи нас молитися» подає їм не слова молитви, а незбагненність Євангелія: Бог – це твій друг і Отець, це твій Отець, ба навіть більше: Авва, батько, татусь. Ці відтінки одного слова може зрозуміти лише дитина у своїй простоті та пошуках можливости погладити батьківську щоку і заховатися в його міцних обіймах, щоби відчути себе найзахищенішою людиною у світі. Коли молитеся, кажіть: «Отче», і дозвольте обійняти себе Богу, що багатий на милосердя, а не гнів.

Попередній запис

«Господи, навчи нас молитися» (Лк. 11:1)

«Отче, ви можете мені пояснити Бога?». Деколи запитання дітей просто вражають. Якось у неділю, під час Служби Божої для дітей, ... Читати далі

Наступний запис

Блудний син

Трагедія історії бере початок з одного розриву: людина втратила первісну спадщину добра і, таким чином, будучи створеною для щастя, відкрила ... Читати далі