Зразкова проповідь рибалки з Галілеї (Дії 2:14-41)

То був він – Петро. Той самий, який неповних два місяці тому, тремтячи від страху, запевняв служницю біля дверей первосвященикового двору, що не знає Ісуса. Тепер відважно стояв перед натовпом і – не зважаючи на насмішки («Вони повпивались вином молодим!» – Дії 2:13) – не лише відверто зізнавався в тому, що знав Учителя з Назарету, а й голосно свідчив про Його воскресення. Що так раптово змінило рибалку з Капернаума? Саме те, що пережив хвилину тому: «Усі ж вони сповнились Духом Святим» (Дії 2:4). Це Дух наповнює силою вбоге людське слово; такою силою, що, вислухавши проповідь Петра, близько трьох тисяч людей прийняли хрещення (можна лише побажати такої результативности нашим проповідникам!).

Завдяки чому проповідь апостола виявилася такою переконливою? Скажімо чесно: коли ми, люди XXI століття, читаємо його слова, нас не надто переконує зміст його виступу. Звісно, тоді, у день П’ятдесятниці, дія благодати була особливо сильною, але… все ж не можемо позбутися враження, що якби це нам треба було переконати натовп, ми побудували б свій виступ по-іншому: оголосили б список свідків, які зустріли Воскреслого, привели б зцілених (якби, наприклад, прийшла донька Яіра або Лазар… ото була б сенсація!). А тим часом Петро, немовби не звертаючи уваги на наші добрі поради, з дивною впертістю наводить цілу низку цитат зі Старого Заповіту. І чинить цілком слушно, адже то був єдиний можливий спосіб аргументації, який міг подіяти на його тодішніх слухачів. Треба було показати, що великі події останніх місяців – смерть і воскресення Ісуса, дар Духа – справді відповідають Божому задумові. Божими діяннями може бути лише те, що передвістив Старий Заповіт. Якщо щось не було пророчо передбачено, навіть щось найчудесніше, то в жодному разі не могло мати релігійного значення.

Петро без труднощів доводить, що дар Духа – це здійснення пророцтва Йоіла: «…виллю Я Духа Свого на кожне тіло» (Йоіл. 3:1). Але чи можна таким самим чином обґрунтувати воскресення Христа – факт, який навіть не снився найвідважнішим пророкам? Петро береться за це нелегке завдання: цитує фрагмент Псалма 16, один з віршів якого (10) в грецькій версії Євангелія, відомій під назвою Септуаґінта[1], звучить так: «Не покинеш душі моєї в Безодні та не даси Твоєму Святому зазнати зотління». Сьогодні вчені твердять, що насправді псалміст висловив надію, що Бог захистить його від смерти. Натомість Петро каже, що це був Хтось, хто дійсно помер, але Бог уберіг Його тіло від зотління (тоді вважали, що розклад тіла починається за три дні після смерти, а отже Ісус не порушив цієї часової межі). Ба більше, цей воскреслий Ісус сидить тепер праворуч Бога, що теж пророчо передбачено в Псалмах, цього разу – у Псалмі 110 (1): «Промовив Господь Господеві моєму: Сядь праворуч Мене». Ці слова, що стосувалися єврейських володарів, можна було розуміти лише переносно: цар – це Божий обранець, який утішається опікою Господа, а отже, немовби сидить біля Нього на почесному місці. Як зауважить св. Петро, навіть у житті великого царя Давида слова Псалма не могли сповнитися дослівно («Не зійшов бо на небо Давид…» – Дії 2:34). Щойно тепер Ісус із Назарету справді зміг зайняти місце поруч Отця на небесах.

Звернімо увагу на те, які неймовірні істини повідомляє людям апостол: оті предивні слова пророка й псалмів, що могли здаватися лише поетичним образом, здійснюються цілком, дослівно! А смерть Ісуса на хресті, яка могла видатися остаточною поразкою, виявилася перемогою Божої благодати.

І якщо далі читатимемо Дії апостолів, помітимо, що всі проповіді апостолів, які вони виголошували перед євреями, ґрунтуватимуться на схожій аргументації: «Те, про що свідчимо, було провіщено в таких-то й таких Писаннях». Звичайно, якби слухачами були язичники, цитування Старого Заповіту не мало б сенсу: тут відправним пунктом можуть бути лише пошуки джерела всіх речей – заняття, якому дуже любили присвячувати час греки. Апостол Павло вкаже їм на це джерело – єдиного Бога-Творця.

Повернімося, однак, до проповіді Петра, щоб стисло викласти її основний зміст. Зауважмо, що апостол далекий від порожнього моралізування: він розповідає про факти, бо знає, що сила цих фактів змушує слухача зайняти певну позицію. Нагадує про чудотворну діяльність Ісуса, але передусім зосереджується на Пасхальній Містерії, на вознесенні Ісуса та тому, що Він уділяє всім дар Святого Духа.

Почувши слова Петра, слухачі «серцем розжалобились» (грецький вислів можна було б дослівно перекласти як «простромили свої серця»). Тож немає нічого дивного в тому, що запитують, що їм чинити. Петро має для них три поради: «Покайтеся, і нехай же охриститься кожен із вас у Ім’я Ісуса ХристаРятуйтесь від цього лукавого роду!» (Дії 2:38,40). Найбільше уваги надає отій другій, фундаментальній пораді. Петро не говорить про хрещення в категоріях «виконання обов’язку» чи «приєднання до Церкви»: для Петра хрещення – це величезний дар Божий для людини, дар Духа та відпущення гріхів. Тож хіба можна не скористатися цим даром?!

І Петро знову опиняється над водою… Щоправда, тепер це вже не Генезаретське озеро, яке він полишив, пішовши за Вчителем з Назарету. Погодився покинути рибальство, щоб відтоді «ловити людей» (Лк. 5:10). І обітниця Ісуса здійснилася повною мірою: результатом праці Петра вже є не сітка, наповнена ста п’ятдесятьма трьома рибинами, як того ранку, коли Воскреслий сказав йому закинути сітку (пор.: Ів. 21:1-14), а тисячі людей, що просять його занурити їх у воду хрещення. Знову, як на початку творіння, Дух Божий ширяє над водами (пор.: Бут. 1:2) та змінює серця. І все це лише після однієї короткої проповіді, яку виголосила людина, що дала попровадити себе Божому Духові.


[1] Септуаґінта – найдавніший переклад Старого Заповіту давньогрецькою мовою, який створили єгипетські еллінізовані євреї в III-II ст. до Христа. – Прим. пер.

Попередній запис

Приневолений Юда?

«Чого ви хочете від того бідолахи?! Якщо те, що він зробив, мусило статися, щоб “збутись Писанню тому, що устами Давидовими ... Читати далі

Наступний запис

Коли сам Бог відчиняє двері (Дії 10)

Місія, яку Ісус доручив апостолам, може видатися нам цілком очевидною: «Тож ідіть, і навчіть всі народи...» (Мт. 28:19). Адже такого ... Читати далі