«Бог гордим противиться, а смиренним дає благодать» (Як. 4:6), – обнадіює нас Біблія. І це ще й як втішає. Адже благодать потрібна нам… загалом для будь-чого, бо недаремно Біблія попереджає: «Тому, хто думає, що він стоїть, нехай бережеться, щоб не впасти» (1Кор. 10:12). Тобто залишатися, як мовиться у світі, «просто людьми», не впадати «у глибини зла», вже висловлюючись мовою Біблії.
Отже смирення нам потрібне, щоб отримувати благодать, допомогу Божу, бо лише упокорюючись перед Творцем, ми відчуваємо свою… тут відразу на думку спадають такі епітети, як: нікчемність, гріховність чи малозначущість. Проте, щоб віднести їх на свою адресу, не варто бути упокореною людиною – у цьому світі перебуває більш ніж достатньо людей готових будь-якої миті довести вам це. При чому роблять вони це зазвичай заради того, щоб підняти власну значущість… Принаймні для самих себе, щоб не відчувати, що ці епітети стосуються їх не в меншій мірі.
Зважуючи на це, слід менше звертати уваги на те, що каже про вас оточення. Це, до речі, стосується не тільки критики, але й похвал. При чому похвал це стосується в ще більшій мірі… Проте не будемо зараз розповсюджуватися про це, а краще повернімося до того, що дає людині смирення, тобто про важливість смирення в наших стосунках з Творцем. А важливість смирення в стосунках з Творцем у тому і полягає, що без смирення їх як таких у принципі бути не може.
– А як же віра? – здається, цілком доречне запитання, – адже «без віри догодити Богові неможливо» (Євр. 11:6).
– Вірно. Але як вам таке: «Ти віруєш, що Бог єдиний: добре робиш; та й біси вірують і тремтять» (Як. 2:19). Біси знають про Бога набагато більше про нас, проте це мало відбивається на їх стосунках з Творцем, яких насправді немає.
– А як же любов? – питання з цієї самої серії, – адже без любові «якщо маю дар пророцтва, і знаю всі таємниці, і маю всяке пізнання і всю віру, так що й гори можу переставляти… я ніщо» (1Кор. 13:2), – колись зізнався апостол Павло.
– І це теж вірно. Але «не обманюйтесь, браття мої улюблені. Всяке добре даяння і всякий досконалий дар сходять зверху, від Отця світів, у Якого немає зміни і ні тіні переміни» (Як. 1:16,17). «Я є лоза, а ви гілки; хто перебуває в Мені, і Я в ньому, той приносить багато плоду; бо без Мене не можете робити нічого» (Ін. 15:5), – тобто без Божої допомоги ми не зможемо зробити нічого доброго. Це стосується і любові, справжньої любові в її біблійному розумінні.
Щоб не вдаватися в подальшу полеміку, просто зауважимо, що віра, любов є плодами Духа Святого (див. Гал. 5:22,23). А плоди Духа Святого неможливі без стосунків з Творцем, яких людина повинна прагнути сама через розуміння того, що без Нього вона нічого не варта, не може «робити нічого» доброго, просто не може повноцінно існувати, що породжує у свою чергу тугу за Господом (див. Пс. 41:2,3). А все це просто неможливо прийняти без справжнього смирення.
А от з цього і починаються справжні стосунки з Творцем.
Редакція сайту
Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
Важливість смирення
Ваш коментар: