Свідок страждань і воскресіння – частина 3

Розп’яття

На Голгофі з Ісуса зняли туніку, яка прилипла до ран по всьому тілу, що поновило кровотечу.

Страта через розп’яття була найжорстокішим і найганебнішим покаранням для рабів і бунтівників за найтяжчі злочини. Для розпинання використовувались мотузки чи цвяхи, котрі вбивали в зап’ястки рук, де знаходиться так звана міжкісткова щілина Деспота, поміж зап’ястковими кістками. У цьому місці немає значних кровоносних судин, проте проходить центральний нерв, що керує рухами людини. “Центральні нерви, – пише один із дослідників Туринської Плащаниці лікар П. Барбьє, – в які потрапили цвяхи, виконують рухову функцію, та одночасно є сигналізаторами болю. Цей біль жахливий, але його можна перенести, інакше б людина втратила свідомість”.

Таким чином, цвях розривав серединний нерв долоні (nervus medianus), завдяки котрому і рухаються пальці. Ушкодження цього нерва викликає нестерпний біль, паралізує руку і згинає великий палець до середини долоні. На відбитті рук Ісуса видно чотири пальці на кожній долоні, а великі пальці зігнуті до центру долонь. Середньовічні художники не могли цього знати, тому зображали долоні розіпнутого Ісуса пробитими. На Плащаниці видно рани в пробитих цвяхами зап’ястках.

Після того, як до поперечної перекладини хреста були прибиті руки Спасителя, кати прибили і обидві ноги, трохи зігнуті, завдяки чому Він міг підтягнутися, щоб вдихнути. За відбитками ступнів можна зробити висновок, що вони були прибиті одним цвяхом до вертикальної балки хреста. Цей цвях пробив кістку стопи. Ступні були покладені ліва на праву.

Враховуючи, що лівий колінний суглоб був розтрощений, ліву ногу прибили зверху правої, на якій Ісус міг підтягнутися вгору. Цвях пройшов між другою і третьою кісткою стопи. На відбитті правої ноги, яка торкалася савану, можна побачити слід того місця, через яке пройшов цвях, а навколо нього велику криваву пляму. Лівої ноги не видно, відбився лише фрагмент п’ятки, оскільки ця нога знаходилася над правою стопою і в цій позиції застигла після смерті Ісуса.

На Плащаниці помітно дві цівки крові із рани на лівому зап’ястку. Завдяки цьому вчені змогли встановити положення рук, прибитих до поперечного бруса хреста. Кут між цівками складає близько 10˚, а це означає, що Ісус, висячи на хресті, час від часу намагався піднятися, щоб вдихнути, і тоді тіло знаходилося десь на рівні 65˚ відносно лінії плеча, а коли опускався – 55˚. На якусь мить кут нахилу плечей змінювався, і тоді Ісус міг набрати повітря в легені.

Біль та виснаження вимагали Його знову звисати. Цей ритм підтягування та опускання на прибитих цвяхами до хреста руках та ногах тривав близько 3 годин і спричиняв жахливі страждання. З часом він ставав усе частішим, аж поки сили не вичерпалися до решти і не наступила смерть.

У цьому океані болю Спаситель щоразу підтягувався вгору, щоб дихнути. Підіймаючись, Він мусив переборювати пекучий біль у пробитих руках і ногах, а ще й нестерпний біль від судоми усієї м’язової системи. Знову звисаючи, Він задихався від нестачі повітря в легенях, що викликало небезпеку швидкої смерті. Лише підтягуючись вгору, Він міг щось говорити. Відбиті на Плащаниці плями крові, що стікала з обох рук, показують велику різницю в її витіканні. Це є доказом того, що Ісус міг підніматися вгору лише на правій руці та правій нозі, оскільки ліва, схоже, була паралізована в результаті розриву серединного нерва.

Розрив серця

Причину смерті Ісуса вже протягом багатьох років аналізують медичні експерти. Євангельські описи страждань і смерті, а також результати наукових досліджень відбитків на Плащаниці схиляють вчених до висновку, що Ісус помирав при свідомості і агонія була короткою. Відомі спеціалісти вважають, що швидку смерть на хресті при свідомості могла викликати гостра кровотеча в грудині – як наслідок численних ран, нанесених під час бичування. Вважається, що в момент смерті Ісус глибоко вдихав повітря, а отже підтягнувся і міг говорити. Під час останнього такого підтягування Ісус промовив: “Здійснилось!” – і, свідомо віддаючи Свій дух Отцю, помер на хресті. Посмертне заклякання закріпило цей стан підтягнутості, схиленої голови і злегка зігнутих ніг, що і відбито на савані. На думку лікарів, це було можливо тому, що смерть наступила після тяжких мук та агонії внаслідок окислення м’язів вуглекислим газом.

Аналіз рани у правому боці завширшки 1,5 см та завдовжки 4,5 см, а також сильна кровотеча та витікання рідини, яка зібралася в плевральній впадині, вказують на те, що безпосередньою причиною смерті було розірвання серцевого м’яза в результаті інфаркту, після чого відбулося проникання крові в навколосерцеву сумку (там зібралось близько 2 літрів крові), а пізніше – у плевральну впадину, що спричинило гемоперикардію. Раптове розірвання навколосерцевої сумки під впливом сильного тиску крові, яка зібралася там, спричиняє паралізуючий біль в області грудини. Це було причиною вигуку, після котрого Ісус і помер. “Ісус же, знову скрикнувши гучним голосом, віддав дух” (Мф. 27:50). Раптова смерть у цілковитій свідомості і надзвичайному виснаженні, як правило, породжує моментальне посмертне закостеніння. Цим пояснюється напружена поза тіла на Плащаниці.

Згідно з Євангелієм від св. Іоанна, Христу не зламали ніг, бо Він уже не був живим, але один із воїнів (сотник), виконуючи свій обов’язок, проколов Йому бік списом, щоб впевнитися в смерті. Найхоробріший зі всіх апостолів, Іоанн, не залишив Учителя до останньої хвилини Його земного життя і як свідок Голгофи передав нам свої переживання: “Але один з воїнів списом проколов Йому ребра, і відразу витекли кров і вода“, – каже Іоанн (19:34) і додає, що каже правду. Помилка виключена: Ісус дійсно помер справжньою людською смертю. Говорячи мовою медиків, із простромленого боку Господа витекла схожа на воду плазма крові.

Незабаром після смерті кров, яка зібралася в навколосерцевій сумці, розділилася на формені елементи (еритроцити, лейкоцити, тощо), що осіли, та безбарвну плазму, що зібралася угорі плевральної порожнини. Тому після того, як верхня частина грудної клітки була пробита списом, стався раптовий вилив назовні “крові і води”.

Ісуса ховали поспіхом, адже “надходила субота” (Лк. 23: 54). Іоанн написав: “Отже, вони взяли тіло Ісуса і обгорнули пеленами з пахощами, як за звичаєм поховання в юдеїв” (Ін. 19:40).

Загортання тіла Христового в Плащаницю, середньовічна картина

Недільним ранком жінки пішли до гробу, щоб помазати Ісуса, але Його вже там не було. Ісус знав, що Його не встигнуть помазати, тому за шість днів до смерті, коли Він гостював у домі Лазаря, і Марія вилила на Нього дороге нардове миро, Він сказав: “Залиште її; вона зберегла це на день погребіння Мого” (Ін. 12:7).

Всесвітньо відомі фізики, хіміки та лікарі припускають, що тіло Господа в дивовижний спосіб проникло через Плащаницю, яка лишилася лежати на кам’яній могильній плиті в тому ж положенні, в якому його залишили. Вранці в неділю жінки-мироносиці та Іоанн і Петро знайшли гробницю порожньою. Зайшовши всередину, вони побачили порожню Плащаницю, з якої тіло Ісуса не було вийнятим, але проникло через неї надприродним чином. Потрясіння від побаченого Іоанн передав коротко: “І побачив, і увірував” (Ін. 20:8). Погляд сучасної науки на зникнення тіла Христового співпадає зі Святим Письмом.

Отже, порожній гроб і Плащаниця Христа, на зло очікуванням Його ворогів, є історичним символом факту смерті і воскресіння, і таким чином остаточною перемогою Христа над смертю, пеклом та дияволом.

За матеріалами статей І. Доленги-Ходасевич “Свідок Страждань і Воскресіння”, о. Мечислава Піотровського “Він взяв на Себе немочі”

Попередній запис

Свідок страждань і воскресіння - частина 2

Бичування "Флагруми" та їх сліди на Плащаниці Ісуса піддали жорстокому бичуванню. По всьому тілі – рани ... Читати далі

Наступний запис

Свідчення Плащаниці

Можливо, прочитавши про Плащаницю, хтось може задатися питанням: а навіщо Христа, взагалі, загорнули в Плащаницю? Відповідь проста: у той час ... Читати далі