Гордість у світлі Біблії

Спершу, давайте поставимо себе наступне запитання: які почуття приходять мені на серці, коли я чую про гордість або бачу її прояв у людях, ким би вони не були? Упевнений, що – негативні. Усі люди, принаймні більшість з них, розуміють, що гордість – це щось погане, негативне в характері людини. І не лише в характері. Гордість проявляється в житті такої людини. Її мова, поведінка, хода, ставлення до інших свідчать про її вивищення перед іншими людьми. Хоча таку людину видно здалеку, сам вона може і не помічати свого “польоту”.

Для людей, що вірять у Бога, Біблія є найавторитетнішим джерелом за визначенням тих або інших людських рис. Священне Писання багато говорить і про гордість. Біблійна позиція відносно цієї риси вкрай зрозуміла – Бог противиться гордості (Як. 4:6). І справді, якщо вже люди зневажають гордість, то яким має бути до цього ставлення святого і непорочного Бога?!

Писання каже, що люди, які живуть у свідомому гріху, у справах своїх числяться в списку “вартих смерті” (Рим. 1:29-32). Ті, хто заражені гордістю, знаходяться там не на останньому місці. Гордість не має нічого спільного зі святим Творцем. Він її не створював.

Звідки ж з’явилася гордість? Хто був батьком цієї отрути? Книга книг, Біблія, відповідає і на це питання. Уривок з 14 розділу пророка Ісаї повідомляє, що диявол, будучи раніше ангелом світла, захотів бути рівним Богові, своєму Творцеві. “Зійду на висоти хмарні, буду подібний до Всевишнього” – казав він. Служити святому Богові йому здалося мало. “Хочу, щоб служили мені”, – думав він. Не вийшло. Друзі, все те, що проти волі святого Бога – ніколи по-справжньому не вийде! Проявляти гордість – означає йти проти Бога. Йти проти Бога – означає свідомо приректи себе на погибель (Притчі 16:18). Адже нам усім хочеться жити, чи не так? Пам’ятатимемо, що зіпсованій людській натурі, природніше проявляти гордість, ніж упокорювання. Нам це просто легше! Але Біблія закликає поступати не як легше, а як правильніше. Поступитися, залишитися скривдженим, змиритися – завжди правильно, хоча не завжди легко.

І останнє. Чи існує «добра» гордість? Адже нічого в цьому поганого, начебто немає: гордитися батьківщиною, гордитися національністю, гордитися хорошою сім’єю, прізвищем, приналежністю до здорової Церкви і так далі. Є різні почуття прояву свого внутрішнього світу: почуття захвату, вдячності, радощі, достатку, і це добре. Але якщо є почуття гордості, хоч би маленьке, це вже погано. Такі вирази як «добра гордість», «добра заздрість», «свята брехня» навіть звучать суперечливо! Тим більше, вони відсутні в Біблії. Цікаво, чим можна виправдати «добру» гордість? Пробачте, за таке порівняння, але я вірю, що як не може бути «святої» горілки, так не може бути святої чи доброї гордості.

Автор: Паренко Іван

Наступний запис

Коротко про гордість

"Бог гордим противиться, а смиренним дає благодать" (Як. 4:6). "Погибелі передує гордість" (Притчі 16:18). "Бо все, що в світі: похіть ... Читати далі