Дині та огірки

Дині – це ще одні плоди, яких так жадали ізраїльтяни, пригадуючи своє життя в Єгипті. Деякі біблійні історики вважають, що то насправді були кавуни, котрі далі рясно ростуть уздовж берегів Нілу та в інших місцевостях Єгипту. Інші переконують, що йдеться про мускатні дині, які в Сполучених Штатах знають як канталупи.

Канталуп подеколи називають «королем огірків». Чимало людей вважають, що огірки, згадані в Біблії, насправді були динями, у тім числі й у «курінь на городі» з Ісаї 1:8. Вийнявши з огірків насіння, ви зможете переконатися, що у фруктовому салаті цей овоч годі відрізнити від дині. Саме шкірка і насіння огірка дає йому специфічний смак, а також газотвірний ефект.

Чудово, що дині усіх різновидів мають добрі поживні якості!

Канталупи є важливим джерелом каротиноїдів – бета-каротин у канталупах перетворюється на вітамін А, який допомагає стимулювати імунну систему. Бета-каротин також діє як антиоксидант і стимулює клітини Т-помічники, котрі вкрай важливі для імунної функції. Дослідження не раз показували, що раціон із високим умістом каротиноїдів допомагає зменшити імовірність розвитку кількох видів раку.

Канталуп також містить складники, котрі діють як антикоагулянти (розріджувачі крови), що може пояснити зв’язок між канталупом і запобіганням ішемічній хворобі серця.

Кавун містить сильний каротиноїд лікопен, який відповідає за його червоний пігмент. Було продемонстровано, що продукти з високим умістом лікопену запобігають ракові простати. Кавун має чи не найбільше води серед усіх фруктів, тож якщо ви не любите пити воду, то можете спробувати їсти більше кавуна, щоб ваше тіло було належно насичене водою. Крім того, це прекрасний сечогінний засіб.

Купуючи кавун та інші багаті на воду фрукти й овочі, треба переконатися, що вони не виростали на території, де відходи з каналізації використовують як добрива. Це особливо стосується плодів, вирощених у країнах, що розвиваються. Чимало туристів занедужали після споживання кавунів, котрі дозрівали саме там, де врожай підживлювали такими відходами.

Фініки досі популярні в Ізраїлі

Фінікові пальми були в Ізраїлі з найдавніших біблійних часів. Пальма завжди росла в пустелі і часто була свідченням того, що недалеко є вода. Фінікові пальми досі височіють уздовж узбережжя Ізраїлю, у Галилеї і в пустелях.

Псалом 91(92):13 каже нам: «Праведник, як фінік, розцвіте». Це натяк на довголіття, плодючість і корисність фінікової пальми. Фінікова пальма – дерево, що має чимало корисних вжитків, майже все з нього безпосередньо стало людям у пригоді.

Фініки ростуть китицями. В одній китиці може бути до двохсот плодів вагою понад 11 кілограмів. Фініки дуже солодкі і соковиті. Вони є багатим джерелом мінералів та волокон. Мабуть, єдина їхня вада – високий вміст цукру – приблизно 60-70 відсотків.

Саме гіллям фінікової пальми махали люди, вітаючи Ісуса в Єрусалимі й вигукуючи: «Осанна! Благословен, Хто йде в ім’я Господнє, Цар Ізраїлів!» (Ін. 12:13).

Інші плоди, корисні для здоров’я людини

Біблія містить сотні згадок про рослини, і всіх їх, безперечно, годі обговорити в кількох розділах. Чимало фруктів не були поширеними в Ізраїлі, але вони також дуже корисні для здоров’я людини, як-от ананаси і цитрусові. Звісно, вам не слід обмежуватися споживанням тільки тих плодів, що згадані в Біблії.

Я рекомендую додавати до свого раціону різноманітні фрукти й обов’язково їсти їх сирими від двох до чотирьох разів на день. Споживання таких плодів допоможе вам отримати всі фітонутрієнти, яких потребує ваше тіло, й одержати завдяки їм максимальний захист від раку, серцевої недостатности та інших серцевих недуг.

У людей, які споживають багато фруктів та овочів, зазвичай найнижча захворюваність на рак, гіпертензію, серцеві недуги, діябет і артрит. Міністерство охорони здоров’я США рекомендує їсти овочі три-п’ять разів на день, а фрукти – два-чотири рази на день.

Солодкий як мед

Можливо, саме тому, що він такий солодкий, мед є головним символом рясноти Божих благословень у Біблії. Замість переробленого цукру люди за біблійних часів вживали як підсолоджувач природний мед або їли медову м’якоть свіжих плодів.

Одна з найвідоміших згадок про мед у Біблії пов’язана з битвою між ізраїльтянами і филистимлянами: «І пішов весь народ у ліс, і був там на галявині мед. І ввійшов народ у ліс, говорячи: ось, тече мед. Але ніхто не простягнув руки своєї до рота свого, тому що народ боявся закляття. Іонафан же не чув, коли батько його заклинав народ, і, простягнувши кінець палки, що була в руці його, умочив її в стільник медовий і підніс рукою до вуст своїх, і просвітліли очі його. І сказав йому один з народу, говорячи: батько твій закляв народ, сказавши: “проклятий, хто сьогодні споживе їжу”; від цього народ знемагає. І сказав Іонафан: засмутив батько мій землю; дивіться, у мене просвітліли очі, коли я спожив трохи цього меду; якби поїв сьогодні народ із здобичі, яку знайшов у ворогів своїх, то чи не більшою була б поразка филистимлян?» (1 Сам. 14:25-30).

Іонафан, син Саула і приятель Давида, безперечно, знав із досвіду, що мед, багатий на цукор, – це висококалорійна пожива для тіла.

Далі в 1 Самуїла написано, що вкрай виснажені люди врешті-решт кинулися на здобич, яку забрали від филистимлян, закололи овець, волів і телят і з’їли їх з кров’ю. Вчинивши це, вони згрішили не тільки проти присяги Саула, а й проти закону Мойсея щодо чистої і нечистої їжі (1 Сам. 14:31-33).

Давній єгипетський сувій перелічує приблизно 900 ліків від різних недуг і травм. У більш ніж 500 із них головним складником є мед.

Греки і римляни знали, що мед, втертий у рани, швидко й ефективно їх гоїть. Він справді може вбивати небезпечні бактерії і ззовні, і всередині тіла.

Мандрівники, їдучи за кордон, часто беруть із собою мед. Видається, що саме він допомагає, коли ніщо інше не спроможне спинити діярею. Дослідники виявили, що мед також може бути ефективним у боротьбі з патогенними бактеріями, такими як сальмонела, шигела, кишкова паличка, котрі спричиняють харчові отруєння і навіть холеру.

У Притчах 24:13 сказано: «Їж, сину мій, мед, тому що він приємний, і стільник, який солодкий для гортані твоєї».

Д. С. Джарвіс у своїй книжці «Народна медицина», опублікованій 1958 року, запропонував використовувати мед для лікування кашлю, корчів, опіків і гіперемії. Він також написав: «Столова ложка меду на вечерю виявилася ефективним способом боротьби із безсонням»[1].

Увага: центри з контролю захворювань застерігають батьків, аби не давали меду дітям віком до одного року. Причина в тому, що в меді можуть бути бактеріяльні спори ботулізму. Імунна система дорослих зріла і доволі сильна, щоби боротися з такими загрозами, однак малюки на це ще не спроможні.

Одна порція меду, приблизно одна столова ложка, містить 64 калорії і 17 грамів вуглеводів. Тож через велику кількість калорій і вуглеводів у ньому треба добре зважати на пораду з Притч 25:16: «Знайшов ти мед, – їж, скільки тобі потрібно, щоб не пересититися ним і не виблювати його».

Тисячі років пригощання медом було способом вшанувати гостей. Його переважно подавали після головної страви наприкінці дня.

Навіть тепер на Близькому Сході на десерт часто пропонують «медові вершки». Чверть або пів склянки меду додають до пів літра простого йогурту, сметани чи густих вершків. Здебільшого мед і йогурт (або сметану чи густі вершки) ставлять у мисці на стіл – і кожен гість сам змішує собі десерт на власний смак. У холодний вечір йогурт чи вершки можуть ледь нагрівати, у літні місяці їх охолоджують.


[1] D. С. Jarvis, Folk Medicine, 1958.

Попередній запис

Яблука та абрикоси

Чи Адам і Єва справді з’їли плід, зірваний з яблуні? Це запитання ставлять уже не одне століття. У Бутті 2:17 ... Читати далі

Наступний запис

Горіхи на десерт

Харосет по-сефардські На Близькому Сході горіхи значно частіше подають на десерт, а не як звичайну закуску! ... Читати далі