Якщо ж говорити про позитивне, то чиста риба з плавниками й лускою вкрай корисна для людського тіла. Велике дослідження факторів ризику для здоров’я, що охопило понад 13 тисяч чоловіків у Сполучених Штатах, виявило: ризик померти від серцевого нападу серед тих, хто їв найбільше риби, був приблизно на 40 відсотків меншим.
Більшість риби містить високоякісний протеїн і є добрим джерелом життєво важливих поживних речовин, таких як цинк, мідь, магній, вітаміни В і йод, а також мінералів.
Доведено, що споживання риби має багато переваг. Зокрема:
- розріджує кров
- захищає артерії від пошкодження
- сповільнює формування згустків крови
- знижує рівень поганого холестерину
- знижує кров’яний тиск
- знижує рівень тригліцеридів
- знижує ризик серцевого нападу
- знижує ризик вовчого лишаю
- протидіє запаленню
- полегшує симптоми ревматоїдного артриту
- сприяє регуляції імунної системи
- полегшує мігрень
- пом’якшує бронхіяльну астму
- бореться з раннім захворюванням нирок
- сповільнює ріст ракових пухлин у тварин
Риба містить незамінні жири
Багато хто вважає, що увесь жир шкідливий для людини. Це не так. Наш організм потребує певних різновидів жиру – особливо тих, які називають «незамінними жирними кислотами». «Незамінними», бо наші тіла не можуть виробляти цих жирів, ми мусимо одержувати їх із харчів. Однак нам аж ніяк не потрібні продукти з високим умістом насиченого жиру.
У рибі низький вміст насиченого жиру, проте він дуже різний в окремих її видів. Із погляду поживности рибу поділяють на три групи. Нежирна риба містить менш як 5 грамів жиру на порцію в 100 г. Жирна – від 5 до 10 грамів жиру в тій самій порції, а високожирна риба має понад 10 грамів жиру на кожні 100 г.
- До нежирної риби належать: тріска, камбала, пікша, палтус, окунь, сайда, луціян червоний, морський окунь, форель райдужна і тунець жовтоперий.
- Жирна риба – це прісноводний окунь, луфар, кефаль, хоплостет помаранчевий і тунець блакитний.
- Високожирна риба – оселедець, скумбрія, трахінот, лосось і сардини. У них дуже високий вміст незамінних жирних кислот омега-3.
Чимало досліджень про корисний вплив риб’ячих жирів почали з’являтися в середині 80-их років минулого століття в престижному «Медичному журналі Нової Англії». Раціон із високим умістом риб’ячих жирів пов’язували з нижчим рівнем смертности від ішемічної хвороби серця.
В одному з таких досліджень було виявлено, що в гренландських ескімосів серцеві напади трапляються вдесятеро рідше, ніж у мешканців США. Доктор Дж. Дайберг, який робив цей експеримент наприкінці 70-их років, виявив: хоча ескімоси, які брали участь у дослідженні, дотримувалися раціону, багатого на жири холодноводної жирної риби і тюленів, вони мали низький рівень поганого холестерину (ЛПНЩ) і високий доброго (ЛПВЩ)[1].
Риб’ячий жир містить дві дуже важливі жирні кислоти, які людське тіло здебільшого спроможне виробляти самостійно. Однак дехто втрачає таку здатність через хворобу або інші причини. Найбагатшим джерелом цих жирних кислот є жирна холодноводна риба, як-от скумбрія, сардини, лосось, оселедець і трахінот. Жири омега-3 становлять приблизно 15-30 відсотків від усіх жирів у цій рибі. Жирні кислоти омега-3 також виявлено в нежирній рибі, але їх у ній менше.
Жирні кислоти омега-3 неабияк корисні для здоров’я. Вони допомагають знизити рівень холестерину і тригліцеридів, регулюють рівень цукру в крові, а також покращують нейромедіяторні зв’язки, необхідні для доброго функціонування мозку, у тім числі для покращення пам’яти. Зокрема, риб’ячі жири роблять мембрани клітин мозку гнучкішими, зміцнюючи зв’язок між синапсами і в такий спосіб покращуючи мозкову функцію. Давня приказка мовить: «Що добре для серця, добре і для мозку». А ще впродовж століть рибу називали «поживою для мозку».
Риб’ячі жири борються з атеросклерозом, запобігаючи таким чином ішемічній хворобі серця і серцевим нападам. Вони здатні понизити рівень тригліцеридів на 65 відсотків, а також допомагають знизити кров’яний тиск.
Риб’ячі жири послаблюють запалення від ревматоїдного артриту і вовчого лишаю. По суті, вони діють як протизапальний засіб. Суттєво знижують рівень запальних медіяторів уже впродовж місяця. Лейкотрієн В4 – це речовина, що є одним із найсильніших медіяторів болю і запалення в тілі. Рівень лейкотрієну В4 вдається зменшити за допомогою сильних ліків на кшталт преднізону, однак є загроза небезпечних побічних наслідків. Або ж можна понизити рівень лейкотрієну, споживаючи риб’ячий жир. У будь-якому разі я виберу саме риб’ячий жир!
Науковці продемонстрували, що риб’ячий жир полегшує стан недужих на мігрень пацієнтів із псоріязом, астмою, глаукомою, діябетом і багатьма іншими дегенеративними захворюваннями. Може також мати важливу роль у запобіганні кільком видам раку. Риб’ячий жир добре впливає на ейкозаноїди, що належать до імуностимуляторів, – вони послаблюють запалення і зупиняють поширення ракових клітин. Деякі дослідження на тваринах показали, що риб’ячий жир спроможний блокувати ріст і метастази ракових пухлин[2].
Риб’ячий жир доступний у вигляді додатків
Безперечно, Ісус отримував денну дозу риб’ячого жиру з величезного різноманіття продуктів, що були в Його раціоні. Ми маємо змогу діставати риб’ячий жир з риби або спеціяльних додатків. Він широко доступний у формі капсул і в рідинних формах жиру печінки тріски.
Я вважаю, що найбезпечніше вживати капсули з риб’ячого жиру і їсти жирну рибу кілька разів на тиждень. Вживаючи дві-чотири капсули на день, ви одержуватимете стільки ж жирних кислот, якби їли рибу з високим вмістом омега-3 (лосось, скумбрія, оселедець, сардини) двічі-тричі на тиждень. Одна капсула риб’ячого жиру зазвичай містить приблизно 180 мг ейкозапентаєнової і 120 мг дегідроаскорбінової кислоти. Якщо ви маєте недуги, з якими борються будь-які кислоти омега-3, я рекомендую вам вживати більше капсул.
Вибираючи капсули риб’ячого жиру, віддавайте перевагу тим, що мають світлішу оболонку і містять вітамін Е для запобігання згірклості. Я завжди їх пережовую, аби переконатись, що вони свіжі. Якщо капсула риб’ячого жиру має сильний рибний запах, то вона, імовірно, згіркла і непридатна для вживання. Також рекомендую зберігати відкриті пляшечки з капсулами в холодильнику.
[1] J. Dyerberg et al., «Fatty Acid Composition of Plasma Lipids in Greenland Eskimos», American Journal of Clinical Nutrition, 28 (1975), 958-966.
[2] Erasmus, Fats That Heal, Fats That Kill.
