Два найважливіші злаки, що фігурують у Старому Завіті, – це ячмінь і пшениця. Пшеницю згадано у Святому Письмі п’ятдесят один раз. Про пшеничні жнива написано в Бутті 30:14, про ячмінні – у Руфі 1:22.
Пшеницю вважали опорою життя і царицею злаків. Її використовували як міру багатства. Ячмінь, дешевший і рясніший з-поміж цих двох злаків, споживало бідніше населення.
Сім’ю, що мала пшеничний хліб, вважали досить заможною. За часів Ісуса пшениця коштувала приблизно втроє дорожче, ніж ячмінь. Очевидно, нічого не змінилося і сімдесят років потому, коли Іван написав у книзі Одкровення: «І чув я голос посеред чотирьох тварин, який говорив: мірка пшениці за динарій, і три мірки ячменю за динарій; єлею ж і вина не пошкоджуй» (Одкр. 6:6).
Поживна цінність пшениці
Аналіз харчової цінности 30 грамів пшеничних висівок:
| Калорії | 60 |
| Волокна | 12 грамів |
| Жир | 1 грам |
| Калій | 410 міліграмів |
| Вуглеводи | 18 грамів |
| Білок | 5 грамів |
Зародки пшениці багаті на вітаміни В, залізо, магній, цинк, хром, магній і вітамін Е. Лише чверть склянки таких зародків містить п’ять грамів волокон.
Пшеничні висівки – одне з найвідоміших харчових джерел нерозчинних волокон. Це прекрасний засіб, що захищає від запору і здатен його лікувати. Висівки запобігають кишковим інфекціям, геморою і варикозу, а також захищають від раку прямої кишки. На день корисно споживати одну-дві столові ложки пшеничних висівок.
Пшениця як ціле зерно
У біблійні часи із зерна не тільки робили борошно на хліб – його пекли, варили, підсмажували і навіть їли зеленим зі стебла. Зерно мололи, чавили, товкли і сушили, щоб готувати юшку, зернові салати, запіканки і навіть десерти[1].
Булгур – це особлива крупа із пшеничних зерен, що найпоширеніша на Близькому Сході. Щоби приготувати булгур, пшеничні зерна миють, очищають, а тоді сушать. Менші зернини можна варити чи мочити у воді – тоді вони розбухають. Це зерно найчастіше вживають для приготування табулі (також «табуле»), салату, який роблять в Ізраїлі з булгуру, оливкової олії, часнику, лимонного соку, петрушки, зеленої цибулі та інших порізаних свіжих трав[2].
Ще одним різновидом пшеничної крупи, що дрібніша від булгуру, є кус-кус. Із неї також можна готувати табулі й інші салати, але зазвичай її використовують як головну страву чи в запіканках. Кус-кус додають навіть до десертів. Цю крупу легко приготувати, поливши її киплячою водою або злегка проваривши.
Ячмінний хліб багатий на поживні речовини
Хоча й не відомо достеменно, чи їв Ісус пшеничний хліб, ми добре знаємо, що Він споживав ячмінний. Є розповідь про те, як Ісус нагодував п’ять тисяч людей, крім жінок і дітей: Він розламав, благословив і помножив п’ять ячмінних хлібин і дві малі рибини, які приніс туди малий хлопець. Ячмінний хліб також помножив Єлисей – двадцятьма хлібинами він наситив сотню людей (див. 2 Цар. 4:42-44).
Римських гладіяторів подеколи називали hordearii, що означає «ті, котрі їдять ячмінь», бо до їхнього раціону додавали це зерно, аби зміцнити їх перед змаганнями. Ячмінь вважають одним із трьох збалансованих крохмалів (рис і картопля – два інших), що багаті на складні вуглеводи і підживлюють тіло, постійно додаючи енергії.
У деяких регіонах Близького Сходу ячмінь називають «ліками для серця». Він містить волокна, що можуть понижувати ризик захворіти на серцеву недостатність, зменшуючи рівень поганого холестерину, який закупорює судини. Той самий високий вміст волокон регулярно звільняє від запору і запобігає численним проблемам травлення. Він також може гальмувати розвиток раку.
Під час дослідження, яке провели в університеті штату Монтана, група чоловіків додержувалася дієти з високим умістом ячменю. Зокрема, споживали пластівці, хліб, печиво і пампушки, виготовлені з ячмінного борошна. Після того, як ці чоловіки впродовж шести тижнів з’їдали щодня по три порції таких харчів, рівень холестерину в них знизився на 15 відсотків. Ті, хто мав найвищий рівень холестерину на початку дослідження, продемонстрували найвагоміше покращення. У чоловіків з іншої групи, що їли ті самі продукти, однак виготовлені з пшеничного борошна і висівок, не відбулося зниження рівня холестерину.
Шукайте термін «неперлова» на пакунку ячмінної крупи чи борошна. Це означає, що ячмінь необроблений і має високий вміст волокон. Його можна придбати в більшости крамниць дієтичного харчування. Водночас ячмінна крупа, позначена як «перлова», – перероблена і не така ефективна.
Ячмінь є сьогодні на ринку, але його доводиться шукати. Ячмінного ж хліба практично не існує – потрібно пекти самому з борошна, котре вдалося знайти. Більшість ячменю, який тепер вирощують, використовують для годівлі худоби чи виробництва пива і віскі. Рідко їдять власне ячмінне зерно, однак його подеколи додають до супів.
Інші біблійні злаки
У всьому світі понад вісім тисяч рослин є джерелом зерна. І тільки дуже малу частку цих злаків регулярно споживають американці. Найпоширеніші злаки – це пшениця, рис, кукурудза та овес. В Ізраїлі часів Ісуса не споживали рису, кукурудзи і вівса.
У Біблії, крім пшениці та ячменю, є згадки також про просо і жито. Просо згадано у Святому Письмі один раз (Єз. 4:9), однак воно має перевагу над пшеницею, кукурудзою і рисом за вмістом протеїну. Зазвичай просо містить 10-12 відсотків білка. Також має високий вміст мінералів і легко перетравлюється. Це витривала рослина і може рости на багатому й бідному ґрунті. Їй треба небагато вологи. Позаяк алергія на пшеницю – одна з найпоширеніших в Америці, то просо – це добра альтернатива. У просі немає клейковини, яка є головною причиною харчових алергій. Чимало крамниць дієтичного харчування продають просяний хліб. І хоч як це прикро, але більшість виробленого просяного зерна використовують як корм для птахів, зокрема курей. Хіба не цікаво, що ми годуємо птахів кращим зерном, ніж їмо самі?[3]
Жито – це ще один злак, згаданий у Біблії. Воно містить клейковину, але в ньому її значно менше, ніж у пшениці. У житі приблизно 20 відсотків протеїну і багато волокон.
Воно має велику кількість мінералів магнію, заліза і калію. Також містить вітаміни В та інші мінерали. Більшість житніх хлібів, які є в продажу, виготовляють із борошна вищого ґатунку, себто рафінованого, і його зазвичай змішують з обробленим пшеничним борошном. Чистий житній хліб знайти важко. Він майже чорний і дуже поживний та пахучий.
[1] Globe Communications Corporation, Healing Foods from the Bible (Boca Raton, Fla.: American Media Mini Mags, Inc., 2001), 85.
[2] Nathan, The Foods of Israel Today.
[3] Rex Russell, What the Bible Says About Healthy Living (Ventura, Calif.: Regal Books, 1996).
