Туринська Плащаниця

У Турині (Італія), у соборі Святого Іоанна Хрестителя зберігається лляне полотно, в яке, згідно з переданням, Йосиф Аримафейський загорнув тіло Ісуса Христа після Його хресних страждань і смерті (Мф. 27:59-60).

Цей саван, який більш відомий як Туринська Плащаниця, зберігається в Турині понад чотириста років, через що і отримав таку назву.

Стосовно Туринської Плащаниці існують різні думки:

  • Частина віруючих упевнена, що на плащаниці – дійсно відтиски лика та тіла Христових.
  • Інша частина віруючих посилаючись на Христові слова: “Блаженні ті, що не бачили й увірували” (Ін. 20: 29), – ігнорує її.
  • Атеїсти і просто скептики заперечують її автентичність, стверджуючи що це середньовічна підробка.
  • Більшості людей, усе як завжди байдуже.

Католицька церква офіціально не визнає плащаницю справжньою, але вважає її важливим нагадуванням про Страсті Христові. Багато першоієрархів Католицької Церкви вважає, що це дійсно похоронний саван Христовий.

Православна церква не має офіційної позиції відносно її достовірності; ряд церковних діячів вважає її справжньою.

Так що ж являє собою Туринська Плащаниця? Чому стільки років навколо неї не вщухають вирувати усілякі домисли та чутки? Спробуємо в цьому розібратися.

Опис Плащаниці

Це досить велике полотно прямокутної форми завдовжки 4 м. 41 см. і завширшки 1 м. 13 см. Має золотисте-коричневе забарвлення.

Полотно щільне і міцне, виткане з чистого льону. Щільність переплетень тканини близько 34/100 мм. Це більше, ніж у звичайних полотнах, які використовуються для покриття матраців. Тканина м’яка і легко складається. Вага близько 2,45 кг.

На Савані (Плащаниці) віддрукувалося зображення загорнутого в неї людського тіла. Вже більше 100 років ніхто з її дослідників не може сказати, яким чином відбитки з’явилися на тканині.

Так на ній є добре видимими два образи голого чоловічого тіла в повний зріст. На одній половині Плащаниці – образ чоловіка із складеними попереду руками і ногами, що рівно лежать; на іншій половині – те ж тіло зі спини. На тканині є сліди синців на голові, сліди крові на зап’ястках і ступнях ніг, сліди від ударів батогів на грудях, спині і ногах, велика кривава пляма від рани в лівому боці. Історики і патологоанатоми дійшли висновку, що людина на Туринській плащаниці була розіпнута відповідно методиці, що існувала в Древньому Римі.

Образ на Плащаниці не яскравий, але досить детальний, золотисто-жовтого кольору різної міри насиченості. Неозброєним оком можна розрізнити риси обличчя, бороду, волосся, губи, пальці. Спеціальні дослідження показали, що зображення абсолютно правильно передає особливості анатомії людського тіла, чого не вдається досягти в зображеннях, створених рукою художника.

Дослідження Плащаниці

Плащаницею світ по-справжньому зацікавився після того, як 25 травня 1898 року археолог і фотограф-любитель Секондо Піа вперше її сфотографував. Ним було зроблено 2 фотознімки, які стали для всіх сенсацією та причиною суперечок, які тривають і досі.

Секондо Піа та негатив лику з Плащаниці

Як фотограф Піа знав, що на негативі все представлене у зворотному вигляді, тобто ясні поля повинні бути темними і навпаки. Як правило, негатив не дає повної картини і лише після проявлення створюється нормальне зображення.

У випадку ж Плащаниці негативне відтворення виявилося позитивним, що дозволило розгледіти не лише в обличчі, але і у фігурі такі деталі, які раніше побачити було неможливо. Після цього сенсаційного відкриття Плащаниця стає предметом постійного дослідження науковців та істориків. Відбувається це як з боку віруючих у Христа людей, так і з боку запеклих атеїстів.

Фотознімок Плащаниці (ліворуч) та його негатив (праворуч)

Перша зйомка Плащаниці телекамерами відбулася 23 листопада 1973 р. До цієї події мало хто в християнському світі знав про її існування. Для безпосередніх наукових досліджень Плащаницю відкривали лише один раз – у 1978 році (окрім тих випадків, коли учені давали свої рекомендації про методи її зберігання), усю решту часу гіпотези будувалися на дослідженні фотографічних зображень.

Дослідження Плащаниці в 1978 році

Сорок учених різних спеціальностей (фізики, біохіміки, біологи, експерти з криміналістики і медицині), об’єднані в міжнародну групу, упродовж п’яти діб, або 120 годин, змінюючи один одного і використовуючи найдосконалішу техніку, досліджували Плащаницю. Результати наукових досліджень в 1978 році показали:

  • По-перше, образ на Плащаниці не є результатом внесення до тканини яких-небудь барвників. Зміна кольору викликана хімічною зміною тканини, можливо, опіком.
  • По-друге, фізичні і хімічні дослідження підтвердили, що плями – кров’яні, і з’явилися вони раніше, ніж основний образ. Кров проникла глибоко в тканину, а образ “написаний” лише в тонкому поверхневому шарі.
  • По-третє, на тканині виявили частки пилку різних рослин, характерних тільки для Палестини, Туреччини і Центральної Європи, тобто якраз тих країн, де, як на думку істориків, побувала Плащаниця.
  • Четверте важливе відкриття показало, що інтенсивність кольору на ній залежить від відстані між Плащаницею і тілом у момент появи образу. Тобто, на Плащаниці передана тривимірна форма людського тіла, а не тільки негативне зображення.

Отже, за відпущені 120 годин безперервної роботи учені з’ясували природу зображення і природу плям крові на ній. Проте пояснити механізм виникнення образу не вдалося.

Дослідження Плащаниці в 1978 році

Зображення, яке не можна пояснити

Сучасні учені експериментально і за допомогою комп’ютерного моделювання досліджували всі гіпотези про те, що могло б викликати зміну хімічної структури тканини Плащаниці і тим самим створити на ній образ. Проте даних, отриманих у дослідженнях 1978 року, виявилося достатньо, щоб спростувати всі наявні гіпотези відносно появи образу. Виникла ціла наука – синдологія (від грецького синдон – плащаниця).

Ученим-фізикам не вдалося досі лабораторним шляхом повторити існуючі на плащаниці сліди. Їм навіть важко виявити природні причини, через які вони могли виникнути.

Деякі учені висунули гіпотезу, що негативне зображення на Плащаниці з’явилося від сильного потоку світла, коли звичайна тканина сама стала як би “фотоплівкою”. Але для отримання такого зображення потрібний більший потік світла, ніж при ядерному вибуху в Хіросімі, при цьому сама тканина, звичайно, повинна була згоріти. Проведені дослідження привели учених до думки про те, що цей потік світла не був природного походження, тобто він не підкорявся законам фізики – законам дифузії чи законам поширення світла.

Єдиним розумним поясненням цьому явищу є те, що джерелом такого “невідомого світла” було загорнуте тіло і спалах тривав тисячну частку секунди, викликавши тим самим процеси, які далі розвивалися природним чином. Таке, на думку учених, могло статися лише при воскресінні Христовому.

Але варто відмітити, що чи являється Туринська Плащаниця справжньою чи ні – віра в Божественність Ісуса Христа не залежить від цього жодним чином.

Підготував Михайло Лукін

Попередній запис

Чому люди не приймають Христа

Лик Христа з Туринської Плащаниці за реконструкцією американського агенства NASA "Світло прийшло у світ, а люди ... Читати далі

Наступний запис

Плащаниця Господа нашого Ісуса Христа

Собор Іоанна Хрестителя в Турині, де зберігається Плащаниця "Ось лежить Цей на падіння і на піднесення ... Читати далі