Радість у біді

Наш світ – справді занепалий. Це місце зовсім не щасливе. Проте Бог каже нам радіти завжди (див. 1 Сол. 5:16).

Люди інколи питають мене, як взагалі можна дякувати Богові, коли вони втратили те, що було осердям їхнього щасливого життя. Вони страждають і потребують відповідей. Досконалу відповідь знаходимо в Божій дивовижній обітниці, що все буде співдіяти нам на добро, якщо ми повіримо в Нього.

Те, у що ми віримо, може сповнити нас радістю, навіть якщо нас спіткають найважчі труднощі. Я бачив, як впадають у відчай християни, коли приходить горе. Також я бачив, як християни міцніють у вірі, коли стається найстрашніше.

Учні по-справжньому любили Христа і хотіли, щоб Він залишився з ними. Але Ісус сказав їм, що мусить покинути їх. Учні сприйняли це як велике горе, але нині ми розуміємо, навіщо то було потрібно! Це чудовий приклад, як Бог бере трагедії та обертає їх на добро. І те саме Він хоче робити з горем, що приходить до нас із вами.

Як же віднайти радість, переживши велике горе? У Біблії знаходимо неймовірну відповідь, яка описує особливе благословення, яке Бог приготував для нас:

Ті, що надіються на Господа, оновляться у силі: піднімуть крила, як орли, потечуть – і не втомляться, підуть – і не зморяться. (Іс. 40:31)

Старші люди дуже виснажуються, коли біжать. А чи можливо інакше? Щоб відповісти на це питання, треба зрозуміти, що означає «виснажитися».

Молоді люди біжать і втомлюються, але не виснажуються! Вже за хвилину вони готові бігти знову. Старші можуть бігти знову за рік чи два – або, можливо, ніколи.

Ті, хто не вміє приймати радість, стають не просто втомлені, коли переживають горе; вони стають «виснажені». Вони терплять це горе місяцями і навіть роками. Щодня вони виснажуються дедалі більше.

Ті, хто вміє приймати радість як дар від Бога, мають швидко одужати. Чому? Тому що вони знають, що Бог усе обертає їм на добро. Одужання – це невід’ємна частина віри. Я бачив, як цей принцип діє в моєму житті, а також у житті інших. Бог дав нам радість, щоб допомогти отямитися після нещастя!

Наші очі тішать нас, коли ми бачимо щось приємне, а за допомогою вух ми чуємо приємні звуки. Але все це непостійне: краєвиди міняються, звуки згасають, і ми можемо втратити зір та слух. Ми маємо багато чуттів, що тішать нас, але ця книжка не про це. Боже Слово розповідає нам про радість, що сповнює наші серця. Ця радість не минає ніколи. Вона триває, коли зникають дочасні втіхи.

Зазвичай ми отримуємо радість від того, що нам до вподоби, що ми любимо. Любов, як і страх, може бути не на своєму місці. Ми не пізнаємо повноту Божої радости, якщо любитимемо щось чи когось більше, ніж любимо Бога. Біблія об’являє істини, які інколи важко – але важливо – нам осягти.

Не любіть світу, ні того, що в світі. (1 Ін. 2:15)

Чимало людей не мають нічого, крім тимчасового щастя, і вони почуваються спустошеними, коли те щастя забирають у них.

Коли вмирає той, кого ми любимо, життя може стати нестерпним, якщо усе наше щастя було в тій людині – хай то буде дружина, дитина, батько чи друг. Бог хоче, щоб ми мали внутрішнє щастя, яке залежить від Нього – а не від людей чи речей. Якщо ми щось любимо, то важко бути щасливими, якщо ми позбавлені цього. Інколи ми повинні пережити втрату «справ цього світу», аби зрозуміти, що у своєму щасті покладалися на них.

Мені завжди подобалися собаки, і я багато навчився, тренуючи їх. Вони люблять їжу, а надто добру, соковиту кістку. Чи пробували ви колись забрати кістку від великого, невченого, голодного собаки? Пси хапаються – і б’ються – за все, що втішає їх чи заспокоює їхній голод. Ми з вами так само хапаємося за все, що дарує нам насолоду.

Який найкращий спосіб забрати в собаки кістку?

Шматок м’яса!

Ісус прийшов нам дати щось значно краще, ніж «кістки», за які ми хапаємося. Він хоче відвернути нашу увагу від тимчасового щастя цього світу і привернути її до вічної радости, яку Бог замислив для нас. Він знає, що коли ми зосередимося на Божій волі, то не будемо подібні до собаки, що схопився за кістку.

Ми можемо навчитися мати більше Христової повноти, а тоді ділитися цим життям з іншими, які нещасливі й «голодні».

Життя нелегке. Труднощі, стрес, трагедії чекають на нас. А що, коли Бог зробив радість доступною для нас, незалежно від інших людей чи речей? А що, коли Він хоче подарувати нам щастя, яке навіть більше від того, що ми пережили будь-коли?

Божа радість могутня. Вона могутня, тому що це таємна Божа зброя.

Божа надприродна радість – це не результат гарної музики, захопливої проповіді або чогось дивовижного. Його «таємна радість» приходить тільки через віру в обітниці, які дав нам Ісус.

Уперше я пережив Божу таємну радість, коли спромігся повірити, що то Він сповнює мене Своїм Святим Духом. Я сміявся, навіть не знаючи чому – радість просто плила з мого нутра. Святий Дух зненацька переповнив мене. Ця нестримна радість тривала кілька годин. Мені було лише сорок два роки, і ніхто ніколи не казав мені, що така всеосяжна радість можлива.

Інший досвід нестримної радости я пережив тоді, коли Бог навчив мене дякувати. Ніщо в цьому світі не мотивувало такого досвіду. Святий Дух знову переповнив мої почуття та емоції великою радістю, і тривала вона понад тридцять хвилин.

Відтоді – а вже минуло понад сорок років – я навчався того, як усі ми, Божі діти, можемо приймати Його радість.

Я пізнав силу радости, що діє в моєму житті, а також бачив, як вона діє в житті інших людей, і я безупину дедалі більше усвідомлюю, яка вона могутня. Бог використовує її, щоб досягти Своєї найвищої мети. Він хоче, щоб усі люди пізнали Ісуса як свого Спасителя (див. Рим. 1:16 і 2 Пет. 3:9). Радість, до якої ми маємо доступ як Божі діти, притягує невірних до Нього більше, ніж усе інше!

Попередній запис

Чи Бог зраджує вас?

Ступаючи по галявині, ви не знищите назавжди пагіння трави. Уже незабаром воно бадьоро підніметься знову. Але якщо постійно ходити однією ... Читати далі

Наступний запис

Що справжнє?

Лукаве серце людське найбільше і вкрай зіпсоване; хто пізнає його? (Єр. 17:9) Які ж невтішні це слова. Чому хтось так ... Читати далі