Жодних проблем

Ви чули, як говорять жартома: «Диявол підбурив мене це зробити». Чи відчували ви колись, як злі сили спокушають вас? Вони не шепочуть на вухо якісь поради – просто з’являється потяг вчинити щось хибне.

Інколи ми відчуваємо провину, хоча й не маємо для цього причин. Злодій намагається украсти так, щоби його не помітили. Винуваті думки приходять до нас так непомітно, що ми навіть не здогадуємося про їхнє зовнішнє джерело. Іноді люди кажуть мені, що почуваються дуже винними, після того як попросили в Бога прощення. Вони живуть у своїй вині, замість того щоб жити в Божому прощенні.

Сатана проникав у думки жінок і чоловіків упродовж тисяч років, і він знає, як найкраще отруїти наш розум – так, щоб ми цього не розуміли. Коли Петро дорікнув Ісусові, що Той хоче йти до Єрусалима, де Його можуть убити, Ісус вельми суворо заговорив до Петра, знаючи, що насправді через учня промовляє сатана. Петро несвідомо дозволив сатані контролювати свої думки і тому стривожився. Пам’ятайте, що саме сатана прагне нас змусити до тривоги. Ісус каже не тривожитися ні про що (див. Ін. 14:1).

Іноді думки, що походять від нашого ворога, легко розпізнати. Наприклад, чи ви колись, стоячи на балконі високої будівлі, відчували спонуку зістрибнути? У вас не було жодного бажання накладати на себе руки, але ця думка все одно приходила до вас.

Подумайте, як це чудово, що ми можемо мати також думки, що походять від Святого Духа! У Діяннях апостолів Святий Дух дав учням особливі настанови про те, що вони мають робити. Ми також повинні дізнатися, як прийняти настанови Святого Духа, оскільки Його місія полягає і в тому, щоб навчити нас пізнавати радість, яку приніс нам Ісус.

Ісус знав, що нам буде нелегко усвідомити всю велич того, що Він дає нам, а тому заохотив нас цією обітницею:

Коли ж прийде Він, Дух істини, то наставить вас на всяку істину… (Ін. 16:13)

Не вагайтеся просити Святого Духа провадити вас.

Ісус прийшов запросити нас до взаємин із Богом, яких ніхто ніколи не мав і які приведуть до щастя, котрого не мав ще ніхто в цьому світі! Він сказав:

То дух, що оживлює, тіло ж не помагає нічого. Слова, що їх Я говорив вам, то дух і життя. (Ів. 6:63)

Ісусові слова повертали зір сліпим і життя мертвим, вони відповідають на наші питання! Що більше ми розуміємо Його слова, то глибшою стає наша радість. Може здаватися, що природно є зосереджуватися на матеріяльному світі, але тоді ми не усвідомлюватимемо свої духовні сили.

Поміркуйте про таке: ми зазвичай бачимо світ з висоти півтора-двох метрів. Коли ми летимо в літаку, то бачимо світ з висоти кількох кілометрів. І якщо коли-небудь нам пощастить подорожувати на космічному кораблі, то ми побачимо світ із цілком іншої висоти.

Ісус бачив і розумів наш світ з Божого погляду. Він знав, що духовні сили реальні. Він знав, що Божа радість і мир не залежать ні від чого, що відбувається довкола нас. Коли ми навчимося дивитися на життя Його очима, то зможемо більше тішитися благословеннями, які Він прийшов дати нам.

У молодості я надіявся, що моє життя складатиметься з усіляких добрих речей. Коли зі мною траплялося «погане», мої погляди змінилися. Я не бачив причин для радости, тому що мій життєвий досвід був не таким, як я того хотів.

Люди не повелися з Ісусом добре; Його життя не було «справедливим». Але Він вірив: що Бог не замислив би для Нього, це буде найкраще. По суті, Він дивився на все з цілком іншого погляду, ніж я колись.

Спробуйте уявити собі, яким Ісусові здавався цей світ. Господь бачив наші проблеми цілком інакше, аніж ми. Коли Ісус дивився на недужих людей, Він не бачив їх недужими. Він бачив, як вони повертають собі здоров’я. Дивлячись на померлих, він бачив, як вони воскресають із мертвих. Він зціляв каліцтво й недугу, промовляючи слово. І коли наказував мертвим воскресати, вони воскресали!

Якою б не була проблема, Ісус бачив її розв’язаною. Він ніде не бачив… жодних проблем. Чи можемо ми з вами навчитися цього? Він сказав, що так.

Спершу Його учні, мабуть, думали: «Цього Він напевне ніколи не зробить». Згодом, навчившись слухати голос Святого Духа, вони бачили світ дуже подібним до того, яким бачив його Ісус. Вони почали творити чудеса і писати слова, які зараз допомагають нам вірити Богові. Учні навчилися, як того і сподівався Ісус! Ми з вами також можемо навчитися дивитися на проблеми, як Він. Рішення залежить від нас.

Вміння бачити більше Божих дарів цілком можна порівняти з поглядом на світ із космосу. Ми можемо розповісти іншим, що ми бачимо, але вони можуть не розуміти, поки також не «дістануться туди». Пам’ятайте, ніхто не потрапляє в космос, поки не знайде корабля, який спроможний довезти його туди. Ісусові слова і є таким кораблем.

Ісус сказав нам ніколи ні про що не тривожитися (див. Ін. 14:27). Для багатьох із нас це початок дороги.

У якийсь момент мені видавалося, що життя на землі – велика помилка. Навіщо мені жити, коли все виглядає таким безнадійним?

Як бачимо, Бог не створив ідеального світу для Ісуса, в якому Той мав жити, але дав Йому змогу виконати Свою місію. І виглядає, що саме такий замисел Бог має і для нас із вами! Ми також живемо в недосконалому світі, але Бог дав нам змогу звершити ту місію, яку призначив нам.

Врешті-решт я зрозумів, що Ісус дає нам змогу жити в цьому світі, не перебуваючи під Його владою. Ісус хоче простоти, а не складнощів. Він навчав нас ставати, як діти – спроможними вірити.

Коли Фома зрештою зміг побачити і торкнутися Ісуса, його пройняв захват! Саме тоді учень повірив, що Ісус воскрес із мертвих. Але Ісус сказав йому, що було би краще, якби він повірив, не бачивши. Можна вірити, що Ісус з нами, навіть коли ми бачимо мало доказів того, що це так. Доказ приходить як наслідок нашої віри.

Щодня я переконуюся, що не мушу бачити Христа своїми очима або чути Його своїми вухами, щоби пізнати Його радість. Такий досвід – це природний наслідок простого кроку віри:

До того знаємо, що тим, які люблять Бога, покликаним з Його волі, усе сприяє для добра. (Рим. 8:28)

Ісус любив Свого Отця і тепер повіки сидить по правиці Бога. Апостоли багато страждали, але їх шануватимуть у вічності як людей, що поширили Христове Євангеліє по всьому світу.

А тепер наша черга. Ми також переживаємо труднощі і страждання. Але ми також можемо отримати чимало добра. Бог хоче, щоб ми зрозуміли:

І яка безмірна велич могутности Його в нас, що вірують за діянням превеликої сили Його. (Еф. 1:19)

Подумайте: та сама сила, яка воскресила Ісуса з мертвих, хоче допомогти тепер і нам з вами! Яка чудова причина для радости!

Достоту, як кульгавий чоловік, якому Ісус сказав: «Встань, візьми постіль твою і ходи», ми можемо узяти всі свої проблеми та піти! Кульгавому чоловікові було нелегко повірити в те, що він може встати. Кінець кінцем, якби він спробував і впав би долілиць на землю, люди насміхалися б і глузували би з нього. І нам нелегко повірити в те, що Бог далі, далі і далі може наповнювати наші серця своєю радістю. Але Його дар настільки щедрий і могутній, що Він невпинно даруватиме його всім, хто вірить у Нього.

Що частіше ми відмовляємося тривожитися через клопоти цього світу, то ближче підходимо до розуміння, як Ісус давав Собі раду зі всім, що відбувалося з Ним. Він бачив наш світ Божими очима. І це давало Йому силу! Він сказав, що і ми можемо мати Його силу. Крок за кроком ми можемо дедалі більше уподібнюватися до Нього. І на цьому шляху відчувати, як Його радість діє в нас.

Попередній запис

У глухому куті?

Яке ваше становище за «шкалою щастя»? Можливо, ви навіть не хочете знати цього – зі страху опинитися десь унизу. Можливо, ... Читати далі

Наступний запис

Чи Бог зраджує вас?

Ступаючи по галявині, ви не знищите назавжди пагіння трави. Уже незабаром воно бадьоро підніметься знову. Але якщо постійно ходити однією ... Читати далі