Життя в ідеальній вигоді

Хлопчик повернувся додому після першого дня в школі і сказав батькам: «Як же я радий, що все це скінчилося». Коли ті спитали його, що він має на увазі, він відповів: «Я радий, що більше не треба ходити до школи».

«Ти мусиш іти і завтра до школи», – повідомили вони.

«Але ж ви казали мені, що коли я піду до школи, то виросту розумний. Я пішов до школи, тож тепер виросту розумний».

Ставши християнами, ми отримуємо нове життя в Христі. Ми хотіли би користуватися усіма вигодами, не виконуючи того, чого навчав нас Ісус, однак нове життя в Христі означає наслідувати Його і вчитися чинити так, як бажає Він. Це наша дорога до постійно зростаючої радости.

І так само, як ми вправляємо свої м’язи, потрібно…

…рости в благодаті і пізнанні Господа нашого і Спасителя Ісуса Христа. (2Пет. 3:18)

Ми або вчимося практикувати радість, щоби завжди радуватися в Господі, або вдаємося в негатив, і наша духовна сила поступово підупадатиме.

Коли велика хвиля переслідувань вигнала вірних з Єрусалиму і порозкидала їх на сотні кілометрів, духовна сила мала щонайбільшу вагу (див. Діян. 8:1,4). Петро хотів заохотити цих юдейських християн. Він писав їм:

Щоб випробувана віра ваша виявилася коштовнішою за золото, що гине, хоч і очищається вогнем, на похвалу і честь і славу під час об’явлення Ісуса Христа. (1Пет. 1:7)

Ми з вами зазнаємо різних випробовувань, щоб переконатися, чи наша віра міцна й чиста.

Футбольний тренер дає команді те, чого вона потребує, – працю і ще раз працю. Вправи і ще більше вправ. Тільки тоді вона матиме шанс перемогти суперника. Бог зміцнює нас так само.

Одного дня вірні в Христі почують: «Гаразд, добрий і вірний рабе!». Повіривши, що ми призначені для вічности, яка є досконала, ми можемо радісно додержуватися Ісусових правил тут на землі. Якщо Він каже співати, коли всі навколо плачуть, ми маємо право це робити. Якщо Він каже: «Вірте Мені», коли всі навколо сумніваються, ми можемо вірити Йому, хай що там відбувається. Навіть якщо нас спіткала важка недуга, намагаймося якнайбільше вірити, що Він діє нам на добро.

Пам’ятаєте, як Ісус витягнув Петра з води, коли той потопав? Петро тонув не тому, що був поганою людиною, а тому що його страх став більший, ніж віра в Ісуса. Ісус перебуває поряд із нами точно так само, як був з Петром, і Він хоче, щоби ми навчилися вірити Йому.

Одного дня, сподіваюся, я зможу сказати разом із Павлом: «Подвигом добрим я змагавсявіру зберіг». І якщо Біблія каже: «Мерліне, ти мусиш бути сильним і боротися», це мене стривожить, бо я знаю, що не такий сильний, яким мав би бути. Але Біблія каже:

Зміцнюйтесь Господом і могутністю сили Його. (Еф. 6:10)

Ми можемо «зміцнюватися Господом і могутністю сили Його»! Його сила нам доступна, коли ми віримо в Нього.

Якщо оцінювати себе за власними здібностями, то рано чи пізно ми відчуємо, що не спроможні стати тими, ким повинні бути. Чимало людей живе з цим гірким відчуттям приречености на невдачу. Але коли ми повіримо в Ісусову обітницю задовольнити всі наші потреби (див. Флп. 4:19), то зможемо повірити в те, що Бог знайде спосіб звершити Свою волю щодо нас.

Склянка може бути або напівповною, або наівпорожньою. Щодня ми обираємо, як сприймати життя. Ми ухвалюємо це рішення так часто, що воно вкорінюється в нас, і ми навіть не усвідомлюємо, що приймаємо його. Але Бог знає, і Йому важливо, аби ми вчилися вірити Йому. Без цієї віри ми ніколи не одержимо благословень, які призначені тим, хто Йому вірить.

Якби я міг ступити лише на першу сходинку, то став би скаржитися, що не можу ступити на другу. Якби я міг ступити на другу, то став би нарікати на те, що не можу ступити на четверту. Такою є упала природа людського роду. Ми схильні до нарікань, і так завжди було. Наша гріховна природа спонукає нас шукати провину в собі та інших людях. Мета сатани – змусити кожного скаржитися на все.

Ісус розповів нам про вдячність і віру в Бога. Він прийшов у світ із посланням радости. Він сказав людям: розплющте очі; устаньте й ходіть; ідіть по воді; нагодуйте голодного; зціліть недужого. Він наголосив на тому, що ми могли б робити, якби вірили (див. Мк. 9:23).

Коли з’явилася загроза, Ісус сказав, що нічого з Ним не станеться, якщо на те не буде Божої волі. Він відмовився стати жертвою будь-чого і будь-кого. На хресті Він попросив Бога простити тим, хто хотів убити Його. Він помер, але не тому, що люди хотіли вбити Його. Згідно з волею Отця, Ісус віддав Свого духа Богові, і Його тіло померло. Він ніколи не був жертвою.

Ісус покликав нас із вами ніколи не бути жертвою людей чи становища. Пізнайте цю істину, і ви зробите велетенський крок до розуміння, як впоратися з усім, що відбувається тут на землі. Бог має владу над недугою, хворобами і самим життям (див. Пс. 139:1-16). Коли ми віримо в це, то добровільно віддаємо себе під Його владу.

Тоді чому недуга приходить до нас?

Коли гріх увійшов у світ, разом з ним прийшли недуги, хвороби і смерть (і нарікання теж). Коли я йду, одна моя стопа болить. Зауважте, я не сказав, що мене не болять коліна і стегна. Ми схильні наголошувати на тому, що болить. Ми недужі, втомлені або бідні. Чому? Тому що наша склянка здається нам напівпорожньою. Допоки ми наголошуватимемо на цьому, наша радість і мир будуть вкрай обмеженими. І наша віра не пануватиме над нашим життям.

Годі стогнати й жалітися, що час вставати вранці. Кажіть: «Дякую, тобі, Боже, пора вставати», – і це буде актом віри. Коли тіло переконує нас скиглити: «Який же я нещасний», або: «О ні, знову треба йти на роботу», воно затягує нас у горе. У вас є стільки причин для вдячности: ви маєте роботу, спроможні працювати і маєте дах над головою. Довіра до Бога в таких простих речах може здаватися неважливою, але мале додається до великого.

Ісус навчав учнів, як важливо вірити в те, що Він призначив їм якнайкращу долю. Він навчав їх не боятися бурі, навіть якщо їхній човен почне тонути. Він хотів, аби вони вірили, що не потонуть, навіть коли вони стояли на воді. Не потонуть? Як так могло бути? Сила тяжіння завжди тягнула їх униз. Але Ісус показав їм, що це можливо.

Мабуть, ми ніколи не навчимося ходити по воді, однак можемо навчитися, як завжди радуватися в Господі. Ісус сказав, що ми ніколи не потонемо, попри, здавалося б, беззаперечні сили, що тягнуть нас униз. Навчімося вірити, що наша склянка завжди напівповна!

Біблія навчає нас, як перемагати в грішному, упалому світі. Святе Письмо каже, що ми можемо бігти, але не втомлюватися. Як так може бути? Той, хто «втомлюється» біжучи, не думає, яке це благословення – мати змогу бігти! Орієнтуючись у своєму мисленні на те, що ми не маємо, ми приречені на багато нещастя.

Майте на увазі, що намагання контролювати свої думки призведе до запеклої духовної боротьби. Звичка скаржитися – це фортеця, якою не бажає поступатися сатана. Сатана прагне переконати нас у тому, що ми не спроможні контролювати свої думки, адже тоді він матиме більше влади. На жаль, чимало людей зайшли в облуду: вони впевнені, що їхнє особливе прагнення до чогось настільки сильне й нестримне, що вони вже нічого не можуть вдіяти – окрім, як хотіти.

Спокуса мати й робити те, що ми хочемо, не стала такою великою випадково. Вона з’являється поволі й поступово. Спершу ми не відчуваємо спонуки робити щось цілком хибне, як-от пограбування банку. Ні! Це відбувається не відразу. Це починається з на перший погляд дріб’язкових речей, на які ми мало зважаємо і які скоро забуваємо. Наприклад, син обіцяє матері, що винесе сміття. У той момент він має намір додержати обіцянки. Але коли приходять друзі, він, натомість, вирішує піти гуляти з ними. Так само відбувається з нами. Коли щось стає незручним чи неприємним, ми вибираємо те, що в той момент нам найприємніше.

І таке догоджання собі легко обертається на спосіб життя. Поступово, але невблаганно, ми прирікаємо на страждання себе та інших.

І якщо ми не зважимося на кардинальну зміну в прийнятті рішень, то будемо лише копати собі ще глибшу яму.

Ще одна проста ілюстрація – це те, як ми обираємо, що їсти і що пити. Багато років хибний вибір, здається, ніяк не загрожує нашому здоров’ю і щастю. Але згодом з’являються перші тривожні ознаки того, що не все гаразд. Як же позбутися звички споживати те, що ми хочемо? Це не так легко, і це може підтвердити чимало людей!

Щоби позбутися якоїсь звички, зазвичай потрібна допомога. Можливо, доведеться прочитати книжку на зразок цієї. Безсумнівно, усі ми потребуємо допомоги, навчаючись, як бажати того, що для нас найкраще.

Ми всі розуміємо, що певні думки шкідливі, а подекуди й хибні, але ми вже звикли до свого способу мислення і нам комфортно з ним. Ми можемо прийняти його як щось природне і щиро вірити, що не маємо влади над своїми думками.

Аж ніяк не хибно критично ставитися до себе, але коли самокритика робить нас нещасними, ми можемо втручатися в Божі задуми щодо нас. Він хоче, щоб ми були впевнені в Ньому та раділи. І ми це можемо, тому що коли Ісус діє в нас, ми можемо все, що просить від нас Бог (див. Флп. 4:13).

Можливо, декому з нас доведеться довше, ніж іншим, досягати поставленої мети, але завдяки цьому ми можемо отримати ще більше радости! Якщо наш розум зосереджений на тому, що «Бог діє мені на добро», це означає, що Він бере ті здібності, які Він нам дав, і допомагає нам стати такими, якими Він сотворив нас.

Ми можемо оцінити свою зону комфорту від 1 до 100, де 100% – це ідеальний комфорт. Більшість ніколи не була в ідеальній зоні комфорту; ми живемо, переважно, у 50-відсотковій зоні. Ми цілком спроможні піднятися вгору, й Ісус прийшов показати нам, як це зробити. Деякі християни зупинилися на своєму рівні щастя (склянка напівпорожня). Вони переконані, що єдиний спосіб змінити свій внутрішній стан – це змінити щось у своєму середовищі. Сатана може інколи (з Божого дозволу) маніпулювати нашими обставинами, але Біблія навчає нас, що зазвичай саме нам належить змінюватися – а не нашим обставинам.

Ісус жив у досконалій зоні, і Він запрошує нас наблизитися до Нього. Вірте мені чи не вірте, але вибирати нам.

Думки на кшталт «зі мною погано поводяться» можуть вкоренитися в нашому розумі і стати другою натурою. Вкрай важко радіти, якщо з нами поводяться погано. Правду кажучи, завжди будуть люди, що ставляться погано до інших. Але ми з вами можемо ізолювати себе від них! Ми можемо віддати себе в руки Творця і, як Ісус, повірити, що Бог на 100% відповідає за все, що будь-хто робить із нами. Чи не перебільшені ці сподівання? У природному світі так. Але Ісус показав нам надприродний шлях:

Ти не мав би наді Мною ніякої влади, якби не було тобі дано звище. (Ін. 19:11) (будь ласка, прочитайте цей стих кілька разів).

Ми не маємо віри, яку мав Ісус, однак наша впевненість може зростати. Ми можемо переосмислити ту владу, яку, на нашу думку, мають над нами інші. Наприклад, якщо водій іншого автомобіля грубо «підрізає» нас, ми можемо усміхнутися й подумати: «Бог дозволив тобі це зробити, щоби й ти міг навчитися тішитися і радіти». Ми можемо радіти, навіть коли лише намагаємося зрозуміти переваги, які запропонував нам Ісус. Павло писав:

Чи життя, чи смерть, чи сучасне, чи майбутнє – все ваше. (1Кор. 3:22)

Павло щиро вірив у те, що писав, засвідчивши це своїм життям:

Прийшли деякі юдеїІ, підбуривши народ, побили Павла камінням і витягли за місто, вважаючи його мертвим. Коли ж ученики зібра­лись біля нього, він устав і пішов до міста. А другого дня пішов із Варнавою до Дервії. (Діян. 14:19-21).

  • Юрба убивць.
  • Каменувала Павла.
  • Думали, що він мертвий.
  • Витягнули його за місто.
  • Він устав. Повернувся назад до міста.
  • І вирушив у Дервію наступного дня.
  • Практикуйте те, що проповідуєте!

Лікар Лука подає це як звичайний день у житті Павла – чоловіка, який написав: «Чи життя, чи смерть… – все ваше».

Очевидно, що нам багато належить навчитися. Але навіть навчаючись поволі, ми можемо тішитися тими можливостями, які дав нам Бог!

Ми можемо стати щасливими людьми, якими замислив сотворити нас Бог. Ми можемо бути щасливішими, ніж були кілька хвилин тому, і ще щасливішими при кожній наступній нагоді!

Попередній запис

Чи ви маєте якісь скарги?

Бог бажає, щоби ми відчували Його радість безперервно, повсякчасно. То ж чому реальність часто зовсім інша? Хоча Бог каже нам ... Читати далі

Наступний запис

У глухому куті?

Яке ваше становище за «шкалою щастя»? Можливо, ви навіть не хочете знати цього – зі страху опинитися десь унизу. Можливо, ... Читати далі