Навчитися вірити

Як ми можемо сподобатися Богові? Важче працювати? Ревніше молитися? Жертвувати більше? Жити святішим життям? Ці відповіді хибні. Божі герої опинилися на перших позиціях у Його списку «Найбільші угодники» завдяки вірі в Нього!

Поміркуйте, які ви отримаєте переваги, подобаючись Богові. Якщо це станеться, то значно більше наших молитов буде почуто – за інших і за нас самих!

Що Бог міг би зробити для вас?

Бог повелів Ноєві збудувати ковчег, який той мав би закінчити через сто років. Але не важка робота стала найбільшою пробою для Ноя. Йому довелося повірити, що Бог знає, що робить; навіть якщо не було доказів того, що той ковчег знадобиться взагалі.

Спробуйте уявити себе 100-літнім чоловіком чи 90-літньою жінкою. Як би це виглядало, якби ви отримали обітницю від Бога, що у вас народиться дитина. Саме це сталося з Авраамом і Сарою. Подумайте, як би ви почувалися, якби Він попросив вас пожертвувати ту дитину на вівтарі.

Чи бажали би ви, як Мойсей, сказати з вірою понад мільйонові людей, що переведете їх через Червоне море по сухій землі – коли вас переслідує ворог, бажаючи вбити?

Павло роками сидів закутий у в’язниці, однак ніколи не сумнівався в Божій досконалій доброті. А ви?

У Сполучених Штатах Бог не просить нас переходити через вогонь – поки що, – але Він просить нас вірити Йому. І тому варто пригадати собі героїв Старого Завіту. Коли вони вірили Богові попри своє становище, то отримували Його благословення. Ми благословенні понад міру жити саме тепер і тут, але все одно наше покликання – вірити, що Бог діє нам на добро, хоч що би не сталося з нами. Так, іноді це дуже нелегко, особливо коли не видно жодних доказів причетности Бога. Але що важче буде повірити, то більше радости ми отримаємо, відмовившись від сумнівів щодо Бога.

Бог цінує нашу віру в Нього значно більше, ніж будь-які добрі діла. Наше спасіння ґрунтується на нашій вірі, а не на добрих вчинках.

Авраам вірив, що Бог зробить те, що пообіцяв, і його віра не похитнулася. Ми з вами маємо ту саму нагоду вірити, що Бог діє нам на добро. І ця нагода трапляється нам чимало разів на день!

Замисліться: щодня ми отримуємо нагоду відкинути сумніви щодо Бога! Вірити часто є важко, як було важко Авраамові. Нас також спокушає сумнів, але ми можемо – як Авраам – вчитися вірити.

Скільки разів на день вам кортить повірити, що Бог не бере ніякої участи в тому, що відбувається з вами? І саме стільки разів ви можете повірити, що Він бере участь у вашому житті. Він поклав свою чудесну істину просто перед вами. Наше завдання – чекати від Бога, що Він діятиме нам на добро в усяких обставинах та в усі часи і ніколи не озиратися. Завдяки цій упевненості наша радість повсякчас зростатиме.

Коли ми боремося з проблемою і хочемо вірити, що Бог діє нам на добро в цьому нашому становищі, часто хочеться думати: «Якщо Бог діятиме мені на добро лише в цій одній проблемі, тоді я віритиму Йому завжди». Його відповідь звучить так:

Але, коли надіємось на те, чого не бачимо, тоді чекаємо в терпінні. (Рим. 8:25)

Отже, ми мусимо довіряти Богові в тому, чого ще не сталося. Коли відповість Він на наші молитви? Це те питання, яке ми мусимо навчитися не ставити. Якщо ми навчимося додержуватися цього важкого правила, то широко відчинимо двері для Бога: робити те, що найкраще для нас. Навчаючись цього, Його народ сповнюється великої радости.

Тіло завжди потребує доказу. Але Бог винагороджує віру. Пам’ятайте: що важче наше становище, то більша нагода з’являється в нас!

Стикаючись із проблемами, буває важко розпізнати те добре, що може виникнути з нашого становища. Бог просить нас зробити крок віри, повіривши в те, що може здатися неможливим.

І не цим тільки, але хвалимось і скорботами, знаючи, що від скорботи походить терпіння… (Рим. 5:3)

Так, ми можемо радіти! І це частина процесу, в якому виробляється терпеливість. Павло, який написав ці слова, вірив, що труднощі й випробовування пішли йому на добро, допомігши стати терпеливим. Як ви, мабуть, знаєте, проблеми найчастіше мають протилежний вплив на нас. Те, як впливають на вас проблеми, залежить від того, чи вірите ви в те, що Бог діє вам на добро у важку хвилину, чи ні.

Щоб отримати радість зараз, ми мусимо вірити зараз, що Бог уже працює над тим, аби наші проблеми вийшли нам на добро. Ми всі знаємо, що добрі речі помножують нашу радість. Це значить, що перед тим як наша радість зросте, ми мусимо визнати щось добре. Ми здатні повірити в щось добре, навіть не бачачи добра, тому що знаємо, що Бог все одно діє.

Ні, не завжди легко вірити і терпляче чекати. Але ми можемо навчитися. Подумайте, яку ви одержите винагороду: радість за себе, а також за тих, кому ми хочемо допомогти!

Протягом мого понад 60-річного служіння люди не раз говорили мені, що намагалися повірити в Бога, але не бачили досить доказів, які би переконали їх, що Біблія правдива. Коли я запитував їх, що вони зробили, аби спробувати повірити, вони не знали, як відповісти. Вони дуже мало знали про Біблію, прочитали мало книжок, які могли б допомогти їм повірити, і вкрай мало часу молилися про Божу допомогу.

Люди з добрими намірами спочатку говорили мені, що «спробують» хвалити Бога за все, аби побачити, чи «буде з цього якась користь». Дехто доходив висновку, що вдячність Богові таки ніяк не допомагає їм. Мені цікаво, як довго вони «намагалися» дякувати Богові? І Ной, і Авраам вірили в Бога і покладалися на Нього багато довгих років. Коли люди казали Ісусові, що повірять у Нього, якщо Він покаже їм якесь чудо, то Він нічого не робив для них. Саме так часто робить Він, коли нам бракує віри в Нього.

Ісус просив сліпих вірити, і коли вони вірили, Він оздоровлював їх! Він усіх заохочував вірити в Його допомогу.

Ісусові учні вірили Йому, знаючи, що Він бажає їм лише добра. Проте Ісус знав, що всі вони загинуть страшною смертю. Хіба могло це бути великим добром для них?

Невдовзі після Ісусового воскресіння з мертвих учні стали ходити з міста в місто, розповідаючи людям, що бачили Ісуса – живого – після того як Його розіп’ято. Вони далі поширювали цю дивовижну розповідь і готові були померти, але не зректися правди, їхня охота померти за те, у що вони вірили, змусила багатьох людей увірувати в Христа.

Тепер ми з вами розуміємо, що означає – з вірою покладатися на все, що сказав Ісус.

Ми маємо неймовірну, дану Богом здібність зростати у вірі (див. 2 Кор. 10:15). Деякі сповнюються такої радости від віри в Ісуса, що поводяться, наче малі діти. Вони просто переповнюються радістю.

Учні питали Ісуса, хто буде найбільшим у Царстві Небесному (див. Мф. 18:1). З дитиною на руках Ісус сказав їм, що вони не ввійдуть до Царства, якщо не стануть, як діти. У той момент дитина могла сміятися, як це часто полюбляють малюки. Я читав, що пересічна дитина сміється 400 разів на день. Я тішуся, коли хтось говорить мені: «Мерліне, ти виглядаєш таким щасливим». Для мене це значить, що я поводжуся, як дитина.

Бог пропонує кожному з нас таку саму дитячу радість, і наша радість привабить ще більше людей до Христа! А розмірковуючи над своїми проблемами й невдачами, ми привабимо до Христа небагатьох – якщо взагалі хоч когось.

Ви можете далі запитувати, як можна навчитися віри, яка провадить до радости. Чи ви нещодавно брали до рук Біблію? Це книжка, яка має відповіді на найбільші питання життя, це книжка, яка обіцяє нам силу і, о так, радість. Потрібно вивчати цю книгу! Потрібно підкреслювати особливі місця, розмірковувати над ними і зробити все можливе, щоб зрозуміти, що робити. А надто, коли ми відчуємо, що сумнів чи смуток закоренилися в нашому житті:

Я прийшов для того, щоб мали життя, і надто мали. (Ін. 10:10)

Ми мусимо досліджувати, вивчати і практикувати все, що сказав Ісус, аби визначити, що Він мав на увазі, кажучи: «Щоб мали життя, і надто мали». Я вважаю, що йдеться про радість для всіх Божих дітей!

Чимало людей вже знають: що більше ми практикуємо те, чого Він навчає нас, то сильнішою стає наша радість!

Попередній запис

Як вгодити Богові

Спокуса розгнівити Бога і зректися радости, якої Він хоче для нас, зародилася ще в Едемському саду. Сатана спокушав Єву: Дивитися. ... Читати далі

Наступний запис

Я не хочу

«Я не хочу», – це думка, яка з’являлася в мене мільйо­ни разів. Це почуття знайоме нам ще відтоді, коли ми ... Читати далі