Як вгодити Богові

Спокуса розгнівити Бога і зректися радости, якої Він хоче для нас, зародилася ще в Едемському саду. Сатана спокушав Єву:

  • Дивитися.
  • Слухати.
  • Думати.

Єва подивилася на заборонений плід. Дивитися можна очима або малювати картину в уяві.

Єва вислухала спокусливі слова сатани. Ми слухаємо слова, які долинають до нас через вуха, або відразу виникають у нашому розумі; дієві і ті, і ті.

Єва думала про заборонений плід і вирішила з’їсти його. Пожадливий погляд і думки про наші бажання майже завжди спонукають нас до дії. Згодом ми любимо думати: «Я просто не міг втриматися». Ми знаємо, що це неправда, але хочемо знайти якесь виправдання – так, як Адам і Єва намагалися виправдати себе перед Богом.

Приклад спокуси для чоловіків – дивитися на жінку, яка своїм вбранням, виглядом заохочує чоловіка до хтивих думок. Але бачити не означає дивитися. Ми бачимо, а тоді вирішуємо, що будемо робити далі. Якщо ми вирішимо дивитися далі – або далі думати – навіть на секунду довше, це стимулюватиме виникнення нових небажаних думок. Ісус сказав:

А Я кажу вам, що всякий, хто погляне на жінку, жадаючи її, вже вчинив перелюб з нею в серці своєму. (Мф. 5:28)

Зауважте, що Ісус вжив слово «погляне». Ми бачимо будинки, автомобілі, їжу та інші речі, що спокушають нас. Якщо ми знаємо, що вони спокушають нас, то не повинні дозволяти собі глядіти на них чи думати про них. Пам’ятайте: бачити, але не глядіти!

Божі настанови для Адама і Єви були чіткими. Він дав їм тільки одне «не»: не їсти будь-якого плоду з дерева, що стоїть посередині саду. Чому? Тому що вони страждатимуть.

Адам і Єва напевне оглянули заборонене дерево і запитали себе: «Чому Бог заборонив нам їсти всякий плід із того дерева? Воно не виглядає поганим. Якої шкоди воно може завдати?

Тоді сатана став нашіптувати їм свої думки. Його брехня про те, чому Бог заборонив їм їсти саме з того дерева, переконала Єву, що вона мусить принаймні спробувати.

Згодом Бог вирішив, що чоловіки і жінки потребують більше таких «не», і дав їм Десять заповідей – висічених на камені Його ж рукою! Це мало би вирішити проблему. Однак цього не сталося. Уже дуже скоро чоловіки й жінки стали порушувати ще й написані заповіді.

Бог вдався до низки покарань, навчаючи людей, що для них краще буде коритися Йому. Він наслав потопи, бурі, посухи, недуги, війни і бідність. Але жодна кара не могла переконати людей не чинити того, чого вони хочуть і коли хочуть.

Тож Ісус прийшов з новим посланням від Бога. Він запропонував цілковите прощення наших гріхів і дар вічности в Небі. Він сказав, що ми маємо вірити в Ісуса як свого Спасителя, а не заслуговувати спасіння своєю доброчесністю.

Пам’ятайте: вічне життя і радість дано тим, хто вірить в Ісуса, – а не тим, хто заслуговує Його.

Чи знаєте ви, що тривога також гнівить Бога? Після того як Адам згрішив, він боявся Бога і пробував сховатися. Ця боязнь може видаватися природною, але страх – це наслідок невіри в Бога. Тривога і страх можуть видаватися такими ж прийнятними для нас, як для Адама і Єви споживання плодів із забороненого дерева! Але Ісус каже нам:

Не піклуйтеся для душі вашої, що вам їсти чи пити, ні для тіла вашого, у що вдягнутися. Чи душа не більша за їжу, а тіло – за одяг? (Мф. 6:25)

Марфа є прикладом того, як тривога може завадити, навіть коли наші наміри добрі. Марфа бажала служити Ісусові і робити це добре. Але також вона хотіла, щоби її сестра Марія була такою ж «правильною», як і вона. Марія була іншої думки стосовно того, що має робити, і це дратувало Марфу. Ісус сказав Марфі, що вона багато тривожиться, а Марія чинить набагато ліпше, просто слухаючи Його.

Його послання до нас з вами таке саме:

Не турбуйтесь ні про що… (Флп. 4:6)

Тривога і страх хапають нас і тягнуть вниз, руйнуючи радість, якої хоче для нас Бог. Щоби здолати всі наші неправильні звички, знадобиться чимало рішучости й віри. Якщо, як Адам і Єва, ми не будемо наполегливими, то також відійдемо від щастя, яке замислив для нас Бог. Ми будемо плакати, як і мільйони інших до нас: «Ох, як було би добре, якби я не робив цього!»

Щодня я отримую листи від людей, які шкодують про своє минуле. Від деяких історій розривається серце, тому що цілі сім’ї постраждали від помилок однієї особи.

Пам’ятайте, хоча й сатана бажає мати владу над тим, що ви мислите, вам вирішувати, чи тривожитися через свої минулі гріхи, чи радіти Божій доброті до вас. Вирішуєте ви!

Ісус продемонстрував у Своєму житті, що означає не тривожитися:

А Він спав на кормі на підголівнику. Його розбудили і говорять Йому: Учителю, невже Тобі байдуже, що ми гинемо? І, вставши, Він заборонив вітрові і сказав морю: умовкни, перестань. І стих вітер, і настала велика тиша. І сказав їм: чого ви такі боязкі? Чому не маєте віри? (Мк. 4:38-40)

Який приклад! Нам потрібна впевненість, але не у власній доброті чи силі, а в Ісусі.

Ми легко тривожимося чи лякаємося, відчуваючи, що от-от втопимося у своїх проблемах. Щоби пізнати мир, який мав Ісус, ми мусимо навчитися вірити, що Бог потурбується про наші проблеми. Невірний світ може вважати Бога безсердечним і байдужим – так, як учні, коли дивилися на Ісуса і питали Його: «Учителю, невже Тобі байдуже?» Звісно, Богові не байдуже. Саме тому Він дбає про нас.

Ми можемо вірити в Христа як нашого Спасителя, а після того вірити в Нього ще сильніше. Ця щоразу більша віра тільки помножує нашу радість. Скоро ми також захочемо, щоби всі на світі отримали новину, яку ангел проголосив пастухам:

…Не бійтеся; я благовіщу вам радість велику, яка буде всім людям. (Лк. 2:10)

І щойно правда цього вірша глибоко западе в наші серця, ми захочемо присвятити життя тому, щоб допомогти іншим зрозуміти: Небо – це дар, даний нам Божою добротою, а не нашою власною. Ісус сказав:

Ніхто не благий, тільки один Бог. (Мк. 10:18)

Я неабияк раджу вам дякувати Богові за те, що ви потрапите на Небо. Поміркуйте про своє спасіння і дякуйте за нього Богові, поки воно не закорениться у вашому серці як одне з ваших головних переконань. Це частина фундаменту довіри до всього, що сказав Ісус! Віра в Нього – це ваша надія, певність і радість!

Ісус сказав, що Він «путь, і істина, і життя!» (Ін. 14:6). Коли ми кажемо людям, що зробив нам Ісус, то служимо Богові – так, як заповів Ісус (див. Ін. 20:21). Це один зі способів догодити Богові!

Щоби прийняти Христове запрошення стати Його посланцем, ми мусимо служити так, як тільки зможемо. Він сказав:

А ми всі‚ відкритим обличчям, як у дзеркалі, дивлячись на славу Господню… (2 Кор. 3:18)

Бог виливає Своє благословення на тих, хто згоджується служити Йому. Упродовж минулих двох тисячоліть Бог благословляв чоловіків і жінок, сповнених запалу. Ці люди виявляли віру в Ісуса, палко пориваючись допомагати іншим вірити в Нього.

Часто я просто запитую людей, чи потраплять вони на Небо. «Сподіваюся», – кажуть вони. Їхні відповіді викривають їхню невпевненість. Можливо, вони просто хотіли сказати, що не кращі від інших. Але це неправильно! Ніхто не «благий». Ми всі цілковито залежні від Божої ласки, що проявилася в Ісусовій добрій волі взяти на Себе нашу кару. Це і є Добра Новина нашого Євангелія!

Коли ви кажете людям, що потрапите на Небо, ваше лице й очі світитимуться радістю, яку приніс Ісус. Ви притягнете інших до Нього! Бог хоче, аби ми почувалися і виглядали так, що бути християнином – це найкраще, що будь-коли відбувалося з нами. І це так!

Ісус – єдина досконала людина, яку знав цей світ. Інших не було ніколи. Це добре чи погано? Добре! Чому? Тому що всі ми рівні перед Богом, приймаючи Його Сина як свого Відкупителя і тішачись тим, що Він прийшов дати нам!

Можливо, ми відчуємо спокусу вважати інших достойнішими служити Богові. Міркуючи про ті постаті в християнській історії, які вершили великі діла для Бога, ми можемо вважати, що їхні духовні дари значно перевершують наші. Але як вони могли отримати більше благословення від Бога, ніж ми? Ми всі рівні в Його очах. Єдина різниця в тому, що ті «достойніші» дозволили Богові діяти в них і змінювати їх. Якби Павло не дозволив Богу змінити його, чимала частина Нового Завіту ніколи не була би написана.

Адам не схотів дозволити Богові запанувати в своєму житті. Ми з вами маємо свободу чинити так само. Можна вирішити гнівити Бога. Або вирішити годити Йому. Можна дозволити Богові діяти в нас і через нас, служачи Йому так, як Він нам призначив. Якщо це станеться, Він допоможе нам сповнити Його ж обітницю «звістити велику радість» тим, хто ще не вірує в Його Сина.

Кожен із нас може стати Божим посланцем на цей день і на цю годину. Байдуже, скільки часу лишилося нам жити на цій землі – рік, місяць чи день, – Бог може звершити великі діла в нас і через нас. Він лише потребує живої посудини, яку може заповнити Своїм Духом!

Попередній запис

Мільйон і одна

Веселе серце доброчинне, як лікування. (Притч. 17:22) Уявіть собі людину з хворим серцем, прикуту до ліжка двадцять чотири години на ... Читати далі

Наступний запис

Навчитися вірити

Як ми можемо сподобатися Богові? Важче працювати? Ревніше молитися? Жертвувати більше? Жити святішим життям? Ці відповіді хибні. Божі герої опинилися ... Читати далі