Мільйон і одна

Веселе серце доброчинне, як лікування. (Притч. 17:22)

Уявіть собі людину з хворим серцем, прикуту до ліжка двадцять чотири години на добу. Вона приречена вмерти, якщо не буде знайдено донорське серце. І от його знаходять! Трансплантація успішна, і пацієнт невдовзі живе новим життям.

Спробуйте собі уявити, яка щаслива мала би бути ця людина. Вона кричатиме: «Я можу ходити, говорити і сміятися! Я жива!» Ви би раділи за ту людину, але, не переживши її досвіду, ви не можете пізнати її піднесення.

Так само ми читаємо в Святому Письмі:

Зміцнюючись усякою силою за могутністю слави Його, в усякому терпінні й великодушності з радістю. (Кол. 1:11)

Ми можемо лише трохи дякувати за цю обітницю, бо вона здається нам далекою, чужою. Також ми читаємо:

Тому радіє серце моє і веселиться язик мій, навіть тіло моє спочиває в надії. (Пс. 15:9)

Ми дивуємося, що могло би викликати такі відчуття. Наступний вірш дає нам змогу зрозуміти це:

Повсякчас бачу я Господа перед собою, бо Він праворуч мене, і я не захитаюся. (Пс. 15:8)

Коли ми думаємо позитивно, то ці думки впливають на нас, як ліки. Такі думки, можливо, не трансформують відразу, але, як справжні добрі ліки, вони зрештою підуть нам на користь.

Звісно, що розум, який звик думати негативно, не хоче, щоб ним керувала віра. Він нарікає: «Я хочу радіти, але не знаю як».

Якщо ви ще не були тією людиною, якою, на вашу думку, хоче вас бачити Бог, ви можете знайти нову втіху, довідавшись, що Бог дав вам змогу керувати своїми думками.

Те, що ми робимо нині, впливатиме на нас завтра, навіть якщо ми й не бажаємо цього. Наприклад, те, що ми їмо та п’ємо нині, може вплинути на наше самопочуття завтра і навіть ще через багато днів. Наші звички визначають, ким ми станемо в майбутні роки.

От скажімо хлопець вирішує, що він хоче стати баскетболістом і усюди носить зі собою м’яча. Його мозок, м’язи і нерви зосереджені на тому, як поводитися з баскетбольним м’ячем. Він вчиться, змінюється і врешті-решт може стати зіркою.

Ми так само можемо зосередити свою увагу на тому, ким хочемо стати. Ми можемо вирішити ЗАРАЗ, що будемо радіти у всьому, що Бог вирішить нам послати. Ми можемо «одягати» цю поставу на хвилини і години. Можемо носити її так часто, що кожна часточка нас поступово сповниться розумінням, як у того хлопця із баскетбольним м’ячем. Наш розум осягає причину нашого існування. Наша мета – вірити, що Бог завжди діє нам на добро. Розум поволі, але впевнено, осмислює задум. Він не «випускатиме м’яча». Ми будемо навчатися, як зосереджувати свою увагу на вірі в Бога, а не нарікати намарно.

Бог має замисел для нас, і він діє. Можливо нам знадобиться час, аби зрозуміти його, а тоді ще трохи часу, аби застосовувати на ділі, але коли Божа радість вкорениться в наших серцях, вона стане скарбом ціннішим, ніж усі багатства світу Його ліки могутні!

Радість і ще раз радість – це Божий замисел для нас. Якщо ми скажемо: «Я поміняю свою поведінку, коли Бог змінить моє життя», то далі залишатимемося нещасними людьми. Деякі нещасливці досі запитують себе: «Чому моє життя таке нещасливе? Чому все так погано?» Їхня увага настільки прикута до сумних речей, що вони, здається, вже не спроможні змінити своєї поведінки. Сподіваюся, що якщо ви нещасливі, ця книжка надихне вас повірити, що ви можете стати радісною людиною – такою, якою хоче вас бачити Бог.

Ми знаємо, що наші думки змінюють нас. І якщо це так, то які добрі думки можуть піднести нас до щастя, яке перевершує все, що ми досі пережили? Наш Творець каже нам бути щасливими і розповідає, як бути щасливими. Прочитайте ще раз вірш 8 псалма 15: «Повсякчас бачу я Господа перед собою…»

І що саме в думках про Господа викликає радість і відганяє страх? Нам сказано радіти в Господі завжди, але радіти чому? Можливо, ми радіємо всьому доброму, що Він дає нам. Але якщо так, то як ми можемо радіти, коли опинимося в тюрмі чи нас кинуть на арену на поживу левам? Ні, ми мусимо радіти через Його любов до нас. Ми ніколи не зможемо радіти в Ньому більше, поки не пізнаємо Його любові до нас, поки справді не повіримо, що Він любить нас. Тоді ми чіткіше розумітимемо те, що Він хоче робити для нас, і полюбимо Його ще більше.

Як люди, ми природно дуже щасливі, коли віримо, що хтось нас любить. І що сильніша та віра, то більша наша радість. Тому, розуміючи Божу любов до нас, ми сповнимося радости!

Знання, що Бог нас любить, дає нам дивовижну владу над страхом і болем. Але знати, що Він любить нас, не достатньо; ми мусимо взаємно любити Його:

І полюби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всім розумінням твоїм, і всією силою твоєю. (Мк. 12:30)

Один із способів виявити свою любов до Бога – це бути вдячним. Подяка – це природний наслідок віри, що Бог любить нас. Коли ми роздумуємо про ці речі – Божу любов до нас і нашу вдячність Йому, – то стаємо щасливішими людьми.

Я поступово дізнаюся, наскільки могутніми є подячні думки. Вони постійно покращують наш настрій, поки ми раптом не починаємо здивовано помічати, що стаємо щасливішими. І часом навіть важко пояснити, чому ми почуваємося так добре. Знайдіть у своїй пам’яті речі, за які ви можете подякувати Богові, і думайте про них. Кожне нове відкриття збільшить вашу радість.

Ми не будемо щасливі в цьому світі, поки не відчуємо силу радості в Божій доброті. Ми ніколи не зрозуміємо Його доброти, поки не станемо практикувати того, що Він каже нам робити:

За все дякуйте: бо така щодо вас воля Божа у Христі Ісусі. (1Сол. 5:18)

Практикуйте подяку, поки вона не стане такою машинальною, як дихання. І ви побачите результат! Бог винагороджує подяку. Ми можемо дякувати годину і не повторитися жодного разу. Годі переоцінити важливість послуху перед Богом; нехай послух стане способом вашого життя.

Думки, які сповнюють радістю і покращують здоров’я, берегти нелегко. Наш ворог – мастак заохочувати до нещасливих думок. Він знає, що коли ми зрозуміємо Боже прагнення бачити нас щасливими, то полюбимо Бога ще більше. Коли ми насправді пізнаємо, що Він любить нас, то захочемо, аби інші полюбили Його теж. Ми радо служитимемо Йому і навіть віддамо своє життя, щоби сподобатися Йому. Наш ворог робитиме все, аби запобігти такому «катастрофічному» перебігові подій!

Проблема в тому, що людина все життя міркує про речі, якими невдоволена. Це можуть бути дріб’язкові речі, але вони накопичуються. Добре, що радісні думки також можуть накопичуватися – як крупини піску.

Покладіть піщину на землю: вона майже непомітна. І дві піщини також. Далі додавайте одну по одній – зрештою ви побачите невеличку купку піску. І навіть мала купка не матиме ні на кого великого впливу. Але досипте досить піску, і у вас буде пляж, яким тішитиметься чимало людей. Коли радісні думки повсякчас примножуються, ми починаємо помічати наслідки – і це притягає інших!

Коли ми, навчаючись, станемо зрілими у своєму щасті й задоволенні, то станемо вірними свідками Божого Євангелія. Це саме те, до чого закликав Своїх послідовників Ісус:

І сказав їм: ідіть по всьому світу і проповідуйте Євангеліє всьому творінню. (Мк. 16:15)

Можливо, вас не цікавить така місія. Можливо, вас знеохочує те, що досягнення радости самотужки здається чимось нездісненним? Однак це не так. Усе починається лише з однієї щасливої думки, з однієї зернини піску. Вправляйтеся далі, і вже невдовзі піщинок буде мільйон і одна!

Попередній запис

Сила думки

Порізавши пальця, не обов'язково казати собі: «Тіло, берися до діла та починай лікувати мене». Тіло було запрограмоване робити те, що ... Читати далі

Наступний запис

Як вгодити Богові

Спокуса розгнівити Бога і зректися радости, якої Він хоче для нас, зародилася ще в Едемському саду. Сатана спокушав Єву: Дивитися. ... Читати далі