Сила думки

Порізавши пальця, не обов’язково казати собі: «Тіло, берися до діла та починай лікувати мене». Тіло було запрограмоване робити те, що має робити. Воно самостійно спиняє кров і загоює рану.

Коли ви певні, що опинилися в небезпеці, вам надходять сигнали: серце помпує більше крові, і все готується до втечі. Вже буквально за мить тіло готове до того, щоб уникнути небезпеки.

А що, коли ми тривожимося про небезпеку тоді, коли її насправді немає? Тіло все одно відповідає на сигнал про неї. Серце калатає, дихання змінюється і виплескується адреналін.

Чи знаєте ви, що тіло може отримувати автоматичні сигнали, які насправді відбирають здоров’я і щастя? Якщо ви думаєте: «Я нещасливий», то тіло перемикається в цей режим, хоча у вас немає жодних реальних підстав бути нещасливим. Біблія пропонує добру альтернативу:

В кого серце веселе, у того завжди бенкет. (Прит. 15:15)

Коли серце веселе, то все тіло веселе. Наше тіло відгукується на щастя! Щастя може перебувати в нас, навіть коли обставини неідеальні, так само, як тіло, яке перебуває в стані тривоги, навіть коли немає чого боятися. Ми можемо вирішити стати щасливими.

Спробуйте подумати: «Сьогодні я щасливіший, ніж учора». Або: «Бог вливає Своє щастя до мого серця». Що відбувається? Що більше ми зосереджуємося на таких думках, то сильнішою стає наша радість! Вірите ви чи ні, але ми можемо все більше радіти – радіти радістю, якої не позбавить нас ніхто і ніщо!

Творець добре нас знає. Він наказує нам чинити те, що, як знає Він, найкраще для нас. І Він хоче, щоби ми допомагали іншим також радуватися завжди в Господі.

Майже всі вже давно пересвідчилися, що недобрі думки роблять нас нещасливими. Але ми ще не знаємо, що багатьох таких думок можна цілком уникнути.

«Я такий втомлений. Я засмучений. Я сердитий. Я не можу впоратися з цією проблемою». Такі думки можуть впливати на кожен орган нашого тіла. Вони схожі на невидимий вірус, який огортає нас від голови аж до п’ят.

Біблія застерігає нас від таких думок. Ми можемо або нехтувати цією істиною й обирати нещастя, або противитися своїй гріховній природі та вибирати думки, які підносять нас угору. Замість того щоб думати: «Моє життя складне», ми можемо вирішити: «Нині моє життя буде легшим, тому що Бог чинить мені добро». Ми можемо змінювати свої думки, щоби вони були в згоді з Божим словом:

Нарешті, браття мої, що тільки істинне, що чесне, що справедливе, що чисте, що любе, що гідне слави, що тільки чеснота й похвала, про те помишляйте. (Флп. 4:8)

Це виглядає нелегко, хіба не так? Але ми тут, щоби вивчити уроки, які хоче дати нам Бог. Чи знаєте ви, що сотні разів щодня ми думаємо про негатив, і зовсім не усвідомлюємо цього?

Солдатом в армії я пройшов, як мені здавалося, з мільйон миль, і зазвичай не думав ні про що інше, а тільки про те, як болять мої ноги. І тепер, коли я менш уважний, то легко можу пройти цілий квартал і не думати ні про що, крім – як ви вже здогадалися – своїх ніг.

Ось радісна пісня:

  • Радість – це піднятий стяг
  • На замку серця мого,
  • Що стало осідком Царя.

Відчувши спокусу подумати про сумне, я часом уявляю собі, як підношу стяг радости, демонструючи осяйну усмішку. Це допомагає мені віддати свої думки Господу – під Його владу.

Якщо ми думаємо: «Бог благословляє мене щедро й надміру», – кожна клітинка нашого тіла почує це послання. І клітинка за клітинкою ми станемо радісними людьми.

Якби я був прикутий до інвалідного візка і з усмішкою розповів вам, що завжди думаю про подаровані мені ласки бачити, чути й говорити, ви могли би відповісти: «Які чудові, радісні думки в Мерліна. І я хотів би навчитися думати так само». Якщо у вас з’явилися якісь проблеми, то у вас з’явилася нагода вплинути на інших, аби вони почали інакше думати про свої проблеми.

Пам’ятайте: ваше тіло відгукується на кожну вашу думку. Ви маєте силу обирати, про що думати!

Перед тим як щось робити, правильне чи хибне, ми спершу думаємо. Думки – це механізм, який слугує двигуном для наших дій. Тому поміркуйте, як це важливо вирішити, про що думати, а про що – ні. Ваші думки – це ваша перша лінія захисту від нещастя.

Хоч якими успішними й упевненими ми не були б, або як би гаразд все в нас не складалося, ми завжди ризикуємо: нещасливі або небажані думки можуть вкоренитися в будь-який час.

Чи ви коли-небудь шкодували про свій вчинок? Можливо, ви щось не те сказали, коли слід було мовчати; або з’їли те, що не мали би їсти; або придбали те, що вам не по кишені; або переглядали щось, некорисне для душі. Можливості безмежні. А тепер пригадайте, що ви думали про той вчинок, перед тим як зважитися на нього. Ви могли сперечатися: «Зроблю я це чи ні?» Пам’ятайте такий важливий факт: ми можемо відмовитися навіть думати про якийсь учинок! Це дієво. Знання того, що Бог дає нам таку владу, допомагає уникати сили-силенної проблем.

Єва жила в досконалому світі без недуг, у саду, де не ріс бур’ян. Сатана запросив її замислитися над проблемою, якої вона не мала. «Єво, може Бог приховує від тебе щось добре. Можливо, якщо ти з’їси заборонений плід, щось нове і добре прийде до тебе!» Єва послухала, поміркувала і почала діяти. Далі ви знаєте.

Цар Давид мав владу взяти собі за жінку кожну діву у своєму царстві. І він мав не одну дружину. Але коли він побачив Вирсавію, що купалася на даху свого будинку, до нього закралися хтиві думки. Він подивився, подумав, і в нього виник замисел. Тоді він згрішив, забравши її собі й вбивши її чоловіка. І на тому все не скінчилося. Син Давида Соломон пішов дорогою батька. Соломон узяв собі багато дружин, і в старечому віці вони схилили його серце до інших богів.

Якщо ми хочемо втішатися чимось добрим, то нашою першою, другою і третьою ціллю мали би стати добрі думки. Подумайте про це: ви маєте змогу і відповідальність вибирати свої думки!

Добрі думки народять у нас нове життя. Вони відкриють простір для нових щасливих думок. Вони спонукатимуть наші серця відкликатися до Бога цілком по-новому. Вони поведуть нас до радости. Ми зможемо сприйняти чимало доброго, що прийшов дати нам Ісус.

Коли ви почуваєтеся щасливими, зупиніться та зрозумійте, що відбувається у вас. Про що ви думаєте? Якщо пильнувати свій розум, то можна цілком вчасно зупиняти свої негативні думки.

Успішні військові командири наголошували: «Найефективніший захист – це наступ». Ми можемо вирушити в наступ проти нашої звички думати негативно. Ми наступаємо на ворога, коли чинимо отак:

Що тільки чеснота й похвала, про те помишляйте. (Флп. 4:8)

Ісус ніколи не грішив думкою, словом чи ділом, проте сатана прагнув облудою змусити Його розгнівати Бога. Тож ми також можемо бути певні, що сатана і нас спробує підвести на облуду будь-яким можливим способом.

Юда зрадив Ісуса. Петро зрікся Ісуса тричі. Юда плакав і думав про свою провину, поки врешті-решт не повісився. Петро покаявся і прийняв Боже прощення.

Інколи ми поринаємо у вину через свій гріх і безкінечно страждаємо. Коли ми робимо це, сатана перемагає. Коли просимо і приймаємо прощення від Бога, Його радість і мир замінює жахливий тягар провинних думок. Поринаючи у вину за свої колишні гріхи, ми не дозволяємо Богові простити нам – коли Він хоче нам простити. Я наголошую на цьому, бо бачу дуже багато людей, які, як Юда, не перестають обвинувачувати себе.

Хоч як би ми згрішили, сатана шепоче: «Ви не заслуговуєте на прощення або на велику радість!» Це може виглядати логічно, але це неправда.

Тому що ми – Божі діти і заслуговуємо на те, аби з нами поводилися тільки так, як бажає Бог. І це Його воля, щоби ми отримували прощення щоразу, коли просимо про це в Нього. Бог проголошує, що коли ми висповідаємо свої гріхи та правдиво покаємося, то з цієї ж миті будемо прощені.

Ім’я Глорії Свенсон, мабуть, вам невідоме, але в один час вона була королевою Голівуду. Її приймали в себе знаменитості з усього світу. Глорія відвідала мене й Мері в нашому домі в Ескондідо. Вона запитала нас, чи могли би ми їй допомогти зрозуміти, як стати християнкою.

Глорії Свенсон (1899-1983)

Ми зустрілися з нею, і я в підсумку усвідомив, яким же важким було її життя. Будучи зіркою на зорі кінематографу, Глорія опинилася на вершинах публічної слави. Вона заробляла більше грошей, ніж 99% американського населення. Вона могла дозволити собі чимало розкоші, і люди майже усіх прошарків суспільства прагнули її товариства. Її життя було круговертю з вечірок та безкінечного пошуку щастя. Але Глорія сказала, що тоді вона поринула в майже безкінечне горе. Її гнітили гіркі думки. Вона хотіла знати, чи Ісус може якось допомогти їй.

Ми пояснили простий план спасіння: віра в Ісуса як Спасителя. Наступної неділі Глорія відвідала церкву, яку ми з Мері заснували в Ескондідо. І коли ми запросили її, вона вийшла й публічно прийняла Ісуса як свого Спасителя.

Повернувшись до Нью-Йорка, Глорія замовила сотні примірників «В’язниці хвали»[1] і, як смиренна слугиня Господа, стояла на перехрестях, роздаючи їх. Вона часто любила розповідати, як вперше пережила радість, коли визнала Ісуса своїм Господом. Після того до мене час від часу приходили від неї звістки. Інколи вона ставила запитання, але зазвичай хотіла сказати, яка щаслива зустріти Того, хто подарував їй любов та визнання. І найбільшим її натхненням стало те, що Бог простив їй усі гріхи.

Наші спогади про колишні провини можуть завдати нам великого болю, але Ісус забирає наше минуле і перетворює його на радість прощених гріхів!


[1] Prison to praise – перша книга Мерліна Каротерза. – Прим. ред.

Попередній запис

Готові переносити гори?

Наші тіла потребують харчування, води і кисню, щоби бути здоровими. Чи потрібне нам для цього ще й щастя? Якщо ви ... Читати далі

Наступний запис

Мільйон і одна

Веселе серце доброчинне, як лікування. (Притч. 17:22) Уявіть собі людину з хворим серцем, прикуту до ліжка двадцять чотири години на ... Читати далі