Готові переносити гори?

Наші тіла потребують харчування, води і кисню, щоби бути здоровими. Чи потрібне нам для цього ще й щастя? Якщо ви запитаєте в тисячі лікарів, чи ми потребуємо щастя, аби бути здоровими, кожен із них впевнено відповість «так». Вони бачили багато доказів того, що наслідком нещастя є недуга.

Коли ви нещасливі, ваше тіло виробляє речовину, яка розтікається від голови до п’ят і відразу шкідливо впливає на здоров’я. Чому? Бог сотворив нас для щастя! Так, як Він вдовольняє наші потреби, даючи нам харчі, воду й кисень, так само Він дає нам змогу бути щасливими! І Його щастя покращує наше здоров’я! Як ми можемо пізнати Його щастя? Для цього знадобиться віра.

Якщо ви матимете віру як зерно гірчичне і скажете горі цій: перейди звідси туди, і вона перейде; і не буде нічого неможливого для вас. (Мф. 17:20)

Ісус промовив ці слова два тисячоліття тому, і наскільки мені відомо, ще жодна людина не перенесла гору своєю вірою. А що якби ви стали першими?

Ви потрапили би на перші шпальти газет в усьому світі. Президент, мабуть, запросив би вас до своєї резиденції. Він навіть міг би вислати по вас свій літак!

Світові лідери звернулися би до вас по допомогу, якби побачили, що ви насправді спроможні переносити гори своєю вірою.

А тоді почалися би проблеми. Десять людей захотіли б, аби ви перенесли гору, а сто інших сказали би вам дати їй спокій. Захисники довкілля вимагали би прийняття закону, який забороняв би пересувати гори без екологічної експертизи.

Терористи вимагали би від вас двигати гору в ім’я їхнього бога. Дехто сказав би, що то сатана дав вам цю силу рухати горами. Те, що починалося як чудова пригода, хутко обернулося би на безліч проблем.

Я не думаю, що Ісус закликає нас змінити топографію землі. Він дає нам зразок. Але зразок чого? Не буде нічого неможливого для вас. Нічого. Навіть щастя. Сотні, тисячі і навіть мільйони людей сказали би: «Так, Бог дарує мені радість і примножує мою радість, коли я вірю в Нього». Дехто повідомляє про незначне збільшення щастя. Інші повідомляють про радість, яку їм навіть важко описати.

Упродовж двох минулих тисячоліть з’являлося чимало повідомлень про людей, які переживали «велику радість», навіть коли помирали. Часто люди, яких карали на смерть за віру в Ісуса, розповідали про радість, яка нищила навіть страх перед тортурами. Коли їх прив’язували до стовпів і казали, що спалять живцем, вони співали радісні гимни. І навіть коли підносилося полум’я, ці чоловіки й жінки співали від радости.

Ми з вами не вмираємо. Ми живемо. Але все ж хочемо радіти – тією радістю, яка допоможе ощасливити наше звичайне життя.

Оскільки Ісус сказав, що ми можемо двигати гори вірою, ми знаємо також, що – завдяки вірі – можемо мати велику радість!

Якщо радість доступна людям, то чому ж стільки людей нещасливі? Чи тут є проста відповідь? Чи могло статися так, що ми домагалися щастя способами, які діють усупереч Божому замислові щодо нас?

Поміркуйте про речі, які, як ми знаємо, не гарантують нам щастя.

Наше захоплення їжею може слугувати за приклад. Нам подобається їсти, але дуже скоро тіло каже: «Я хочу більше. Я не буду щасливим, поки ти не даси мені більше». Якщо ми будемо коритися тій спокусі надто часто, лікар скаже нам: «Ваше серце розклеїлося, і ви мусите відмовитися від деяких улюблених страв».

Врешті-решт ми дізнаємося, що речі, які дають нам тимчасову насолоду, можуть привести до нещастя. Можливо, тоді ми зможемо почути припис: Господь бажає, щоби ми знайшли щастя в Ньому! Він сотворив нас так, що емоційно, фізично й духовно ми потребуємо Його. І немає меж тієї радости, яку Він може сотворити в нас. Немає меж!

У Новому Завіті слово «радість» повторюється шістдесят три рази, яке часто означає радість, що йде від Бога. Бог каже нам завжди радіти в Ньому (див. Флп. 4:4). Чи це фактично можливо?

* * *

В юності я помітив, що чимало черствих людей забирають щастя в інших. Я вирішив досягти якнайбільшого щастя, правдою і неправдою. Я знав, що люди не захочуть допомагати мені, і здавалося очевидним, що Бог не допоможе мені також. Мабуть, деякі з нас були сотворені «нещасливцями», думав я.

Ставши християнином, я далі говорив собі, що моя віра слабка, тому що я не почуваю себе щасливим. Я навіть сказав Богові, що моя віра слабка. Мої заяви були чесні, але що більше я думав про свою слабку віру, то глибше цей факт укорінювався в мені.

Зрештою, я усвідомив, що Бог не хоче, аби ми міркували про те, чого нам бракує. Звісно, Бог знає, коли наша віра слабка. І Він хоче, щоб ми міркували про те, що Він може вчинити! Я почав визнавати речі, які Він чинив для мене. «Боже, Ти допомагаєш мені вірити в те, чого Ти хочеш. Ти допомагаєш вірити мені».

Я наспівую такі слова:

  • Співаю, бо щасливий,
  • Щасливий, бо співаю;
  • Бо хвала ця Йому приємна,
  • І Він бачить мене, я знаю.

Коли я співаю ці слова, радість відганяє мої тривоги. Я не пересуваю буквально гори, але вірю, що Бог здійснює Свою волю в мені. Бог діє в нас – яка ж це підбадьорлива думка!

Тому що Бог створює в нас і хотіння, і діяння за Своїм благоволінням. (Флп. 2:13)

Безумовно, що Той, Хто сотворив всесвіт, може здійснити Свою волю в нас із вами!

Попередній запис

Майте віру

Ми були живими, але не могли бачити чи навіть дихати. Це було тоді, коли ми ще не народилися. Згодом, після ... Читати далі

Наступний запис

Сила думки

Порізавши пальця, не обов'язково казати собі: «Тіло, берися до діла та починай лікувати мене». Тіло було запрограмоване робити те, що ... Читати далі