Погляд у небо

Недавно друг сказав мені, що найчастіше в місті йому стає сумно через те, що там немає ні неба, ні зірок. Тоді я вирішив, шановний читачу, що він жартує, але згодом зрозумів, що справді так думає.

У місті електричне освітлення створило між нами й зоряною ніччю бар’єр. А в селі, навпаки, людині здається, що вона занурюється в незліченні міріади зірок, що кожен кущ, кожна травинка про щось розповідають і повертають людині її саму; там шум води лунає в унісон з ударами вашого серця, там чути, як цвіркочуть польові цвіркуни, гавкають пси, кукурікають півні й дихає простір. Тиша зоряної ночі на селі діє наче цілющий бальзам: освіжає та напоює душу, зусібіч огортає людину й звільняє її від денної втоми.

Людина схильна забувати. Мені достатньо отримати завдання, яке треба терміново виконати, і я вже не маю часу ні для батька й матері, ні для друга, ні на відпочинок, ні на їжу, ні на молитву. Достатньо почати впорядковувати своє місце праці або почати опікуватися кимсь із хворих домашніх, як одразу забуваєш про все решта. А часом якийсь новий одяг стає причиною того, що не помічаєш ані природи навколо себе, ані людей, які мають ще новіше вбрання, ніж ти.

Може в тебе також зненацька з’явитися думка, що ти більший від Бога й усього людства. Людині для того, щоб вона стала розумною, розсудливою й корисною, потрібно здобути певний життєвий досвід.

Юнацьке захоплення хоч і шляхетне, але здебільшого нетривке й швидко згасає. Тільки страждання, спопеливши в серці хлопця й дівчини непотрібні прагнення, змушує їх швидко дорослішати й дивитися на світ реально, без поверхового оптимізму. Отож, достатньо дрібниці, щоб ти забув, звідки походиш, хто твій Отець, і почав казати, що Бога нема.

Чимало письменників, тільки-но опублікувавши першу книжку, заявляли, що Бога нема. Інші люди починали говорити таке, побувавши в космосі. А дехто, своєю чергою, ставши відомими, як-от «Бітлз», твердив, що є славетнішим за Ісуса.

Вони схожі на муху, що сіла на ріг волові, який тягнув плуга, і зітхала: «Ох, як ми напрацювалися». Вони подібні на дітей на руках у батька, які з-поза його голови кричать до друзів: «Гляньте, я більший від тата!»

А є також такі, яких страждання відвернуло від Бога.

Деколи страждання приковує людину до самої себе, породжує в неї жаль до власної особи, у результаті чого вона може впасти в депресію, поринути в морок почуттів і думок.

Іноді біль, утрата коханої особи, нещастя, невдачі на роботі, сором, який довелося пережити, несправедлива критика, погрози й страх так сильно збурюють і затьмарюють розум та емоції людини, що вона перестає бачити Бога. А тоді починає поводитися, як сліпець, який каже, що сонця нема, або як глуха людина, яка твердить, що звуків ніколи не існувало.

Тому треба частіше виїжджати з міста, бувати в селі, серед тиші, у полі, дивитися на морську глибочінь, на високі гори, насолоджуватися безмовною красою зоряного неба. А влітку слід дозволити, щоб струмочки рясного дощу потекли по твоїй голові, тілі й доторкнулися до твоєї шкіри.

Часом добре також попустувати на снігу, зупинитися від подиву перед розквітлою лукою, зануритися в морські хвилі чи напитися з гірського джерела.

Добре цілими днями перебувати серед природи, подорожуючи лісами, полями, пагорбами, і в такий спосіб хоча б якоюсь мірою віддалитися від перешкоди, яка заступає нам небо, Отця й мету, до якої йдемо.

Добре хоча б частково зняти з очей заслону, наново розтулити вуха, звільнитися від темряви – тоді оживеш.

Якщо не маєш жодної іншої змоги пробитися до Бога й до життя, то просто знайди впродовж дня хоча б півгодини та перетвори цей час на маленьку оазу, у якій ти міг би побути в тиші й відчути Божу присутність. Або ж спробуй розслабитися, гуляючи, – ходи, поки не почуєш навколо себе співу птахів і подуву вітру в гіллі дерев.

А ще відпочивай під час молитви – молися, поки не відчуєш, як б’ється твоє серце, пульсує в жилах кров, а душа прагне розмови з Богом.

Важливо відірватися від дрібних, малих думок і поринути у великі, які звільняють. Бо саме малі думки поневолюють тебе, а великі – звільняють.

Нехай будуть благословенні твої спроби досягти свободи духу.

Попередній запис

Бути делікатним – означає глибоко шанувати життя!

Сучасна людина ні за чим так сильно не тужить, як за делікатністю. Життя настільки зматеріялізувалося й підпорядкувалося економічним інтересам та ... Читати далі

Наступний запис

Нехай моє сумління буде чисте

Залишімося сьогодні разом, щоби пізнати таємницю життя. Порозмовляймо про сумління. Існування сумління вказує на те, що людина вічна й незнищенна. ... Читати далі