Апостол Петро: покликання і зречення

Яким він був, цей апостол?

Апостол Петро, Пітер Пауль Рубенс

Симон (колишнє ім’я Петра) був зрілим чоловіком, рибалкою. У Капернаумі в нього був будинок, в якому жила дружина та інші родичі. Згодом дружина Петра стане його супутницею в місіонерських трудах.

Симон познайомився з Христом ще на самому початку Його проповіді. Коли Спаситель прийшов на Йордан, щоб хреститися, Він зустрів там палких і ревних людей, які любили Бога і хотіли Йому послужити. Цих молодих людей звали Андрій (якого потім назвали Первозваним) і Іоан (який отримав ім’я Богослов). Андрій і привів до Христа свого брата Петра.

Потім Андрій з Петром повертаються до себе додому, де займаються звичним ремеслом. Минає близько року. Ім’я Ісуса стає відомим. От тоді і зустрічаються брати з Ісусом знову.

Про те, як Симон був покликаний, Євангелісти повідомляють так. Згідно з розповіддю Матфея: «Проходячи ж біля моря Галилейського, Він побачив двох братів: Симона, що звався Петром, і Андрія, брата його, які закидали сіті в море, бо вони були рибалками. Та й каже їм: ідіть за Мною, і зроблю вас ловцями людей. І вони зараз же, покинувши сіті, пішли за Ним» (Мф. 4:18-20).

Євангеліст Лука дає детальнішу розповідь про покликання Симона: «Одного разу, коли народ тиснувся до Нього, щоб слухати Слово Боже, а Він стояв біля озера Генісаретського, і побачив Він два човни, що стояли при озері; а рибалки, вийшовши з них, полоскали сіті. Увійшовши в один з човнів, який належав Симонові, Він просив його відплисти трохи від берега і, сівши, навчав людей з човна. Коли ж перестав навчати, сказав Симонові: відпливи на глибину і закиньте сіті свої для лову. Симон сказав Йому у відповідь: Наставнику, ми трудилися всю ніч і нічого не впіймали, але за словом Твоїм закину сіть. Зробивши це, вони наловили дуже багато риби, аж проривалася сіть у них. І дали знак друзям з другого човна, щоб прийшли допомогти їм; і прийшли, і наповнили обидва човни так, що вони почали тонути. Побачивши це, Симон-Петро припав до колін Ісусових і сказав: Господи, відійди від мене, бо я чоловік грішний!

Чудовий улов, Рафаель Санті

Бо жах охопив його і всіх, що були з ним, від того улову риби, яку зловили; також і Якова та Іоана, синів Зеведеєвих, які були спільниками Симона. І сказав Ісус Симонові: не бійся, віднині будеш ловцем людей. І, витягнувши обидва човни на берег, залишили все і пішли за Ним» (Лк. 5:1-11).

Ми можемо уявити подив цих простих галилейських рибалок: чи не Бог відвідав їх?.. Але Христос підбадьорює рибалок словами: не бійся! Цей вираз, добре відомий ще з часів Старого Завіту, вказує на відвідування Боже. І після цього заклик: йдіть за Мною. Коли кличе Господь, не можна зволікати, треба все залишити і йти за Ним.

Поглянемо на портрет Петра, яким його зображують Євангелія. А зображують вони зовсім не такого Петра, якого зображують потужні статуї, що прикрашають багато соборів світу. Перед нами не гігант духу, не князь Церкви, що стискує сталевою рукою ключі Царства Небесного, а звичайна людина, така ж, як і всі ми. І нам дорогоцінніший саме такий Петро.

Статуя апостола Петра перед входом у Собор Святого Петра у Ватикані

От Петро кидає човна і дім свій, йдучи за Ісусом мандрувати. От він умовляє Христа відмовитися від Хресного шляху, на що чує у відповідь різке: «Відійди від Мене, сатано! Ти спокуса Мені, бо думаєш не про Боже, а про людське» (Мф. 16:23).

От Петро, осяяний Фаворським світлом трохи метушливо пропонує: «Господи! Добре нам тут бути; коли хочеш, зробимо тут три намети: Тобі один, Мойсеєві один, і один Іллі» (Мф. 17:4). А от Петро бачить Христа, що йде по воді… Петро кидається до Учителя, але «…побачивши ж сильний вітер, злякався і, коли почав тонути, закричав: Господи, спаси мене! Ісус зараз же простяг руку, підтримав його і говорить йому: маловіре! Чого ти засумнівався?» (Мф. 14:30,31).

На Тайній Вечері Петро не вирішується сам запитати, хто з апостолів зрадник, і просить про це молодшого, Іоана. І тут же самовпевнено переконує Ісуса: «Господи, з Тобою я готовий і у в’язницю, і на смерть іти. Він же промовив: кажу тобі, Петре, не заспіває півень сьогодні, як ти тричі зречешся, що не знаєш Мене» (Лк. 22:33,34).

“Я? Відречуся?” Петро ображений. У Гефсиманському саду, незважаючи на прохання Христа попильнувати разом з Ним, Петро заснув. Але коли лунає брязкіт зброї, схоплюється і, ледве отямившись, хапає меч і кидається захищати Учителя: відсікає вухо одному з тих, хто прийшов заарештувати Ісуса.

Ісуса відводять, але Петро йде за Ним. Йому вдається проникнути до двору будинку Первосвященика. Але хтось його дізнається: «Чи не ти був з Ісусом?» Тричі різні люди запитують, і тричі Петро відповідає: ні. І негайно після третього зречення проспівав півень. Тоді Христос обернувшись, «глянув на Петра, і Петро згадав слово Господнє, як Він сказав йому: перш ніж півень заспіває, тричі зречешся Мене. І, вийшовши геть, плакав гірко» (Лк. 22:61,62).

Петро зі сльозами уходить з двору первосвященика, Антон Роберт Лейнвебер

Який живий образ! Людина добра і вірна, у той же час поривчаста і здійснює іноді необдумані вчинки.

Можна уявити собі, якими важкими були п’ятниця, субота після розп’яття Христа для Петра. Він такий же, як Іуда. Той зрадив… він, Петро, відрікся. Немає йому прощення!.. Так, але Христос знає, що Петро насправді любить Його. О, якби він міг сказати Учителеві про це і довести свою любов!..

І такий шанс Петру був даний. Коли Петро чує, що Христа в гробі немає, він кидається до гробу, заглядає в гробову печеру… влізає туди… І вірно, лише пелени, якими було обвито тіло. Але де воно? Викрадено? А можливо…

Попередній запис

Чому саме вони?

Настанова апостолам, Джеймс Тіссо У всі часи люди намагалися зрозуміти: чому Христос призвав у число Своїх ... Читати далі

Наступний запис

Апостол Петро: Христове прощення та подальші роки

...А потім ці дивні зустрічі з Воскреслим, які зціляють рану його душі. Одного дня Петро разом з іншими учнями ловив ... Читати далі