Байдужість – стан людини, коли вона не виявляє ані найменшого зацікавлення будь-чим. Синоніми: апатія, черствість, безсердечність, індиферентність, пасивність, бездушшя.
Часто люди називають байдужість нейтральністю, щоб звучало пристойніше. Проте від цього сенс байдужості не змінюється. Байдужість залишається байдужістю.
Біблійні приклади байдужості
Прикладом байдужості з Біблії є притча Ісуса Христа про милосердного самарянина: “Ісус сказав: один чоловік ішов з Єрусалима до Єрихона і потрапив до рук розбійників, які зняли з нього одяг, поранили його і відійшли, залишивши його ледве живого. Випадково один священик проходив тією дорогою і, побачивши його, пройшов мимо. Так само і левит, що був на тому місці, підійшов, подивився і пройшов мимо. Якийсь же самарянин, проїжджаючи, натрапив на нього і, побачивши його, змилосердився; і, підійшовши, перев’язав йому рани, поливши оливою і вином; і, посадивши його на свого осла, привіз його до заїжджого двору і потурбувався про нього; а на другий день, відходячи, вийняв два динарії, дав господареві заїжджого двору і сказав йому: подбай про нього; і якщо витратиш на нього більше, я, коли повертатимусь, віддам тобі” (Лк. 10:30-35).
Ця історія ілюструє байдужість, виявлену священиком і левитом по відношенню до пограбованої і пораненої людини.
Також про байдужість ми можемо прочитати у зверненні до церкви в Лаодикії: “І ангелові Лаодикійської Церкви напиши: так говорить Амінь, свідок вірний і істинний, початок створіння Божого: знаю твої діла; ти ні холодний, ні гарячий; о, якби ти був холодний або гарячий! Але оскільки ти теплий, а не гарячий і не холодний, то викину тебе з уст Моїх. Бо ти говориш: я багатий, розбагатів і ні в чому не маю потреби; а не знаєш, що ти нещасний і жалюгідний, і вбогий, і сліпий, і голий. Раджу тобі купити в Мене золото, вогнем очищене, щоб тобі збагатитися, і білий одяг, щоб одягтися, і щоб не видно було сорому наготи твоєї, і маззю для очей помаж очі твої, щоб бачити” (Одкр.3:14-18).
Байдужість тут описана як стан “теплоти”: “ні холодний, ні гарячий”.
Як же Бог ставиться до байдужості? Два попередні тексти з Біблії показують негативне ставлення Господа до байдужості. У притчі про милосердного самарянина Ісус вчить людей поступати так само милостиво, як поступив з постраждалим самарянин. Що ж стосується другого уривка, то Боже ставлення до байдужості підкреслюється в 16-му вірші: “Але оскільки ти теплий, а не гарячий і не холодний, то викину тебе з уст Моїх“.
Більш докладно про байдужість
1. Різновиди байдужості
- Байдужість до того, що відбувається (до подій);
- Байдужість до ближнього (до навколишніх людей): Притча про милосердного самарянина є ілюстрацією байдужості до ближнього (Лк. 10:30-35).
- Байдужість до Бога (і до Божого Слова): Звернення до Лаодикійської церкви ілюструє байдужість до Бога (Одкровення 3:14-18).
Байдужа людина байдуже ставиться до Слова Божого. Проповідь їй абсолютно не цікава, а, навпаки, їй стає нудно її слухати. Також треба відмітити, якщо людина говорить, що вірить в існування Бога, але не живе за Божими законами, то це є продуктом байдужості до Бога. Це те ж саме, якби така людина сказала: “Бога немає”. Таких людей Господь називає безумними: “Сказав безумний у серці своїм: “Бога нема”” (Пс. 13:1).
Господь дає такій людині кілька шансів: “Бог говорить один раз і, якщо того не помітять, удруге” (Іов 33:14). Господь посилає такій людині і хвороби, і людей, які могли б засвідчити їй про істину. З якою ж метою Він це робить? Відповідь дана в книзі Іова: “Ось, усе це робить Бог двічі-тричі з людиною, щоб відвести душу її від могили й освітити її світлом живих” (33:29,30).
- Байдужість до свого духовного стану (до себе): До цього відноситься байдужість до своїх гріхів і байдужість до питання спасіння своєї душі. От що про байдужість до свого духовного стану каже Біблія: “Хто зберігає заповідь, той зберігає душу свою, а хто не дбає про путі свої, – загине” (Притчі 19:16).
- Особливий різновид байдужості: байдужість до матеріальних благ.
Байдужість байдужості – різниця. Якщо людина байдуже ставиться до людини чи Бога – це одне, а якщо людина з байдужістю ставиться до земних благ і багатств, то це – зовсім інше. Цікаво у зв’язку з цим згадати наступні біблійні слова: “Суєта суєт, сказав Екклезіаст, суєта суєт, – усе суєта!” (Екклезіаст 1:2,12:8).
Позитивним прикладом для нас можуть служити слова апостола Павла: “Я навчився бути задоволеним тим, що в мене є, умію жити і в злиднях, вмію жити і в достатку; вчився всього і в усьому, насичуватись і терпіти голод, бути і в достатку, і в нестатках” (Филип’ян 4:11,12).
2. Байдужість до спасіння
А. Байдужість до проповіді Ноя до Потопу.
Якщо згадати часи Ноя, то упродовж 120 років доки будувався ковчег, Ной свідчив оточенню про суд Божий, що прийде на землю у вигляді дощу. Реакція людей, які жили до Потопу, нам відома: байдужість. Зрозуміло, ми можемо припустити, що багато хто глузував з Ноя і його слів. Проте в серцях насмішників панувала байдужість до Божого Слова, яке проповідував Ной.
Ця байдужість призвела до того, що під час Всесвітнього Потопу вижили тільки члени сім’ї Ноя – 8 людей, які прислухалися до Божих слів і зробили все так, як Він їм велів.
Б. Байдужість до проповіді Євангелія сьогодні.
Сьогодні відбувається те ж саме. Наш сьогоднішній світ дуже нагадує світ до Потопу: духовний стан наших сучасників схожий на духовний стан сучасників Ноя. Сьогодні, як і тоді, багато хто байдужий до попереджень Господніх про прийдешній кінець світу і покарання. Наші сучасники, як і сучасники Ноя, байдужі до Благої Звістки про спасіння, яке сьогодні Бог пропонує для них даром!
Такий приголомшливий збіг нашого і “допотопного” світу невипадковий. Ісус Христос порівнював прихід кінця світу зі Всесвітнім Потопом: “Але, як було у дні Ноя, так буде і в пришестя Сина Людського; бо, як у дні перед потопом їли, пили, женились і виходили заміж аж до того дня, як увійшов Ной у ковчег, і не думали, поки не прийшов потоп і не забрав усіх, – так буде і в пришестя Сина Людського” (Мф. 24:37-39).
В. Байдужість до жертви Ісуса Христа.
Байдужість людей до Благої Звістки про спасіння обумовлюється їх байдужістю до жертви Ісуса Христа. Наскільки бездушним має бути серце людини, яка байдужа до жертви Ісуса Христа, Який помер страшною смертю на хресті за гріхи всього світу. У книзі пророка Ісаї сказане: “Але Він узяв на Себе наші немочі і поніс наші хвороби; а ми думали, що Він був уражений, покараний і принижений Богом. Але Він укритий виразками був за гріхи наші і мучимий за беззаконня наші; покарання світу нашого було на Ньому, і ранами Його ми зцілилися” (Ісаї 53:4,5).
Як можна бути байдужим до Того, Хто зазнав такі муки за тебе, з метою дарувати тобі прощення гріхів і життя вічне?!!
Байдужість відкидає дар спасіння і нехтує ним! Поза всяким сумнівом, така байдужість не залишиться безкарною.
3. Зростання байдужості в людях – ознака останнього часу
Одного разу учні поставили Ісусу Христу запитання про ознаки кінця світу: “Коли ж сидів Він на горі Елеонській, то приступили до Нього ученики на самоті і спитали: скажи нам, коли це буде і яке знамення Твого пришестя і кінця віку?” (Мф. 24:3). Відповідь Ісуса наводиться в Матфея 24:4-13. Зверніть увагу на вірш 12: “Через збільшення беззаконь охолоне любов у багатьох“. Охолодження любові і є байдужість.
4. Коріння байдужості
В якому випадку людина до чогось байдужа? У тому випадку, коли це не є для неї важливим або гідним її уваги. Яке ж може бути коріння байдужості?
- Гордість;
- Егоїзм;
- Сріблолюбство;
- Кар’єризм.
5. Що не може робити людина, поки не позбудеться байдужості?
- Байдужа людина не може шукати істину, бо вона байдужа до істини.
- Байдужа людина не може отримати спасіння, адже байдужий до свого духовного стану є байдужим і до Благої Звістки про спасіння.
- Байдужа людина не може служити людям, бо байдужа до ближнього.
- Байдужа людина не може служити Богу, бо байдужа до Бога.
- Байдужа людина не спроможна по-справжньому вірити, любити, страждати і жертвувати собою, бо ці риси протилежні до байдужості.
- Байдужа людина не може обминути пекло, якщо не відмовиться від своєї байдужості.
6. Байдужість – параліч душі
А. П. Чехов дав чудове визначення байдужості: “Байдужість – це параліч душі, передчасна смерть”. І дійсно, байдужість є ознакою духовно мертвої людини – людини з мертвим духом, не відродженої людини. Таких людей Ісус називав “мерцями” (Лк. 9:60).
Біблія учить нас, що байдужість є частиною характеру нечестивих, а відсутність байдужості і, навпаки, присутність протилежних до байдужості рис (таких, як любов, співчуття, турбота) – є ознака праведності:
“Коли ж прийде Син Людський у славі Своїй і всі святі ангели з Ним, тоді сяде на престолі слави Своєї, і зберуться перед Ним усі народи; і відділить їх одних від одних, як пастир відділяє овець від козлів. І поставить овець праворуч Себе, а козлів – ліворуч. Тоді скаже Цар тим, які праворуч від Нього: прийдіть, благословенні Отця Мого, успадкуйте Царство, уготоване вам від створення світу. Бо голодував Я, і ви дали Мені їсти; спраглим був, і ви напоїли Мене; був подорожнім, і ви прийняли Мене; був нагим, і ви зодягли Мене; був недужим, і ви відвідали Мене; у в’язниці був, і ви прийшли до Мене. Тоді скажуть Йому праведники у відповідь: Господи! Коли ми бачили Тебе голодним, і нагодували? Або спраглим, і напоїли? Коли ми бачили Тебе подорожнім, і прийняли? Або нагим, і зодягли? Коли ми бачили Тебе недужим або у в’язниці, і прийшли до Тебе? І Цар скаже їм у відповідь: істинно кажу вам: зробивши це одному з цих братів Моїх менших, Мені зробили.
Тоді скаже й тим, які ліворуч від Нього: ідіть від Мене, прокляті, у вогонь вічний, уготований дияволу і ангелам його. Бо голодував Я, і ви не дали Мені їсти; спраглим був, і ви не напоїли Мене; був подорожнім, і не прийняли Мене; був нагим, і не зодягли Мене; недужим і у в’язниці, і не відвідали Мене. Тоді й вони скажуть Йому у відповідь: Господи! Коли ж ми бачили Тебе голодним, або спраглим, чи подорожнім, або нагим, або недужим, або у в’язниці і не послужили Тобі? Тоді скаже їм у відповідь: істинно кажу вам: не зробивши цього одному з менших цих, Мені не зробили. І підуть ці на вічні муки, а праведники в життя вічне” (Мф. 25:31-46).
У цьому уривку “ці” – це байдужі люди, яких Господь називає проклятими; їх чекає “вогонь вічний, уготований дияволу і ангелам його“. “Праведники”, згідно з цим уривком, – небайдужі люди. Для них Господь приготував життя вічне.
За матеріалами сайту Біблійний Дискусійний Клуб
