Біблія учить нас бути чесними в усьому, навіть у ситуаціях, які можуть здатися незначними і буденними. Деякі люди вважають, що невелика брехня цілком допустима, що вона абсолютно ні на що не впливає і нічого не змінює. Біблія не робить подібної відмінності. Бог каже: “Не буде жити в моїм домі той, хто діє підступно. Не залишиться перед очима моїми той, хто говорить неправду” (Пс. 100:7).
Будь-яка брехня недопустима, і якщо ми постійно нечесні з людьми, то не потрапимо в Царство Боже. Господь не дозволить брехунам перебувати у Своїй присутності.
Давайте подивимося на одну притчу: “Невірні терези – мерзота перед Господом, але правильна вага угодна Йому” (11:1).
Уявимо собі продавця, який свідомо відрегулював ваги для обважування покупців. Поза сумнівом, він вважатиме себе спритним і метким, але Бог ненавидить таємне беззаконня і обман.
Кожен з нас може зіткнутися із спокусою “надути” свого ближнього, навіть не будучи обов’язково продавцем. Наприклад, можна випнути свої “липові” заслуги чи таланти при прийомі на роботу. Можна “ненавмисно” сунути в кишеню ручку, призначену для загального користування, скажімо, на пошті. Можна витягнути газету з чужої поштової скриньки і при цьому виправдати себе тим, що цей номер мені потрібніше. Крадіжку в магазині порнографічного журналу можна виправдати боротьбою за моральність. Приклади можна продовжувати до безкінечності. Цілком можливо приховати подібні справи від людей, але не можна приховати їх від Бога.
Хабар або підкуп – найгірші форми нечестивої поведінки, з якою ми стикаємося досить часто. За хабар звільняють дітей від служби в армії, поступають в інститут, придбають водійські права, проходять медичну комісію і так далі і тому подібне. Прикладів неможливо перелічити. Усе це ненавидить Бог. Через Біблію Він попереджає: усі, хто замішаний у підкупі і хабарах, не знайдуть місця в Його Царстві.
“Господи, хто може жити в оселі Твоїй? Хто оселиться на святій горі Твоїй? Той, хто ходить непорочно, і чинить правду, і говорить істину у серці своєму. Той, хто не улещує язиком своїм, не чинить ближньому своєму зла і не слухає наклепів на ближніх своїх. Той, в очах якого лукава людина є нікчемною, а в пошані ті, що бояться Господа, той, хто дає клятву ближньому і не відмовляється від неї. Хто не дає срібла свого на нечесний прибуток і не приймає підкупу на невинного. Хто так чинить, той не захитається повіки” (Пс. 14).
Автор Псалму ставить питання і відповідає на нього, і потім каже нам про характер чоловіків і жінок, які удостояться обрання Божого. Це люди, які:
- Творять благочестиві справи, наслідуючи заповіді Господні;
- Не лише говорять істину, але і поступають по ній. Їх вуста не кажуть одне, леліючи на серці інше;
- Не поширюють плітки про інших людей і вірні своїм друзям;
- Не поливають брудом своїх сусідів;
- Шанують тих, хто благоговіє перед Богом і служить Йому;
- Відвертаються від тих, хто ганьбить ім’я Боже;
- Тримають своє слово, навіть якщо це коштуватиме багато чого, щоб виконати обіцяне;
- Не обманюють інших людей;
- Не беруть хабарів і дарів проти безневинних людей.
От ті люди, які увійдуть до Царства Божого!
Це один з найсильніших уроків Біблії – Бог поступає з людьми так, як люди поступають один з одним. Відверто писав про це і Давид: “З милостивим милостиво, і з справедливим за справедливістю його, з чистим – за чистотою його, а з лукавим – за лукавством його” (Пс. 17:26,27).
Ми хочемо, щоб Бог був милостивий до нас на суді і прийняв нас як святих людей, гідних місця в Його Царстві, тому ми і самі маємо бути милостивими, прямими і чесними з іншими людьми зараз.
“Нехай зважать мене на вагах правди, і Бог дізнається мою непорочність” (Іов 31:6).
Бог завжди справедливий і чесний з людьми. Як можемо ми сподіватися на те, що Він візьме нас у Своє Царство, якщо поступаємо несправедливо і нечесно стосовно інших людей?
Бути прикладом для інших
Є ще одна дуже важлива причина, чому учень Христовий має бути абсолютно чесним в усьому. Невіруючі дуже уважно спостерігають за нами, щоб побачити, чи практикуємо ми у своєму житті те, про що проповідуємо. Якщо ми чесно живемо і проповідуємо Слово Боже, люди побачать, що наші справи не розходяться з нашими словами, і ми дійсно віримо в те, що проповідуємо. Якщо ж ми говоримо про чесність, але відомі як обманщики, то люди, звичайно, не повірять у нашу проповідь. З цією проблемою стикалися і перші учні в дні апостолів. Павло писав до римлян: “(Якщо ти) певний у собі, що ти провідник сліпих, світло для тих, що в темряві, наставник нерозумних, учитель дітей, той, що має в законі взірець знання і правди: як же ти, навчаючи іншого, не навчаєш самого себе? Проповідуючи не красти, крадеш? Кажучи: не перелюбствуй, перелюбствуєш, гидуючи ідолами, святотатствуєш? Хвалишся законом, а, порушуючи закон, Бога безчестиш? Бо, як написано, “через вас ім’я Боже ганьблять язичники”” (Рим. 2:19-24).
От у чому полягає жахливий наслідок беззаконної поведінки учня – люди зовні церкви ганьблять ім’я Боже, коли бачать це.
І знову, саме апостол Павло підводить підсумок усьому, над чим ми роздумуємо. От речі, які нам необхідно практикувати в житті, якщо ми не бажаємо збитися з шляху, який веде в Царство Боже: “Нарешті, браття мої, що тільки істинне, що чесне, що справедливе, що чисте, що любе, що гідне слави, що тільки чеснота й похвала, про те помишляйте. Чого ви навчились, що прийняли й чули та бачили в мені, те виконуйте, – і Бог миру буде з вами” (Флп. 4:8,9).
За матеріалами мережі Інтернет
