Вірність Божа
Останній розділ книги Второзаконня оповідає нам про смерть Мойсея. Майже за сорок років до цього, при сходженні на гору Синай, Мойсей, з’явившись перед Богом, почув від Нього наступні слова: “Господь, Господь, Бог чоловіколюбний і милосердий, довготерпеливий і многомилостивий і істинний” (Вих. 34:6).
Тепер, у Второзаконні, коли Ізраїль, перейшовши Йордан, вступив у Землю Обітовану, Мойсей описує Бога таким чином: “Ім’я Господа прославляю; віддайте славу Богу нашому. Він твердиня; досконалі діла Його, і всі путі Його праведні; Бог вірний, і немає неправди у Ньому; Він праведний і істинний” (Втор. 32:3,4).
В обох цих цитатах Творець зображується, як Бог істинний. Для Мойсея Він подібний до твердині – абсолютно надійний в усіх Своїх шляхах і в усіх Своїх словах. Подібне в одному зі своїх Псалмів говорив про Бога і Давид: “В руки Твої віддаю дух мій – Ти визволив мене, Господи, Боже істини” (Пс. 30:6).
Ми відразу впізнаємо перший рядок цього вірша, бо це були останні слова Ісуса розіп’ятого на хресті (Лк. 23:46), і вони свідчать про абсолютну довіру Ісуса Богові. Можливо, друга частина вірша була вимовлена Ісусом відразу ж після воскресіння Його з мертвих. Для Ісуса кожне слово, вимовлене Богом, було істинним; Бог обіцяв Йому воскресити Його з мертвих, і воскресіння Його показало, що на Бога можна покладатися абсолютно в усьому.
Про цю ідею (“Вірний Бог”) свідчить і апостол Павло, коли пише до коринф’ян, нагадуючи їм, що Бог завжди тримає Своє слово; Йому можна довіряти в усьому, і Він обов’язково приведе Своїх дітей у Своє Царство. Павло спирається тут на книгу Второзаконня; подивіться на наступний вірш: “Отже, знай, що Господь, Бог твій, є Бог, Бог вірний, Який зберігає завіт Свій і милість до тих, що люблять Його і зберігають заповіді Його до тисячі родів” (Втор. 7:9).
Учні Господа Ісуса абсолютно покладаються на цей аспект характеру Божого. Ми віримо всім серцем, що Бог вірний і істинний, що Він ніколи не збреше і не обдурить нас. Про людину не скажеш такого. Звідси і несхвальні слова Павла, що “всяка людина брехлива”. Але нехай навіть усі люди – закінчені брехуни, Бог залишиться вірним! (див. також Тит. 1:2).
Чесність потрібна
Ці ідеї про вірність Бога дуже важливі, бо Він бажає, щоб і ми були подібні до Нього, щоб наші характери були подібні до Його характеру або, як Він каже: “Будьте святими, бо святий Я Господь, Бог ваш” (Лев. 19:2).
Святість має на увазі нашу відокремленість від світу, що оточує нас, і наше посвячення Богові. Ми святі, коли слухаємо Його, коли наша мова говорить тільки правдиві слова. Подібне Бог говорив і Ізраїлю: непокорою Його законам вони ганьбили Його святе ім’я.
Дев’ятнадцятий розділ книги Левит розкриває принципи, дані в десяти заповідях, і показує, як сини Ізраїльські мали застосовувати їх у своєму житті. Нам необхідно звернути увагу на те, що багато заповідей Господніх стосуються як їх, так і нашої чесності та істинності. Бог істинний і чесний, і бажає того ж від нас.
- “Не крадіть, не говоріть неправди і не обманюйте одне одного” (в.11);
- “Не кривди ближнього твого і не грабуй. Плата найманцеві не повинна залишатися в тебе до ранку” (в.13);
- “Не чиніть неправди на суді; не будь упереджений до жебрака і не догоджай лицю великого; за правдою суди ближнього твого” (в.15);
- “Не ходи пліткарем у народі твоєму” (в.16);
- “Не чиніть неправди в суді, у мірі, у вазі й у вимірі: нехай будуть у вас терези правильні, гирі правильні” (в.35, 36);
Чесність – необхідна риса вдачі вірного. Якщо ми не в змозі довіряти один одному, спільне життя і спільне богослужіння стануть просто неможливими. Важливо усвідомити, що Біблія каже нам про необхідність бути чесними не лише на словах, але і в справах і вчинках. Наприклад, наступний (двадцятий) розділ книги Левит каже про необхідність вірності дружини чоловікові і чоловіка дружині. Невірність у подружніх стосунках подібна до злодійства чи брехні. Бог вимагає вірності і чесності в усіх життєвих ситуаціях.
“Мерзота перед Господом – вуста неправдиві, а ті, що говорять істину, благоугодні Йому” (Прит. 12:22).
Біблія дає багато прикладів чоловіків і жінок, які були нечесні перед Богом, і які мали засвоїти урок, що це неприйнятно для Нього. Один з таких прикладів наводиться в книзі Буття 27, де ми читаємо про обман Якова і Ревекки, його матері, свого батька Ісаака, чоловіка Ревекки. Користуючись сліпотою батька, Яків, після напоумлення матері, видав себе за Ісава, свого рідного брата, щоб набути те, що не належало йому за правом. Наслідки були суворі: Ісав став ворогом Якову на решту життя. Якову довелося тікати із сім’ї, і ніколи він вже не бачив свою матір. Коли Яків пізніше став батьком безлічі дітей, йому, у свою чергу, збрехали його сини, розповівши вигадану історію про смерть його улюбленого сина Йосифа.
Ми повинні навчитися на цьому прикладі, що, сіючи брехню і обман, ми багаторазово зберемо наслідки цього у своєму подальшому житті, а ці наслідки можуть тривати багато років, і нашим поганим прикладом можуть скористатися наші діти.
Чесність перед Богом
Коли ми брешемо, ми робимо це, думаючи, що нам усе зійде з рук. Ми вважаємо, що ніхто не дізнається, що ми говоримо неправду. Проте Бог завжди знає, що ми робимо, і навіть, насправді, знає, що ми подумуємо у своїх серцях.
“Господи, Ти випробував мене і знаєш мене. Ти знаєш, коли я сяду і коли я встану. Ти наперед знаєш думки мої. Стежку мою і місце перебування мого Ти визначив, і всі путі мої відомі Тобі. Ще нема слова на язиці моїм, а вже Ти, Господи, все знаєш” (Пс.138:1-4).
У Діяннях апостолів ми читаємо про чоловіка і дружину, які вирішили, що можуть обдурити своїх братів і сестер по церкві і навіть Бога.
“Один же чоловік, на ім’я Ананія, з жінкою своєю Сапфирою, продав маєток, і затаїв з ціни, з відома і жінки своєї, а деяку частину приніс і поклав до ніг апостолів. А Петро сказав: “Ананіє! Навіщо ти попустив сатані вкласти у серце твоє думку сказати неправду Духові Святому і втаїти з ціни за землю? Чи не твоїм було те, що ти мав, і чи не ти володів тим, що одержав від продажу? Навіщо ти поклав у серці своєму так зробити? Ти сказав неправду не людям, а Богові”. Почувши ці слова, Ананія впав мертвим; і великий страх охопив усіх, хто чув це” (Діян. 5:1-5).
На перший погляд може здатися, що ці люди вчинили добре. І, поза сумнівом, в очах братів і сестер по церкві вони зробили благу справу – дали гроші від проданого майна в допомогу нужденним братам і сестрам. Але вони збрехали про кількість вирученого від продажу; хвалячись, що віддали все, насправді частину грошей втаїли, тобто зробили явний обман перед Богом.
Дуже легко здаватися праведними учнями Ісуса Христа і в той же час брехати у своєму серці. Ми не повинні прикидатися, що віддали Богові усе, утримуючи в той же час частину для себе. Гріх Ананії і Сапфири був не в браку мудрості; якби вони сказали: “Ми віддаємо Богові половину грошей, а іншу половину залишаємо собі”, – це було б чесно і перед братами і сестрами, і перед Богом. Але вони збрехали і Петру, і Богові.
Коли ми грішимо, це може зашкодити іншим людям, але реальні наслідки полягають у тому, що ми грішимо перед Богом. Коли ми брешемо, ми можемо думати, що обманюємо тільки конкретну людину, але, насправді, і це потрібно обов’язково засвоїти, ми намагаємося обдурити Бога.
Проблема в тому, що деякі люди не вірять у це. Вони знають з власного життєвого досвіду, що брешуть і обманюють багато, і їм усе це сходить з рук. Звичайно, Бог не вражає сьогодні людей смертю відразу ж після скоєного ними обману, як Він вчинив у випадку з Ананією і Сапфирою. Проте, брехня і обман не залишаються непоміченими, і коли це відбувається серед учнів Ісуса Христа, то призводить до серйозного духовного збитку як для обдуреного, так і для самого обманщика.
Добре усвідомлював це і Давид, який залишив нам із цього приводу наступні сокровенні рядки: “Підкорись Господу і надійся на Нього. Не заздри чоловікові лукавому, хоч би й щастило йому в цьому житті. Не гнівайся і не розпалюйся, не спокушайся чинити зло. Бо всі, хто чинить зло, будуть знищені, а ті, що надіються на Господа, успадкують землю. Ще трохи, і не стане грішника, поглянеш на місце його і не знайдеш його. А люди лагідні успадкують землю і будуть втішатися великим спокоєм” (Пс. 36:7-11).
Коли Ісус повернеться на землю для затвердження Свого Царства, брехуни і обманщики обов’язково будуть покарані, як були покарані Богом Ананія і Сапфира.
За матеріалами мережі Інтернет
