Попри те, що багато людей на власному досвіді переконуються в шкідливості брехні, вони не можуть зупинитися в її поширенні через низку обставин. Яких саме?
Передусім, люди не відмовляються від брехні через її уявну «зручність». Наприклад, до неї часто вдаються, щоб оминути якісь неприємні моменти власної біографії чи біографії близьких людей, або ж просто уникнути неприємностей чи скласти про себе краще враження в оточення. Також люди брешуть з метою отримання якоїсь користі, якої вони не зможуть отримати, говорячи правду. Загалом, не заглиблюючись у подробиці, підсумуємо: багатьом людям здається, що краще брехати, чи, принаймні, приховувати правду, ніж казати її.
Часто люди вдаються до буцімто зовсім «нешкідливої» неправди наслідуючи інших, за принципом: «бо так прийнято», на кшталт марної моральної підтримки ближнього, як це влучно зауважила Ксенія Туркова. Це причина друга. І здавалося, нічого поганого в цьому немає, якби брехня (навіть сама «безневинна») не спотворювала реального стану речей, що діється навколо нас або ж певної особи.
«Люби ближнього твого, як самого себе» (Мф. 22:39), – радить усім нам Господь. Проте коли ми відмахуємося, відсторонюємося від ближнього, кажучи мало що значущі речі, такий стан речей навряд чи назвеш любов’ю. Скоріше це обман (насправді так і є), ніж дружня порада чи розрада. При чому вдаючись до такої брехні, ми одночасно самі потрапляємо в її тенета, набуваючи звички до такого підходу до життя, коли звикаємо будь-які проблеми і негаразди покривати нічого не значущими фразами: «Не хвилюйся», «Усе буде гаразд», «Усе минеться, от побачиш…» і т. д. і т. п. І це ми повторюємо не тільки ближнім, але й самім собі, що ясна річ не вирішує жодної проблеми.
Звичка брехати – це третя поширена обставина, яка примушує людину казати неправду, і одночасно є наслідком перших двох пунктів. Проте це ще не все. У неправди є ще одна риса, про яку слід нагадувати постійно самим собі і кожному: неправду можна уподібнити вірусу, який вирвавшись на волю, тобто з’явившись на світ, отримавши буття, починає жити самостійним життям, зазнаючи «мутацій», набуваючи найрізноманітніших, найхимерніших форм, як це часто стається з чутками, коли з часом вони повністю втрачають первинний зміст. Так брехня спотворює в людей сприйняття світу, часто примушуючи їх вважати «зло – добром, і добро – злом, пітьму – світлом, і світло – пітьмою, гірке – солодким, і солодке – гірким» (див. Іс. 5:20). Так люди стають ураженими вірусом брехні, навіть не відчуваючи своєї хвороби.
Саме такий стан мав на увазі Христос, кажучи: «Бо згрубіло серце людей цих, і вухами туго чують, і очі свої стулили, щоб не побачити очима, і не почути вухами, і серцем не зрозуміти, і не навернутися, щоб Я зцілив їх» (Мф. 13:15). Божий діагноз «огрубіння сердець» був викликаний гріхом, одним з поширених проявів якого є саме неправда, брехня: адже «всяка неправда є гріх» (1Ін. 5:17).
Щоб уникнути такого жахливого стану згаданого Спасителем, варто більш ніж серйозно сприймати Божу заповідь: «Не говоріть неправди і не обманюйте одне одного» (Лев. 19:11), – не вдаючись до самообману, що якась «маленька» і через те зовсім «нешкідлива» неправда нікому «не зашкодить».
Редакція сайту
Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
Вірус брехні
Ваш коментар:
